:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРОЯВ НЕПОВАГИ ДО СУДУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 36)

Термін подання матеріалів

13 жовтня 2021

До початку конференції залишилось днів 18


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРОЯВ НЕПОВАГИ ДО СУДУ
 
26.02.2012 19:38
Автор: Русенко Ірина Ярославівна, здобувач Київського національного університету внутрішніх справ
[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Будь-яке демократичне суспільство забезпечує незалежність судової влади, що вважається передумовою довіри до суду, запорукою авторитету та успішності судочинства та, зрештою, ознакою правової держави.

Втручання у здійснення правосуддя, що проявляється у порушенні громадського порядку в суді, впливі на суд або суддів, неповазі до суду та суддів, використанні й поширенні інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суду, формування заангажованої громадської думки, викликає негативну реакцію  суддівського співтовариства, громадськості та міжнародної спільноти.

В Україні немає окремого нормативно-правового акту, який би регламентував правила поведінки присутніх в залі судового засідання. Частково правила закріплені у кримінально - процесуальному, цивільно - процесуальному, господарсько – процесуальному кодексах, та в кодексі адміністративного судочинства. Окрім вищенаведених нормативно-правових актів, які регламентують поведінку у судах, існують правила, які розроблені окремими судами. У цих нормативних актах містяться норми, що стосуються неповаги до суду та порядку притягнення особи до юридичної відповідальності за її вияв.

“Неповага до суду” — поняття дуже широке. Це великий спектр дій і вчинків як учасників процесу, так і слухачів, які заважають судді вести процес, або свідчать про зневажливе ставлення до судочинства чи правосуддя. Неповагою до суду може бути некоректна поведінка присутніх у залі, образливі висловлювання щодо суду, непокора суду, зневажливе ставлення до зауважень суду, хамство, вигуки. За таку поведінку суддя має право покарати, однак це, власне, право, а не обов’язок судді. 

Стаття 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом [1]. Так, за змістом ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти  до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [2]. 

Проте необхідно з’ясувати, що слід розуміти під поняттям “злісне ухилення від явки до суду”? Як вважає вчений В.І. Тертишніков під злісним ухиленням має визнаватися навмисна неявка в суд за мотивами особистої чи корисливої зацікавленості в результаті справи, особливих стосунків з ким-небудь із учасників справи [3]. 

Під неповагою до суду можна розуміти не лише активні дії, які полягають в прямій образі суду, а й пасивна поведінка, а саме не дотримання загальних правил поводження в залі судового засідання.

Загальними правилами поведінки, що знайшли своє відображення у вище наведених нормативних актах зазначається, що коли суддя входить, слухачі і учасники процесу зобов’язані встати. Учасники встають також і під час виступу, звернення, заявлення клопотань, відповіді та під час проголошення вироків, рішень, ухвал суду. Давати відповіді на запитання судді чи виступати сидячи можна лише з дозволу судді.

Історично усталеними правилами звернення до судді стали слова “Ваша честь”, що виражається повагою до суду, проте не заборонені і можуть також використовуватися й інші звернення: «шановний суд», «високоповажний суд». До інших учасників необхідно звертатись — «відповідач», «позивач», «представник», можна “пані”, “пан” та “шановна” або “шановний” [4]. 

Під час зачитування заяв і матеріалів справи головуючого не можна перебивати, а учасник процесу, який бажає виступити, звертає на себе увагу, піднявши руку. Учасникам процесу, які не погоджуються з діями судді, надано право заявляти протести, які реєструють у журналі судового засідання, а також можливі відводи через недовіру до суду, які мають бути мотивовані і щодо яких суддя обов’язково постановляє ухвалу про задоволення або відхилення такого. Слухачам будь-які протести на дії судді висловлювати заборонено, як і влаштовувати «мітинги» у залі судового засідання, адже все це трактується як дії, що заважають судді вести процес і означають неповагу до суду.

Заходити в зал засідань, залежно від обставин, можна до появи судді, і тоді, коли він уже там є, однак лише після запрошення судовим розпорядником чи секретарем судових засідань. Слухачу, на відміну від учасника процесу, не заборонено самовільно покидати залу судового засідання, а учаснику, у разі крайньої потреби — лише з дозволу судді або при заявленні клопотання про перерву. Проте слід розмежовувати залишення залу суду, що виражається у вчиненні коректних дій та певного пояснення з боку учасника процесу про небажання надалі брати участь у розгляді справи, та дій, що пов’язані із покиданням зали суду поєднаним із брутальним висловлювання на адресу судді. Такий вчинок беззаперечно буде розцінюватися судом як неповага до судді. Якщо ж залу суду покине один із учасників процесу без поважної причини та без дозволу судді, той має право продовжити слухання справи і вважається, що учасник належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте не з’явився без поважних причин. 

При розгляді справ часто складається ситуація, коли особи, які беруть участь по справі (сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб), а також свідки, експерт, спеціаліст, потерпілі, будучи належним чином сповіщеними про день і час розгляду справи, не з’являються в судове засідання без поважних причин, не повідомляючи суд при причини своєї неявки. Також трапляються випадки непідкорення зазначених осіб та інших громадян розпорядженням головуючого в судовому засіданні. Такі випадки призводять до відкладення справ, а прийняття рішень по справах затягується, чим порушуються права та законні інтереси інших учасників процесу, які сумлінно виконують свої процесуальні обов’язки. Ці випадки процесуальним законодавством розцінюються як прояв неповаги до суду, за що процесуальним законодавством передбачається юридична відповідальність [5].

Відповідно до статті 169 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у разі не явки в судове засідання позивача вперше – суд відкладає розгляд справи. При повторній неявці позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд  справи за його відсутності, суд виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду [6]. Дещо інша ситуація складається стосовно не явки в судове засідання відповідача, оскільки у разі повторної його не явки, за умови належності повідомлення про час і місце розгляду справи, суд продовжує слухати справу на підставі наявних даних чи доказів. Тому можна зробити висновок, що присутність в залі засідань позивача є його обов’язком, а не правом, оскільки за наслідком його відсутності судом вчиняється процесуальна дія, що виражається у винесенні ухвали про залишення заяви без розгляду.  Відповідач лише має право бути присутнім при розгляду справи, оскільки його відсутність не вплине на подальший розгляд. Тому ЦПК України не вбачає в не явці сторін неповагу до суду. Обов’язок з’явитися до суду в цивільному процесі покладається лише на свідка, експерта, спеціаліста, перекладача. 

З вищенаведеного випливає, що існує певна невідповідність нормам КУпАП та ЦПК України, стосовно не явки до суду сторін у справі, оскільки ст. 185-3  КУпАП, яка є загальною та передбачає вияв неповаги до будь-якого суду чи судді, не залежно від виду юрисдикції, не передбачає адміністративної відповідальності за не явку до суду позивача чи відповідача, а тому в цивільному процесі не явку до суду цих осіб взагалі не можна розцінювати як неповагу.  

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначено, що особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язанні беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом.

Під розпорядженнями головуючого слід розуміти усні вказівки суду учасникам процесу, спрямовані на забезпечення порядку в судовому засіданні та проведення засідання у встановленому законом та судом порядку. Розпорядження, що виносять головуючим під час судового засідання повинні виконуватися учасниками процесу. А також іншими особами, присутніми в залі судового засідання [7].

Контроль за виконання таких розпоряджень головуючого покладається на судового розпорядження. Згідно із Наказом Державної судової адміністрації «Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами» вказано, що забезпечення додержання особами, які є в суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого та порядку під час здійснення судочинства досягається шляхом попередження і припинення в залі судового засідання, в приміщенні суду порушень громадського порядку та встановлених правил поведінки[8].

Статтею 64 КАС України передбачено, що судовий розпорядник слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми в залі судового засідання. Вимоги судового розпорядника є обов’язковими для осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, та інших осіб, присутніх в залі судового засідання. У разі відсутності в залі засідань судового розпорядника, його функції виконує секретар судового засідання [9]. 

Як вже зазначалося відповідальність за неповагу до суду передбачена не лише у Кодексі про адміністративні правопорушення, а й Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною 3 статті 6 цього Закону, передбачено, що неповага до суду чи суддів, збирання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Нерідко журналісти, висвітлюючи роботу судів чи хід розгляду справ у пресі або на телебаченні, викладають інформацію тенденційно, допускають неприйнятні оцінки та вислови щодо судової влади, а інколи образи на адресу суддів. Певні особи через засоби масової інформації викладають свою точку зору як єдино правильну, спонукаючи громадськість тиснути на суд. Як наслідок, почастішали випадки проведення мітингів, демонстрацій під будівлями судів під час їх роботи.

За такі вчинки, що можуть завдати шкоди судді, статтею 376 Кримінального кодексу України (далі - ККУ)  передбачено, що втручання у будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення тягне за собою можливість застосування відповідних санкцій. При цьому до втручанням у будь-якій формі науковці вважають, зокрема, критику судді у ЗМІ до вирішення конкретної справи у зв’язку з її розглядом.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність суддів» зазначається, що під втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання [10].

Статтею 126 Конституції України проголошено, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється і означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді [11].

Суди повинні належним чином реагувати на порушення учасниками процесу та іншими присутніми в залі судового засідання особами встановленого законом і судом порядку розгляду справ та за наявності підстав вирішувати питання про притягнення винних у вчиненні таких порушень до відповідальності [12].

Постановою Пленуму Верховного Суду України передбачено, що за наявності підстав вважати, що відбувається посягання на незалежність судді щодо неупередженого вирішення судових справ, він повинен вжити заходів для припинення такого посягання та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Виходячи з того, що вплив на суддів тягне юридичну відповідальність, суди у всіх випадках втручання в їх діяльність і прояву неповаги до суду або судді повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину - реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України.

Щодо осіб, які порушують порядок в судовому засіданні, головуючий застосовує передбачені законом заходи реагування. Зокрема, особі, яка порушила порядок під час розгляду справи, головуючий робить попередження. При знехтуванні таким попередження і повторним вчиненням дій, що порушують порядок у залі суду за окремою ухвалою головуючого  особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі можуть бути видалені із зали судового засідання. Якщо ж такі дії вчинені слухачами, які не наділені процесуальним статусом у справі, можуть бути видалені із зали судового засідання на підставі розпорядження головуючого.

Статтею 272 Кримінально – процесуальний кодекс України (далі - КПК України) також передбачені аналогічні заходи реагування головуючим на порушення правил судового засідання у кримінальних  справах, проте лише якщо таке порушення буде вчинене підсудним. 

В разі невиконання розпорядження головуючого прокурором, громадським обвинувачем, захисником чи громадським захисником головуючий робить їм попередження. При дальшому непідкоренні будь-якої із зазначених осіб розпорядженням головуючого розгляд справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляє про це відповідно вищестоящого прокурора, Міністерство юстиції України, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші громадяни несуть відповідальність за частиною 1 статті 185-3 КУпАП [13].

Таким чином навіть є дивний підхід до покарання для підсудних при порушенні порядку під час судового засідання: їх карають по іншому, аніж інших за таке саме правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується органом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні оголошується перерва. 

Процедура фіксування прояву неповаги до суду є дещо відмінною від  фіксування будь-якого іншого адміністративного правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Частиною 4 статті 294 КУпАП передбачено, що такий протокол є додатком до постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Як роз’яснює Вищий адміністративний суд України (ВАСУ), питання про притягнення особи до відповідальності вирішується судом негайно після вчинення порушення, про що в судовому засіданні судом виноситься відповідна постанова, яка не підлягає оскарженню. Протокол в такому разі не складається [14].

Слід також звернути увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності може здійснюватись місцевими господарськими та адміністративними судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним судом України (ст. 221-1 КУпАП). А не лише районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), як це було раніше (ст. 221 КУпАП).

У разі наявності будь-яких заперечень стосовно визнання особою – правопорушником діяння, яке полягає у прояві неповаги до суду, судовому розпоряднику, відповідно до пункту 7-1 статтею 255 КУпАП  надається повноваження щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення.  

Тому при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до ст. 254 КУпАП протокол, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. 

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. 

 За змістом статті 294 КУпАП постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за неповагу до суду за якою передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, набирає законної сили після її оголошення. Така постанова оголошується після завершення перерви щодо вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності. 

Адміністративним стягненням за вияв неповаги до суду, що може  виражатися як в злісному ухилені від явки до суду, так і в завданні образ суду чи судді є накладення штрафу у розмірі від двадцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

 Законом України «Про судоустрій та статус суддів» внесено зміни до статті 185-3 КУпАП, чим скасовано адміністративний арешт до 15 діб як стягнення за прояв неповаги до суду. Вважаємо, що такий стан речей не може позитивно відзначитися на стані правосуддя, адже прояв неповаги у судовому засіданні може здійснюватися у різних формах. Тому існування лише штрафу як адміністративного стягнення за вияв неповаги до суду чи судді не завжди може виступати співмірною та достатньою санкцією за нехтування правилами поведінки у залі суду та дотримання обов’язків присутніми.

В Україні, де за прояв неповаги до суду передбачена адміністративна відповідальність, існує досить м’які форми покарання, на відміну, від держав англосаксонської системи права, в яких, як правило, передбачено кримінальну відповідальність за неповагу до суду. До того ж, важливим засобом зміцнення авторитету судів та суддів є судове переслідування за неповагу до суду. Воно трактується досить широко. Будь-яке втручання у відправлення правосуддя: передчасні публікації у пресі, переговори з присяжними, тиск на сторони та свідків, недозволена поведінка у суді, непідкорення наказу суду – усе це може вважатися неповагою до суду. Адже у державах англосаксонського правової системи авторитетність судового процесу підтримується багатовіковою традицією громадської поваги до суду як важливої державної інституції. 

Британський закон про неповагу до суду 1981 року запровадив правило “строгої відповідальності”, згідно з яким особа відповідає за втручання у відправлення правосуддя, незалежно від того, переслідувала вона ціль такого втручання чи ні. Відповідно до глави 21, розділу 18 Зводу законів США, що є федеральним законом), суд карає штрафом або арештом на свій розгляд за прояв неповаги до суду.

Саме тому норми про відповідальність за правопорушення у сфері правосуддя становлять не лише важливу гарантію щодо забезпечення незалежності суду, а й мають попереджувальне значення та повинні захищати від втручання під страхом адміністративного або іншого покарання [15].

Важливо зазначити, що необхідно правильно розуміти неповагу до суду, що уособлює в собі суддя під час розгляду справи. Неповага до судді з боку учасників процесу та загалом всіх присутніх може проявляти лише в залі судового засідання, під час слухання суддею справи та виконанні ним службових обов’язків. Поза слуханням справи суддя не може притягнути особу за некоректну поведінку (неповагу до суду). Судовій практиці відомий приклад, коли громадянин Б., будучи кондуктором у тролейбусі, намагалася висадити суддю з транспортного засобу. Хоча  подія  відбулася в автобусі, не в суді, протокол про адміністративне правопорушення складено не  повноваженою  особою внутрішніх справ, а секретарем судового засідання,  яка на місці події присутня не була. З протоколом Б. не ознайомили,  права  й обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, їй не роз'яснювали. Адміністративну справу було розглянуто суддею, який мав давати в ній пояснення як потерпілий.

Усе це позбавило суддю можливості неупереджено вирішити справу й об'єктивно встановити, чи було вчинено правопорушення і в чому воно полягало, чи винна в ньому Б. та чи підлягає вона адміністративній відповідальності [16].

Отже, неповага до суду чи судді це перш за все  прояв відсутньої правової культури та свідомості громадян – учасників процесу. Тому для побудови справжньої правової держави необхідно виховувати у собі належне ставлення до осіб, які творять правосуддя.




Джерела:

1. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42,N 43, N 44-45

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 

3. Тертишніков В. І. - Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007.

4. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України / В. М. Кравчук. - Х. : Фактор, 2011. – С.466.

5. Неповага до суду – в законі? [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://h.ua/story/335818/

6. Цивільний-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41

7. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України / В. М. Кравчук. - Х. : Фактор, 2011. – С.463.

8. Наказ Державної судової адміністрації від 18.10.2004 № 182/04 «Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами»

9. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005  № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37

10. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8.

11. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8.

13. Кримінально – процесуальний кодекс України вiд 28.12.1960  № 1001-05 // ВВР, 1961, N 2

14. Лист Вищого адміністративного суду України від 22.10.2010 р. №1467/11/13-10 «Щодо порядку застосування адміністративними судами статті 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення»

15. Неповага до суду – в законі? [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://h.ua/story/335818/

16. Постанова Голови Верховного суду України від 21.09.1998 Ув'язку з безпідставним притягненням особи до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду постанови судді скасовано, а адміністративну справу закрито



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРЕДМЕТ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ КОНФЛІКТИ
19.01.2012 18:15
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ПРАВОПОРУШНИКА В СУДОВОМУ РОЗГЛЯДІ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ БЕЗПЕКОЮ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
13.02.2012 11:45
ЗВЕРНЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ ГРОМАДЯН У СУЧАСНОМУ ДЕРЖАВОТВОРЕННІ
12.02.2012 19:37
ДОСВІД МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЯПОНІЇ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ
12.02.2012 08:05
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
12.02.2012 08:02
ПРАВИЛА ВИВОЗУ (ТИМЧАСОВОГО ВИВОЗУ) КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ МИТНИЙ КОРДОНИ УКРАЇНИ
09.02.2012 23:13
СООТНОШЕНИЕ ЧАСТНЫХ И ПУБЛИЧНЫХ ИНТЕРЕСОВ В ТАМОЖЕННОМ ПРАВЕ
09.02.2012 20:06
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ МИТНИМИ ОРГАНАМИ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРІВ ПІД ЧАС ЇХ ВВЕЗЕННЯ В УКРАЇНУ
08.02.2012 21:21




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше