:: LEX :: МОМЕНТ ВСТАНОВЛЕННЯ ПЕРЕЛІКУ СПАДКОЄМЦІВ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ В СПАДЩИНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

МОМЕНТ ВСТАНОВЛЕННЯ ПЕРЕЛІКУ СПАДКОЄМЦІВ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ В СПАДЩИНІ
 
06.10.2011 20:03
Автор: Ковальчук Ярослав Вадимович, аспірант Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, викладач кафедри правознавства Інституту Політології і права Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, юрисконсульт
[Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]
Спадкове право є однією з найдавніших і найосновоположніших підгалузей, які утворюють систему цивільного права. Її норми, здійснюючи відображення ціннісних орієнтирів і моральних засад, водночас створюють надійні механізми ефективної охорони певних майнових та немайнових благ [1, с. 40].
Вищевказана підгалузь передбачає чимало питань, зміст яких спричиняє появу істотних невизначеностей в теорії та практиці. Зокрема, одним з них є з’ясування моменту, в який можна визначити перелік спадкоємців, за законом, що володіють правом на обов’язкову частку в спадщині. 
Актуальність даного дослідження обумовлюється тим, що з проголошенням нашою державою своєї довгоочікуваної незалежності, в повсякденному житті майже всіх її громадян істотним чином зросло значення приватної власності. Одним з найпоширеніших похідних способів набуття права на останню є спадкування. Суб’єктами такого процесу в деяких випадках стають необхідні спадкоємці. Кожна зі вказаних фізичних осіб може набути право на безпосередню участь в прийняття спадщини лише в конкретно встановлений проміжок часу.
Юридична література містить в собі велику кількість наукових досліджень, зміст яких безпосередньо чи опосередковано стосується з’ясування моменту, в який можна визначити перелік непрацездатних представників першої черги спадкоємців за законом, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Авторами таких розвідок є провідні вчені, до переліку яких, зокрема, належать: Б. Антімонов, А. Гнєзділова, М. Гордон, К. Граве, Р. Достдар, В. Дроніков, Ю. Заіка, І. Жилінкова, О. Кухарєв, М. Мельник, З. Мозжухіна, П. Нікітюк, О. Підопригора, І. Покровський, З. Ромовська, Є. Рябоконь, В. Серебровський, М. Телюкіна, В. Толстой, А. Файнштейн, Є. Фурса, С. Фурса, Є. Харитонов, К. Храмцов, Т. Чепіга, Б. Черепахін, В. Чушкова та інші вчені.
Чинне законодавство нашої держави чітко встановлює момент виникнення в необхідних спадкоємців можливості взяти участь в прийнятті спадкової маси. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 1223 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003р. (надалі – ЦК України) право на спадкування виникає в конкретний проміжок часу, а саме - в момент відкриття спадщини [2].
Станом на сьогоднішній день, доктриною спадкового права передбачено єдиний загальновизнаний підхід щодо з’ясування проміжків часу виникнення в представників 1-ої черги спадкоємців за законом, які є непрацездатними, права на обов’язкову частку в спадщині. Про що саме йде мова?
Як наголошує З. Ромовська, перелік представників 1-ої черги спадкоємців за законом, які незалежно від змісту заповіту мають можливість взяти участь в спадкуванні, визначається не в момент посвідчення зазначеного правочину, а в момент відкриття спадщини. Свою точку зору даний вчений намагається обґрунтувати за допомогою таких суджень.
На момент посвідчення заповіту непрацездатний представник 1-ої черги спадкоємців за законом володіє не правом на обов’язкову частку в спадщині, а тільки шансом отримати його. Переконливим доказом цього судження є те, що нікого не можна позбавити того, чого в нього ще немає [3, с. 113].
Погляди зазначеного дослідника стосовно з’ясування моменту виникнення в окремих представників 1-ої черги спадкоємців за законом права на участь в спадкуванні, що здійснюється незалежно від змісту заповіту, в своїх наукових дослідженнях зазначають Л. Гнєзділова [4, с. 114], Ю. Заіка [5, с. 289], Є. Рябоконь [6, с. 107], а також велика кількість інших дослідників.
На нашу думку, погляди вказаних вчених заслуговують на всіляку підтримку. Свою точку зору ми спробуємо довести за допомогою таких суджень.
Момент посвідчення заповіту не співпадає з моментом відкриття спадщини. Між вказаними юридичними фактами проходить відповідний проміжок часу. Тому перелік необхідних спадкоємців, який був передбачений спадкодавцем в момент посвідчення заповіту, може зазнати суттєвих змін в момент відкриття спадщини. Прокоментуємо зміст даного судження за допомогою такої життєвої ситуації.
Спадкодавець заповів усю власну спадщину своїм 2-ом троюрідним сестрам, непрямо відсторонивши при цьому від участі в спадкуванні свою дружину, яка є інвалідом 3-ої групи, і свого неповнолітнього сина. В наведеній ситуації можна вести мову лише про потенційну часткову недійсність такого заповіту. Які доводи можна навести для підтвердження істинності цього судження?
В момент посвідчення вказаного правочину дружина та син спадкодавця мають не право на обов’язкову частку, а можливість набути його в майбутньому, оскільки невідомо чи на момент відкриття спадщини кожен з цих спадкоємців буде відповідати своєрідним вимогам, зокрема: 1. знаходитиметься в живих; 2. залишатиметься носієм непрацездатності за станом здоров’я або за віком; 3. висловить бажання брати участь в спадкуванні; 4. не вчинить протиправного діяння, яке є легальною підставою для усунення його на підставі ст. 1224 ЦК України від участі в розподілі майна померлого власника.
Відсутність хоча б одного зі вказаних нами критеріїв обов’язково призведе до настання певних юридичних наслідків, а саме – до неучасті фізичних осіб, які передбачені ч. 1 ст. 1241 ЦК України, в розподілі наявної спадкової маси. Наприклад, дружина спадкодавця до дня відкриття спадщини може померти, а його син – досягти вісімнадцятирічного віку.
Правильне вирішення проблеми, яка є предметом даної наукової розвідки, сприятиме не лише усуненню деяких з невідповідностей, які можна відшукати в доктрині спадкового права, а також ефективному застосуванню на практиці юридичних норм згаданої підгалузі. Зокрема, з’ясувавши момент виникнення в кожного з непрацездатних представників 1-ої черги спадкоємців за законом права на обов’язкову частку в спадщині, можна говорити про можливі шляхи вирішення інших питань, які дуже тісно пов’язані з наведеним дослідженням. У переліку останніх найбільш значущими є: відмова необхідних спадкоємців від участі в спадкуванні; перелік приблизних орієнтирів стосовно з’ясування переліку юридичних фактів, які є підставами зменшення розміру обов’язкової частки в спадковій масі; а також чимало інших важливих аспектів, зміст яких, будучи дискусійним, потребує невідкладного вирішення. 
Таким чином, з усього сказаного можна зробити такі висновки:
1.    Одним з дискусійних аспектів спадкового права є з’ясування моменту, з настанням якого, можна окреслити коло непрацездатних представників 1-ої черги спадкоємців за законом, що мають право на обов’язкову частку в спадщині.
2.    Згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України в кожного з непрацездатних представників 1-ої черги спадкоємців за законом право на обов’язкову частку виникає не в момент посвідчення заповіту, а в момент відкриття спадщини.
3.    Доктрина спадкового права залишається солідарною зі змістом приписів ч. 3 ст. 1223 ЦК України щодо з’ясування моменту встановлення кола спадкоємців, що мають право на обов’язкову частку в спадщині.
4.    Автор даного розвідки вважає, що моментом виникнення в спадкоємців за законом, перелік яких передбачено приписами ч. 1 ст. 1241 ЦК України, право на обов’язкову частку є момент відкриття спадщини.

Література:
1.    Печений О. Про деякі теоретичні проблеми спадкового права // Право України. – 2010. - № 12. – С. – 40-47.
2.    Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
3.    Ромовська З. В.Українське цивільне право. Спадкове право: Підручник – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 264 с.
4.    Гніздєлова Л. В. Спірні питання, що виникають у нотаріальній практиці щодо спадкування утриманцями // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2004. - № 5. – С. 112-123.
5.    Заіка Ю. О. Становлення і розвиток спадкового права в Україні: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 // Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. - К., 2007. – 416 с.
6.    Спадкове право: навч. посіб. / Ю. О. Заіка, Є. О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.


допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПЕРША РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ІНСТИТУТУ СУДОВИХ ПОВІСТОК В ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
29.09.2011 14:15
ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ СУМІЖНИХ ПРАВ
27.09.2011 22:52
ОСОБЛИВОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО В КРАЇНАХ АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ (НА ПРИКЛАДІ США ТА КАНАДИ)
13.09.2011 15:34
ЗАКОННІСТЬ І ОБҐРУНТОВАНІСТЬ ЯК КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
13.09.2011 15:17
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ
11.10.2011 13:42
ПРАВО ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НА ЖИТТЯ: СУТЬ, ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ, СПІВВІДНОШЕННЯ З НОРМАМИ МОРАЛІ
09.10.2011 12:25




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше