:: LEX :: ОКРЕМІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 37)

Термін подання матеріалів

12 листопада 2021

До початку конференції залишилось днів 28


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОКРЕМІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
 
17.01.2012 21:20
Автор: Камолих Дар’я Андріївна, студентка магістратури Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна"
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Виникаючи історично в силу одних і тих самих причин, держава і право характеризуються відносно тривалим періодом свого походження, в межах якого ґенеза держави і права має свої особливості. Проте зазначені правові явища мають й багато спільного, адже, як відомо, їх соціальні і гносеологічні корені та типологія співпадають. Зазначене дозволяє цілком обґрунтовано порушити питання про співвідношення держави і права, враховуючи їх спільні і відмінні риси, а також аспекти їхньої взаємодії.

Питання про співвідношення держави і права фрагментарно розглядалося багатьма вченими-теоретиками, але ґрунтовно було предметом дослідження таких правознавців, як С.С. Алексєєв, М.А. Аржанов, Н.А. Бердяєв, А.Б. Венгеров, М.І. Матузов, А.В. Малько, М.М. Марченко, Н. Неновскі, Л.С. Явич та інших, роботи яких й стали теоретичним підґрунтям проведеного наукового дослідження із зазначеного питання.

Проте в працях зазначених науковців порушене питання кожен вчений розглядав лише в межах свого предмету дослідження і лише в аспекті тієї чи іншої концепції праворозуміння, що не дає можливості однозначно сформувати повне уявлення про співвідношення між державою і правом в сучасній державно-правовій думці. 

Так, наприклад, А.Б. Венгеров зазначав, що право виникло як продукт "присваивающей и производящей экономики" [1], тобто вчений вважав, що держава (влада) і закон виникли як взаємозалежні поняття через "матеріальні" причини та є взаємопов’язаними.

М.А. Аржанов вважав, що держава і право ні на хвилину не залишаються наодинці, віч-на-віч, але у кожного з них своє життя, свої цілі, завдання, методи. Вони взаємодіють, але не зливаються, не поглинають один одного [2].

Н.А. Бердяєв розрізняв два типи вчення про співвідношення права і держави. Перший тип він називав державним позитивізмом, який бачить в державі джерело права (теорія і практика абсолютизму). Протилежний тип визнає абсолютність права і відносність держави: право має своїм джерелом не ту чи іншу державу, а трансцендентну природу особистості. Не право потребує санкції держави, а держава має бути санкціонована правом, підкорено праву, розчинено в праві [3].

В юридичній літературі також вказується на три можливі моделі у взаємовідносинах держави і права: 1) тоталітарна (держава вище права та їм не пов’язане); 2) ліберальна (право вище держави); 3) прагматична (держава створює право, але пов’язана ним) [4]. 

Здійснивши теоретичне узагальнення поглядів вищезазначених вчених-теоретиків на співвідношення між державою і правом, нами виділено основні точки зору на розуміння такого співвідношення, визначено єдність, відмінність і взаємодію між цими правовими явищами та, в кінцевому підсумку, зроблено такі узагальнюючі висновки.

По-перше, варто визнати, що в самій постановці питання про співвідношення держави і права вже закладено внутрішнє протиріччя, оскільки право – це система правових норм, спрямованих на регулювання суспільних відносин, а держава – це сукупність матеріальних інститутів. Визначення цих понять вказує на їх неоднорідність, а порівнювати, як відомо, можна лише однорідні явища чи речі.

По-друге, для розуміння співвідношення держави і права варто звернутися до основних концепцій праворозуміння, зокрема природно-правової, нормативіської, соціологічної школи права тощо. З огляду на це варто виділити три точки зору на розуміння співвідношення держави і права, а саме:

– виходячи з теорії нормативізму, складається етатиська концепція співвідношення держави і права. З точки зору цього підходу держава є інститутом, який передує праву та використовує його як інструмент у своїй діяльності;

– інша точка зору на розуміння співвідношення держави і права – природно-правова, яка заснована на природно-правовій концепції праворозуміння. З точки зору цієї теорії, право з’являється раніше держави, і тому право має пріоритет над державою;

– компромісна точка зору, коли держава і право з’являються одночасно і, відповідно, взаємопов’язані між собою (соціологічна концепція).

По-третє, співвідношення держави і права включає в себе три головні аспекти: єдність, відмінність, взаємодія.

Єдність держави і права проявляється в їх походженні, типології, детермінованості економічними, культурними та іншими умовами. У тому, що вони виступають засобами соціальної регуляції і впорядкування, акумулюють та збалансовують загальні і індивідуальні інтереси, гарантують права особи.

Відмінності випливають з визначення цих понять. У держави і права різне соціальне призначення. Держава уособлює силу, а право – волю. Ці категорії не співпадають за формою, структурою, змістом тощо.

Взаємодія держави і права передбачає вплив держави на право та права на державу.

Вплив держави на право полягає в тому, що вона його створює, змінює, вдосконалює, реалізує, охороняє від порушень, втілює в життя.

Право, передусім, легалізує державну діяльність, визначає її загальні межі, забезпечує контроль над легітимністю. За допомогою права закріплюється внутрішня організація держави, її форма, структура апарату управління, статус та компетенція різних органів і посадових осіб.




Література:

1. Венгеров А. Б. Происхождение права / Общая теория права : Курс лекций. – Н. Новгород, 1993. – С. 155-168.

2. Аржанов М. А. Государство и право в их соотношении. – М., 1960. – С. 46.

3. Бердяев Н. А. Государство // Власть и право. Из истории русской правовой мысли. – Л., 1990. – С. 289-290.

4. Теория государства и права : Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. –2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2003. – С. 238.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДО ПИТАННЯ ПРО МЕЖІ СУДОВОЇ ВЛАДИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
16.02.2012 16:40
ОКРЕМІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЄПАРХІАЛЬНИХ СУДІВ У ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ
14.02.2012 16:01
ІНСТИТУТ АДВОКАТУРИ, ЯК СФЕРА ПОЄДНАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ТА ІНСТИТУЦІЙНОЇ МОРАЛЬНОСТІ
14.02.2012 12:46
КОНЦЕПЦІЯ КОМПЕТЕНТНОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ
13.02.2012 17:26




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше