:: LEX :: ЗАКОНОДАВСТВО КРАЇН СНД ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА  НЕЗАКОННЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ  КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ І БАЗ ДАНИХ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 23)

Термін подання матеріалів

11 червня 2020

До початку конференції залишилось днів 11


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАКОНОДАВСТВО КРАЇН СНД ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ І БАЗ ДАНИХ
 
29.02.2012 05:44
Автор: Безуглий Леонід Анатолійович, здобувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного університету внутрішніх справ
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

Усвідомлюючи доцільність координації зусиль у вживанні ефективних заходів по припиненню правопорушень в області інтелектуальної власності, держави-учасники СНД: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан і Україна, уклали Угоду про співробітництво в області охорони авторського права й суміжних прав від 24 вересня 1993 р., а 6 березня 1998 р. Угоду про співробітництво по припиненню правопорушень в області інтелектуальної власності.

Згідно ст. 3 Угоди від 24.09.1993 р. зазначені країни повинні вжити необхідних заходів для розробки й прийняття законопроектів, які забезпечують охорону авторського права на рівні вимог Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм, Римської конвенції про охорону інтересів артистів-виконавців, виробників фонограм і віщальних організацій.

Як справедливо зауважують науковці «для всіх держав-учасників СНД названі Угоди поставили загальне завдання : забезпечити такий правопорядок, щоб їхні внутрішні закони про охорону інтелектуальної власності були сумісні між собою, з аналогічними законами країн далекого зарубіжжя, із загальновизнаними нормами міжнародного права в цій сфері (Щерба С., 2001 р.).

Аналіз кримінального законодавства держав ближнього зарубіжжя, яке передбачає відповідальність за злочини в сфері порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних, представляє для України особливий інтерес. Цей інтерес обумовлений таким:

а) країни ближнього зарубіжжя й Україна, будучи республіками в складі СРСР, довгий час перебували в єдиному правовому просторі, мали загальну школу кримінального права, схоже кримінальне законодавство й схожі традиції правотворчості;

б) і в Україні, і в країнах ближнього зарубіжжя приблизно в один час виникла проблема необхідності вдосконалювання кримінального законодавства про охорону авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних;

в) свого часу десять держав ближнього зарубіжжя розробили Модельний кримінальний кодекс для держав-учасників СНД, і для України становить певний інтерес, як вирішили проблему вдосконалювання кримінального законодавства про охорону авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних держави ближнього зарубіжжя, наскільки вони відійшли від положень Модельного кримінального кодексу, у чому переваги й недоліки конструкцій статей кримінального кодексу країн ближнього зарубіжжя, які передбачають відповідальність за порушення авторського права на аналізовані в дисертації об’єкти.

Перш ніж перейти до аналізу кримінального законодавства держав ближнього зарубіжжя, є доцільним розглянути, як вирішена проблема кримінально-правової охорони авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних у Модельному кримінальному кодексі для держав-учасників СНД.

Модельний кримінальний кодекс для держав-учасників СНД був розроблений у 1995 році, колективом авторів, у розробці Кодексу взяли участь представники 10 держав-учасників СНД. Положення Модельного кримінального кодексу використовувалися окремими державами ближнього зарубіжжя в процесі розробки й прийняття національних кримінальних кодексів.

Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних передбачається в ст. 161 «Порушення авторських, суміжних прав і прав патентовласників», розміщеній в главі 21 «Злочину проти конституційних прав і свобод людини й громадянина» розділу VII «Злочину проти людини» Модельного кримінального кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Модельного кримінального кодексу випуск під своїм ім’ям чужої програми для ЕОМ і бази даних, або інше присвоєння авторства на них, а також примус до співавторства, є злочином невеликої тяжкості.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 цього ж кодексу, незаконне використання програми для ЕОМ і бази даних, якщо це діяння навмисне або з необережності завдало великої шкоди, є злочином середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Модельного кримінального кодексу дії, передбачені частиною першою або другою даної статті, вчинені групою осіб за попередньою змовою є злочином середньої тяжкості.

Кримінальне законодавство країн СНД не підтримує однакового підходу до визначення місця норм про кримінальну відповідальність за порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних, у системі кримінального права цих країн.

Кримінальний кодекс Росії встановлює відповідальність за порушення авторських прав (ст. 146). Дана стаття включена до глави 19 «Злочини проти конституційних прав та свобод людини і громадянина» Однак, деякі російські науковці вважають, що їх доцільно виокремити у спеціальній главі (Глухова Г., 2003 р.).

