:: LEX :: ПРОБЛЕМИ НАРОДОВЛАДДЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 15)

Термін подання матеріалів

16 вересня 2019

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ НАРОДОВЛАДДЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
 
29.05.2012 07:57
Автор: Сворак Степан Дмитрович, доктор історичних наук, кандидат юридичних наук, професор, начальник факультету підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

У сучасній юридичній літературі все частіше питання державно-правового розвитку України розглядаються в контексті традицій вітчизняної державності, досвіду правового і політичного розвитку минулих років. Після тривалих непродуманих і поспішних реформ, спрямованих на модернізацію держави та її правової системи за західноєвропейським зразком, виникло розуміння того, що без урахування тисячолітнього досвіду будівництва Української держави її подальший розвиток неможливий.

Між тим, у науковій літературі кількість робіт, присвячених аналізу вітчизняного державотворення є вкрай недостатньою, особливо на тлі глибокого осмислення праць західних мислителів. Як правило, більшу частину досліджень складають праці, присвячені історії ідей західної ліберальної демократії, парламентаризму, раціональної теорії природного права і правової держави. Суспільний ідеал європейських народів для української юридичної науки має важливе але не ключове значення, оскільки правосвідомість і правовий менталітет не можуть змінитися в один момент адже реформи у правовій системі що не враховують правових традицій, праворозуміння та особливостей правової культури громадян, приречені на провал. Тому після краху односторонньої марксистської парадигми виникла необхідність заповнити всі прогалини у вітчизняному правознавстві і відновити наступність наукових традицій України без свідомого спотворення ідей і концепцій минулих років, котрі пропагували ідеологи марксизму-ленінізму.

Ідея правової держави і ліберальної демократії не є вершиною політико-правової творчості. Західні правознавці все частіше звертають увагу на те, що ліберально-правова держава, як державний ідеал, терпить кризу, пов'язану з моральною деградацією і секуляризацією побуту європейських народів. Своєрідна і мінлива політика Заходу змушує шукати симетричну відповідь у формі народовладної ідеї, а невдачі модернізації диктують необхідність вибору між подальшою лібералізацією політичних і правових інститутів і розробкою самобутніх моделей морально-правової держави.

У сучасний період розвитку правової та політичної системи  української державності проблема інституту народовладдя має як теоретико-концептуальне так і практичне значення, що базується на історичних традиціях державно-правової самобутності України, її правових та політичних устоях національної правосвідомості і правового менталітету.

У цьому плані теоретиками держави і права та політологами скрупульозно, повинні розглядатися різні варіанти організації інститутів державної влади у вітчизняному правовому та соціокультурному просторі. Замикатися на якій-небудь одній формі правління або державного устрою немає ніякого сенсу так як це заздалегідь обмежує проблемне поле і не сприяє отриманню у повній мірі достовірних і обґрунтованих результатів.

Сучасна Україна вже на протязі двох десятиліть переживає модернізацію основних складових національної державності. Проте дискусії навколо проблеми вибору напрямку історичного руху української держави в міру «нарощування» різного роду змін у правовій, політичній та економічній системах тільки загострюються, підкріплюючись численними теоретичними розробками і практикою державного будівництва, законотворення, розвитку місцевого самоврядування та ін. Роки реформ переконали владні еліти в тому, що звичайне нарощування нормативного масиву, який базується найчастіше на імпортованих правових інститутах, механічне запозичення державних структур приналежних до інших політичних традицій та способів їх формування, неминуче ведуть до кризи, численних і серйозних деформацій у вітчизняному правовому і політичному житті.

Питання цивілізаційної ідентичності пострадянської України з її характерними традиціями народовладдя не випадково знаходиться у фокусі уваги правознавців, політологів, соціологів та інших вчених, об'єднаних ідеєю необхідності подолання комуністичної державно-правової моделі і створення принципово іншого, нового політичного та правового простору.

Проте окремі, вже сформовані у ряду дослідників уявлення про народовладні національні традиції Української держави так і не привели до утвердження системного та зваженого підходу до розуміння нами юридичних, правокультурних, історичних та духовних особливостей українського державотворення.

Звертає на себе увагу і та обставина, що міркування багатьох юристів часто претендують на універсальність схем і залишаються осторонь від юридичної та політичної конкретики народовладних традицій, не «схоплюють» і не розкривають суті і значення метаморфоз, що відбуваються в українському державно-правовому просторі. Безпідставною на нашу думку є концепція не тільки зарубіжних, але й вітчизняних правознавців (філософів, політологів) згідно з якою Україна через уніфікацію і «стандартизацію» ключових правових і політичних інститутів повинна приступити до створення так званої «сучасної правової держави», яка має бути однотипною для всіх «цивілізованих країн», що буде основою для подолання якоїсь «національної обмеженості» в юридичній і політичній галузях, суспільних відносинах, «демократичної неповноцінності» вітчизняної правової культури.

У силу цього, в пострадянській вітчизняній правовій науці багато важливих проблем ще не отримали належної теоретичної, методологічної та практичної розробки. До числа таких «закритих» тем і відноситься питання про правову, морально-релігійну та соціальну природу народовладдя в Україні, органічності даної форми правління українському світу, українській правовій системі, економіці та національній ментальності.




e-mail: Ssvorak@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МІСЦЕ МІЛІЦІЇ УСРР У СТРУКТУРІ НАРОДНОГО КОМІСАРІАТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (1922-1924 РОКИ)
31.05.2012 23:18
ПАРЛАМЕНТАРИЗМ НА ЕТАПІ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
29.05.2012 07:53
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ (1940 – поч. 1944 років)
02.06.2012 09:46
РОЗШУКОВА ПОЛІЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ: СИСТЕМА ТА СТРУКТУРА
01.06.2012 10:41




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше