:: LEX :: ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ПРОГРАМ У КОНТЕКСТІ ПРОГРАМНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗНАЧЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ПРОГРАМ У КОНТЕКСТІ ПРОГРАМНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
21.09.2007 18:52
Автор: Валевська Олеся Анатоліївна, викладач кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту, Свистунова Олена Сергіївна, магістрант кафедри природоохоронної діяльності підприємств Донецького національного техн-ного університету
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
Зміни в управлінській, фінансовій та господарській діяльності в Україні вимагають оптимізації системи природоохоронних відносин, зокрема шляхом застосування програм, як засобу адміністративно-планового впливу на найважливіші для українського народу сфери суспільних відносин. Такі адміністративно-правові перетворення мають сприяти забезпеченню реалізації та захисту прав людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, територіальних громад, регіонів та держави в цілому. Питання відповідного комплексу програм, їх класифікації, ролі та значення, порядку розроблення, ухвалення та реалізації, здійснення контролю та запобігання правопорушенням у цій сфері вимагають на вивчення в рамках природоохоронної діяльності.
Публічно-правове екологічне програмування та планування, як вагомий елемент організації життя суспільства, завжди є об’єктом уваги державних органів виконавчої влади. Побудова демократичного суспільства та розвиток ринкових відносин приводять до необхідності дослідження існуючої системи розподілення функцій та повноважень по управлінню в цій сфері не тільки в рамках системи державного управління, але й між структурними елементами державної влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства. При цьому має бути урахованим специфічне положення природоохоронних програм, які водночас є предметом бюджетних, адміністративних, фінансових, контрольних та правоохоронних правовідносин та невід’ємною частиною системи управління суспільними процесами. Мають бути врахованими специфіка історичного розвитку екологічного програмного управління в Україні та закордонний досвід [1, c. 13].
Актуальними на сьогодні залишаються питання програмної діяльності, які відносяться до всієї системи екологічних програм – засобів управління, що діють в рамках вітчизняної правової системи. Особливої уваги потребують управлінське та соціальне призначення, специфіка розробки, ухвалення та виконання кожного виду екологічних програм; існують невирішені аспекти специфіки використання програмно-управлінського підходу в природоохоронної діяльності правоохоронних органів. Також потребують а окремі дослідження аспекти організаційного, матеріального та фінансового забезпечення екологічного програмного управління, боротьби із зловживаннями та злочинами у цій сфері.
Екологічне програмування – це процес орієнтації природоохоронних процесів з боку держави через регулярний і комплексний вплив на її структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в рамках ринкового механізму. Взагалі, програма (з грецької рrogramma – об’ява, розпорядження) – це виклад основних положень діяльності, виклад основних завдань, цілей. Природоохоронна програма обумовлює своє перевизначення, перепостановку та як мінімум – уточнення у ході реалізації кожного з етапів, як у плані відстеження ефективності їх діяльності [2, c. 23].
В контексті охорони природних ресурсів сьогодні велике значення мають міжнародні програмні акти та документи, ухвалені недержавними міжнародними екологічними організаціями. Підґрунтям для цієї міжнародної активності є загальна програмна діяльність в рамках ООН та європейських структур, активність міжнародних фінансових інституцій, зокрема, Світового банку та Глобального екологічного фонду. Реалізація міжнародних програм у сфері охорони ресурсів басейну є пов’язаною із виконанням міжнародних екологічних угод та із національною програмно-управлінською діяльністю.
Необхідність застосування програмно-управлінського підходу в вирішенні екологічних проблем є обумовленою їх комплексністю, потребою в довгострокових заходах у сфері виправлення екологічної ситуації в рамках басейну та захисту його ресурсів. Це тягне необхідність у розробці, ухваленні та реалізації відповідних національних, регіональних, відомчих, місцевих програм. На жаль, практика доводить недостатню ефективність ухвалених програмних актів, що обумовлюється насамперед певними недоліками їх розроблення та великою кількістю факторів, що унеможливлюють їх повномасштабну реалізацію. Національні екологічні програми є слабо пов’язаними з їх міжнародними аналогами, що, безумовно, знижує ефективність програмно-управлінського підходу в сфері захисту природних ресурсів. Але необхідність у програмно-управлінському підході для вирішення екологічних проблем є безперечною, мова може йти насамперед про вдосконалення відповідних організаційних механізмів та про узгодження програмних актів різної тематики та рівні між собою, їх спадковість та похідність. Таким чином, система природоохоронного програмного управління здобуває інтегруючу й перетворюючу роль у всьому організаційно-господарському механізмі розробки й реалізації комплексних і цільових програм.

Література:
1. Бабін Б.В., Кроленко В.О. Державні цільові програми – організаційно-правові основи розроблення, ухвалення та реалізації. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – 206 с.
2. Бабін Б.В. Кроленко В.О. Основи програмно-управлінської діяльності в Україні. Курс лекцій для студентів, курсантів та слухачів. – Донецьк, 2006. – 136 с.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ГРОМАДЯН НА БЕЗПЕЧНЕ НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
29.09.2007 09:10




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше