Для всебічного і повного аналізу особливостей юридичної відповідальності за земельні правопорушень, необхідним є аналіз змісту поняття „земельні правопорушення” та виокремлення їх особливостей. Адже не викликає сумнівів, що в якості необхідної підстави для застосування заходів примусового впливу та притягнення особи до юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства є вчинення нею земельного правопорушення.
Насамперед, слід провести аналіз дефініції „правопорушення”, яке за змістом є більш загальним аніж „земельне правопорушення”. Так, наприклад, у теорії держави і права правопорушення визначене як „винне протиправне діяння деліктоздатних осіб, що тягне за собою юридичну відповідальність” [1], або „усвідомлений вольовий акт суспільно небезпечного протиправного діяння” [2], в енциклопедичній літературі правопорушенням визнано „анти суспільне діяння, яке завдає шкоди суспільству і карається законом” [3]. Серед загальних особливостей, які характеризують правопорушення, як правило виділяють такі: правопорушення це завжди усвідомлене, вольове діяння (дія або бездіяльність) особи або групи осіб; таке діяння завжди суперечить нормам права; це діяння, яке шкодить суспільним інтересам, являє певний ступінь суспільної небезпеки; завжди винне діяння; суб’єкт його вчинення завжди наділений деліктоздатністю; за його вчинення передбачається притягнення до юридичної відповідальності.
До того ж, варто зауважити, що термін „правопорушення” є узагальненим, родовим для всіх різновидів деліктів. Наприклад, у кримінальному праві кримінальне правопорушення ми називаємо „злочин”, тобто не припускаємо двояке трактування цього делікту. Так само і в адміністративному праві слід вказати на тенденцію до спроб навести більш узагальнене поняття. Тому в літературі і поділяють правопорушення на злочини та проступки (різновидом яких, наприклад, є адміністративний проступок) [4, с. 34]. Між злочинами і проступками об’єктивно існує лише кількісна відмінність у ступені суспільної небезпеки, а якісну відмінність надає законодавець.
Розкриваючи зміст поняття „земельне правопорушення”, слід звернутись до позицій вчених. Аналіз спеціальної літератури не дає однозначної відповіді щодо визначення та змісту поняття „земельне правопорушення”, думки науковців, здебільшого, сходяться до того, що будь-яке порушення земельного законодавства є земельним правопорушенням. Так, М.В. Шульга визначає, що земельне правопорушення — це суспільно шкідлива дія чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність [5, с. 235]. Ю.В. Корнєєв вважає, що земельне правопорушення являє собою винне, протиправне діяння (дію чи бездіяльність), що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як національним багатством нашої держави [6]. С.І. Хом'яченко земельним правопорушенням визнає суспільно небезпечну дію чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права [7]. Г.В. Чубуков вважає, що земельне правопорушення – це винна, протиправна дія (бездіяльність) особи, яка не виконує обов’язки щодо раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав та законних інтересів власників та користувачів землі, порушує встановлений державою земельний правопорядок та порядок управління земельними ресурсами як національним багатством [8]. А.М. Мірошниченко висловлює думку, що земельне правопорушення за змістом є порушенням норм земельного права, а за формою – порушенням приписів земельного законодавства [9]. За дослідженням Т.Б. Саркісової, з точки зору загальної теорії права земельне правопорушення є галузевим видом правопорушень, яке за своєю юридичною природою належать до так званого „складного типу” правопорушень, виходячи з подвійної правової природи його протиправності. Протиправність земельних правопорушень визначається як земельним законодавством, так і адміністративним, кримінальним, цивільним, трудовим тощо 10. Таким чином, можна зробити висновок, що у спеціальні літературі відсутній загальний підхід до визначення поняття „земельне правопорушення”. Окрім того, відсутнє легальне визначення земельного правопорушення і у вітчизняному законодавстві, що варто визнати нормативною прогалиною і запропонувати усунути її шляхом внесення відповідних змін до законодавства і закріпити офіційну дефініцію.
До того ж, М.В. Шульга визначає загальні риси земельних правопорушень: 1) негативні соціальні явища; 2) соціально шкідливі, оскільки спричинюють чи можуть спричинити шкоду суспільним земельним відносинам. Ця шкода залежно від наслідків протиправного діяння та його соціальної оцінки може бути різною (значною і незначною, матеріальною і моральною та ін.), але вона завжди стосуватиметься земельних прав та законних інтересів суб'єктів; 3) завжди здійснюється під контролем волі і свідомості суб'єкта, до земельних правопорушень належать лише ті діяння, які є не тільки результатом прояву усвідомленої волі особи, але й обов'язково вчиняються за наявності вини особи. Дія може бути об'єктивно протиправною, але за відсутності вини її не можна віднести до земельних правопорушень; 4) протиправність – воно суперечить правовим приписам щодо раціонального використання та охорони земельних ресурсів, перешкоджає реалізації земельної реформи, здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління землями України як її національним багатством; 5) конкретне діяння деліктоздатної особи [5, с. 235]. Ю.В. Корнєєв звертає увагу на те, що об'єктивна характеристика земельного правопорушення полягає у тому, що воно завжди виступає як конкретне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи [6].
Таким чином, можна зробити узагальнення, що земельне правопорушення — це винна, протиправна, суспільно шкідлива дія чи бездіяльність, яка суперечить нормам земельного права, і за вчинення якої деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність. Особливостями земельних правопорушень слід визнати: особливий об’єкт посягання – правовий режим земель (загальний об’єкт), правовий режим земельної ділянки, права землевласників, землекористувачів та інших осіб тощо (конкретний об’єкт); протиправність, що має подвійну правову природу, яка визначається як земельним законодавством, так і адміністративним, кримінальним, цивільним тощо; діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи.
Література:
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2004. - 656 с.
2. Малеин Н.С. Юридическая ответственность и справедливость. - М.: Юрид. лит., 1992. - 215 с.
3. Юридический энциклопедический словар / [ред. Сухарев А.Я.; Богуславский М.М.; Козырь М.И. и др.]. - М.: Советская Энциклопедия, 1984. - 416.
4. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посібник / В.К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 256 с.
5. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.; За ред. М. В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с.
6. Корнєєв Ю. В. Земельне право : навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 248 с
7. Хомяченко С. Поняття і види земельних правопорушень // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 8. - С. 65.
8. Чубуков Г.В. Земельное право России : учебник. - М.: Изд. "Тихомиров М.Ю.", 2002. - 328 с.
9. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. - К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2011. - 680 с.
10. Саркісова Т.Б. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності в Україні : дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук : 12. 00. 06 / Саркісова Тамара Борисівна. - Київ, 2012 - 216с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
