1. Останніми роками важлива роль у практиці правоохоронної діяльності приділяється відеозапису. Встановлювані з його допомогою фактичні дані про форму, розміри, взаємне розташування об’єктів і їх ознак характеризуються документальність, наочністю та високим ступенем вірогідності. У зв’язку із цим застосування судової відеозйомки спрямовано: на матеріальне закріплення ознак об’єктів, подій і дій певних осіб; на забезпечення можливості накопичення інформації до необхідних обсягів; на забезпечення можливості багаторазового використання зафіксованої інформації (Аммосов С.Н., 2006 р.).
2. В оперативно-розшуковій діяльності, під час розслідування економічних злочинів, технічні засоби фіксації зображень застосовуються за правилами судового відеозапису. При виготовленні копій документів використовується репродукційний метод. Для репродукування, крім традиційної фотозйомки, можна використовувати й відеокамери, хоча з їх допомогою не завжди вдається одержати таку якість копій, як традиційними фотографічними способами. Для зйомки доцільно використовувати штатив, на який кріпиться камера. При репродукуванні за допомогою відеокамери використовують апаратуру, яка має макрорежим зйомки. У цьому випадку можна зафіксувати навіть дрібні деталі документа. У макрорежимі, як правило, відчувається брак освітлення, тому необхідно використовувати додаткові джерела світла.
Під час зйомки документів відеокамерами варто враховувати, що одержати копію цілого крупноформатного документа з розбірливим текстом, як правило, не вдається. Тому документ доцільно знімати фрагментами. При відеозаписі застосовують такі прийоми: а) фрагментарна зйомка (спочатку знімають загальний вид документа, потім плавно переходять на великий план фрагмента, який цікавить слідство, після цього знову дають загальний вид документа й т.д.; б) послідовна зйомка (спочатку знімають документ загальним планом, потім послідовно великим планом весь документ).
3. Матеріали зйомки дій осіб і ходу слідчої дії або оперативно-розшукового заходу в цілому повинні містити умови й хід фіксуємих дій, їх результати, максимальну кількість відомостей про осіб яких знімають, подію і об’єкти. Разом з тим, зміст матеріалів повинен становити цілісну картину, яка дозволяє надалі реконструювати події. При цьому загальний вид місця дій й оточення знімають оглядовим панорамуванням, послідовно повертаючи відеокамеру. Більш крупно показують орієнтири, якими можуть слугувати номера будинків з назвами вулиць, таблички з назвами організацій і т.ін. Фіксацію основних дій здійснюють шляхом чергуванням середнього, вузлового й детального плану зйомки, що досягається зміною фокусної відстані об’єктива (Герасименко А.Ю., 2003 р.).
4. Паралельно відеозапису доцільно записувати звуковий супровід ходу заходу, який проводиться. При цьому особлива увага звертається на ключові факти подій, називаються імена й прізвища фіксуємих осіб, описуються предмети, які з’являються під час зйомки.
5. Відеозйомка, як правило, вимагає ретельної попередньої підготовки, яка починається з виїзду на місце проведення заходу, уточнення місцевості, оцінки освітленості й інших умов. Визначальним є вибір місця відліку зйомки, з якої повинна забезпечуватися найбільш повна фіксація загальної картини подій, осіб і їх дій, предметів, які представляють інтерес для слідства. Бажано зробити пробні кадри, за якими можна більш точно визначити як метод, так і місце відліку зйомки (Мусієнко А.В., 1987 р.).
6. Відеоапаратуру варто підбирати виходячи з навколишньої місцевості й умов зйомки. Гарні результати може дати застосування декількох технічних засобів з різними характеристиками, адже події можуть розгортатися і непрогнозовано, тому розташування декількох операторів у різних місцях відліку зйомки дозволить одержати більш надійні результати.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
