1. Кримінальне профілювання («психологічне портретування» (профілювання)) протягом останніх трьох десятиліть є одним з важливих засобів забезпечення розслідування серійних насильницьких злочинів у США та провідних європейських країн.
Значних зусиль до розробки методу кримінального профілювання приклали фахівці США, Великобританії та Канади (R.K. Ressler, V.J. Geberth, R. Hazelwood, J.E. Douglas, R.M. Holmes, J. DeBurger, D. Canter, D.K. Rossmo та ін.).
У США метод кримінального профілювання почав застосовуватися з 1971 року працівниками Відділу поведінкових наук Академії ФБР США. А в 1984 році при цій академії було створено Національний центр по аналізу насильницьких злочинів, зорієнтований на потреби правоохоронних органів. Метою цього центру є забезпечення допомоги правоохоронним органам як США такі і інших країн у розкритті та розслідуванні серійних насильницьких злочинів, зокрема у встановленні та розшуку осіб, які вчиняють такі злочини. Метод кримінального профілювання, спрямований на виявлення внутрішніх і поведінкових ознак людини, знання яких оптимізує пошук і виявлення злочинця (О. І. Бродченко, О. А. Логунова, 2007 р.).
2. На думку зарубіжних фахівців метод кримінального профілювання є «процесом ідентифікації всіх психологічних характеристик індивідуума, які становлять загальний опис особи, заснований на аналізі злочинів вчинених нею» (R.K. Ressler, 1982 р.).
Зарубіжні фахівці вважають, що методом кримінального профілювання найбільш доцільно користуватися з метою прогнозування особистісних особливостей злочинця, коли злочини нею вчинені під впливом онтогенетичної особистісної дисфункції, яку можна розглядати як своєрідну психопатологію, що знаходить відображення в механізмі злочину, в до- і посткримінальній поведінці злочинця. До таких злочинів віднесено вбивства на сексуальному ґрунті з ознаками садистського катування жертви; убивства із вирізанням та розкиданням внутрішніх органів жертви, посмертними колотими й різаними пораненнями, які поєднуються з маніпуляціями злочинця із трупом жертви; «безмотивні» підпали й вибухи; зґвалтування; ритуальні вбивства (Howlett J.B., Hanfland K.A, Ressler R.K., 1986 р.).
3. Складання кримінального портрету невстановленого злочинця, на думку науковців США, містить п’ять послідовних етапів : перший – ретельне вивчення природи й сутності злочинів і типології осіб (психолого-психіатрична типологія осіб), які раніше вчинили подібні злочини; другий – вичерпний аналіз місця розслідуваного злочину; третій – поглиблене вивчання оточення, занять і захоплень жертви й підозрюваного; четвертий – формування можливих мотиваційних факторів підозрюваних осіб; п’ятий – опис злочинця (на основі зовнішніх поведінкових проявів його ймовірної психологічної сутності) (О. І. Бродченко, О. А. Логунова, 2007 р.).
В ході складання портрета невстановленого злочинця зарубіжними фахівцями аналізуються такі матеріали :
Фотодокументи місця злочину і його околиць, прив’язані до карт, планів, схем місцевості; фотографії наявних на тілі жертви ран, фотографії жертви, зроблені з різних позицій і під різним кутом. При цьому в комплексі аналізується все знайдене безпосередньо на місці злочину й довкола нього. Відповідно від якості й повноти фотоматеріалів з місця злочину залежать висновки про механізм вчиненого злочину.
Матеріали судово-медичної експертизи аналізуються з метою одержання відповідей на запитання : яким знаряддям, де, у якій послідовності й з якою силою були нанесені ушкодження, що спричинили смерть. Точна локалізація ушкоджень на тілі жертви дозволяє зробити припущення про те, чи була жертва захоплена вбивцею зненацька, чи вбивству передувала боротьба. Значимими для аналізу є також відомості про кількість ушкоджень, ушкодження які були нанесені посмертно, чи були поранення нанесені крізь одяг чи у відкриті частини тіла. Аналіз загальної картини ушкоджень дозволяє зробити висновок про психічний стан убивці в момент злочину й про те чи існували між ним і жертвою певні відносини.
План переміщення жертви до смерті включає відомості про місце роботи, місце проживання, де останній раз бачили жертву живою, перед тим, як вона була виявлена на місці злочину.
Документи з інформацією про особу жертви особливо цікаві для фахівців в області кримінальної віктимології, які складають точне уявлення про жертву на підставі даних про її вік, стать, фізичні особливості, одяг під час інциденту, сімейний статус, соціальну адаптованість, інтелект, стиль життя, особливості особи й темпераменту, манеру поведінки, місце проживання, взаємозв’язок місця проживання й злочину, рід занять, репутацію за місцем проживання й роботи, особистісні і соціальні звички, захопленнях, коло друзів і недругів.
Інформація про повну картину злочину, на основі якої реконструюється подія допомагає на початковій стадії реконструкції відновлювати картину зовнішньої низки подій злочину (механізм вчиненого), вона містить відомості про місце, час, дату події, вид зброї, якою було вчинено злочин, спосіб його вчинення, а також відомості про поведінку злочинця в «ситуації після вбивства». Встановлена на початковій стадії реконструкції картина злочину слугує підставою для подальшого її аналізу з метою знаходження відповіді на питання, чому злочинець обрав той або інший спосіб дій, діагностики психологічного стану злочинця в момент вчинення злочину, складання уявлення про рівень його інтелекту й освіти та ін. Таким чином, знаходження відповідей на питання – що відбулося на місці злочину, й чому це відбулося, підводить фахівців до шуканого – хто міг вчинити такий злочин, тобто до складання психологічного портрета, який відображає істотні для характеристики особи й поведінки вбивці ознаки.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