Так, у Кримінальному кодексі Грузії, стаття 189 про замах на інтелектуальну власність розміщена в главі про злочини проти власності.

За аналогією у Кримінальному кодексі Республіки Казахстан, прийнятому 16 липня 1997 р., стаття 184 про порушення прав інтелектуальної власності розміщена законодавцем у главі про злочини проти власності. Може такий досвід і доцільний в зв’язку зі сформованою психологією й відношенням наших правоохоронних органів до розкрадачів власності.

В кримінальних кодексах республік Таджикистан, Білорусь, а також Азербайджанської республіки статті про порушення авторських прав законодавцем розміщені в главі про злочини проти конституційних прав і свобод людини й громадянина, тобто аналогічно розміщенню відповідної статті в КК України.

В українських науковців також неоднозначні погляди на дану проблему, так П.С. Берзін, аналізуючи зарубіжне законодавство, висловився за необхідність створення окремого розділу Особливої частини КК України «Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності» (Берзін П.С., 2004 р.), а П.П. Андрушко вважає, що право інтелектуальної власності є родовим об’єктом злочинів, передбачених статтями 176, 177, 229, 231, 232 КК України, якби у двох останніх з названих статей з 2005 року не з’явилося згадування про банківську таємницю (Андрушко П.П., 2003 р.).

Визначення місця статтям про порушення прав на інтелектуальну власність у системі кримінального права не є тільки теоретичною проблемою, оскільки від способу його вирішення залежить психологічне відношення правоохоронних органів до попередження такого роду порушень закону, а також форм і методів протидії порушенням закону в даній сфері діяльності.

Немає єдиного підходу й щодо встановленні підстав і меж кримінальної відповідальності в кримінальних кодексах країн СНД за порушення авторських прав в цілому, і на комп’ютерні програми та бази даних, зокрема. Так, у кримінальних кодексах Азербайджану та Росії встановлена самостійна норма, яка передбачає відповідальність тільки за порушення авторських і суміжних прав.

У чинний Кримінальний кодекс Республіки Узбекистан, стаття 149 про порушення авторських або винахідницьких прав, без будь-яких змін, перенесена із кримінального кодексу союзних часів і звучить так : «Присвоєння авторства, примус до співавторства на об’єкти інтелектуальної власності, а також розголошення без згоди автора відомостей про ці об’єкти до їх офіційної реєстрації або публікації — карається штрафом від двадцяти п’яти до сімдесятьох п’яти мінімальних розмірів заробітної плати або позбавленням певного права до п’яти років, або виправними роботами до трьох років або арештом до шести місяців».

Можливо в Республіці Узбекистан не існує інших порушень прав власників інтелектуальної власності крім плагіату й не процвітає виготовлення контрафактної продукції, однак це досить сумнівно.

Як бачимо з наведеної норми в КК Узбекистану кримінальна відповідальність встановлена за порушення прав на всі об’єкти інтелектуальної власності, включаючи комп’ютерні програми і бази даних. Подібно сконструйовані такі норми в КК Білорусі, Грузії, Казахстану, Таджикистану.

У ст. 156 КК Таджикистану, у ст. 189 КК Грузії, у ст. 201 КК Білорусі порушення немайнових прав на інтелектуальну власність виділені в самостійні норми й передбачені в ч. 1 зазначених статей. Сформульовані вони як формальні склади.

Кримінальний кодекс Таджикистану, КК Узбекистану не передбачають кримінальну відповідальність за кількаразове порушення авторських прав. Не включено в ст. 189 КК Грузії, ст. 149 КК Узбекистану таку обтяжуючу кримінальну відповідальність обставину як вчинення діянь, які зазіхають на інтелектуальну власність групою осіб за попередньою змовою.

Підвищена кримінальна відповідальність за вчинення таких діянь організованими злочинними групами не передбачена в КК Білорусі, Грузії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану.

КК Білорусі містить норму з адміністративної преюдицією, відповідно до якої кримінальна відповідальність за порушення права на інтелектуальну власність наступає лише після накладення адміністративного стягнення за таке ж порушення.

Конструювання норм із адміністративної преюдицієй неодноразово зазнавало критики в публікаціях науковців, при цьому відзначалося, що адміністративні правопорушення й злочини розрізняються якісно, а не кількісно. Злочини — це суспільно небезпечні діяння, а адміністративні правопорушення, не мають кримінальну суспільну небезпеку, хоча носять антигромадський характер. Кількість незлочинних правопорушень не може перерости в якість злочинів, як «сто кішок не можуть набути якості тигра» (Щерба С., 2001 р.).

Немає єдиного підходу в Кримінальних кодексах країн СНД у частині встановлення й визначення такого елемента норми з матеріальним складом злочину як заподіяння шкоди. У КК Узбекистану підстава притягнення до кримінальної відповідальності не пов’язується із заподіянням значної або великої шкоди. У ст. 189 КК Грузії диспозиції ч. 1 і 2 сформульовані як формальні й тільки в ч. 3 передбачена відповідальність за вчинення тих же діянь, які потягли за собою значну шкоду.

У Кримінальних кодексах республік Таджикистану, Казахстану, Білорусі, а також у Кримінальних кодексах Азербайджанської Республіки склади злочинів, присвячені порушенням авторських прав сконструйовані як матеріальні. Так, об’єктивною умовою для настання кримінальної відповідальності за порушення авторських прав є для КК Казахстану й Таджикистану заподіяння шкоди у великому розмірі, для КК Азербайджанської республіки — заподіяння значної шкоди. Однак фіксовані розміри цих видів збитку в КК названих країн не встановлені.

Тільки в ст. 201 КК Білорусі встановлений фіксований розмір шкоди — великий розмір доходу на суму в 500 разів і більше перевищуючий розмір мінімальної заробітної плати.

Практично у всіх Кримінальних кодексах держав-учасниць СНД за порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних встановлені штрафні санкції, діапазон яких дуже широкий і коливається від 25 мінімальних розмірів оплати праці (ст. 149 КК Узбекистану) до 1500 мінімальних розмірів заробітної плати (ч. 3 ст. 156 КК Таджикистану). А в КК Білорусі й Грузії розміри штрафних санкцій за злочини проти інтелектуальної власності не визначені.

Максимальна міра покарання за замах на авторські права, вчинені при обтяжуючих обставинах, у вигляді 5 років позбавлення волі передбачена в КК Білорусі, Казахстану й Таджикистану. Зазначені діяння відносяться у всіх країнах СНД до злочинів невеликої й середньої тяжкості (у КК Білорусі до злочинів, які не являють великої суспільної небезпеки й менш тяжких).

На даний час Казахстан є єдиною державою в СНД, Кримінальний кодекс якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна за вчинення аналізованих діянь.

Отже, у країнах СНД існує різний підхід до визначення місця норми про кримінальну відповідальність за порушення авторських прав на комп’ютерні програми і бази даних у системі Кримінального Кодексу, конструюванню диспозиції норми як матеріальної й формальної, розмежування відповідальності за замахи на аналізовані нами об’єкти інтелектуальної власності.

Враховуючи вищевикладене, думаємо, що уніфікація й гармонізація кримінального законодавства держав-учасників СНД про відповідальність за замахи на інтелектуальну власність в цілому, і комп’ютерні програми і бази даних зокрема, є найважливішим засобом створення єдиної нормативно-правової бази міждержавного співробітництва країн СНД у цій області.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ ТА ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ПОВ’ЯЗАНИМ З ОРГАНІЗАЦІЄЮ ТА ПРОВЕДЕННЯМ МАСОВИХ ЗАХОДІВ ТА АКЦІЙ
30.01.2012 20:36
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ ПРИ ОГЛЯДІ МІСЦЬ ПОДІЙ ПО КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ПРО ЕКОЛОГІЧНІ ЗЛОЧИНИ
29.02.2012 05:48
СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ОБУМОВЛЕНІСТЬ НЕЗАКОННОГО ВІДТВОРЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ І БАЗ ДАНИХ
29.02.2012 05:41
ВИЯВЛЕННЯ ТА ВИЛУЧЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДІВ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ СЕКСУАЛЬНИХ УБИВСТВ
29.02.2012 05:38
ОКРЕМІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВЛЕННЯ ТА ВИЛУЧЕННЯ МІКРОСЛІДІВ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ СЕКСУАЛЬНИХ УБИВСТВ
29.02.2012 05:36
ПІДГОТОВКА ДО ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ, ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ, ВЧИНЕНИХ ШЛЯХОМ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДОЙМ
29.02.2012 05:34
ОКРЕМІ ОСОБЛИВОСТІ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ, ВЧИНЕНИХ ШЛЯХОМ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
29.02.2012 05:31
РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО АСПЕКТУ У ВИКОНАННІ ПОКАРАНЬ ЩОДО ЗАСУДЖЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІХ
28.02.2012 07:58
ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО ТА СПЕЦІАЛІСТА (ПРИНЦИП ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗСЛІДУВАННЯ)
21.02.2012 12:03
РОЗШУКОВА РОБОТА СЛІДЧОГО
21.02.2012 11:49




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше