:: LEX :: СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ РЕГУЛЯРНИХ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ АВТОБУСНИМ ТРАНСПОРТОМ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СПІВВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ РЕГУЛЯРНИХ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ АВТОБУСНИМ ТРАНСПОРТОМ
 
05.06.2013 19:32
Автор: Хромов Олександр Ігорович, аспірант Інституту економіко-правових досліджень НАН України
[Секція 9. Господарське право. Господарське процесуальне право]

Регулювання відносин із регулярного перевезення пасажирів потребує особливої уваги держави не тільки тому, що в процесі їх здійснення забезпечується надання соціально-значущих послуг, а ще й тому, що вони є частиною стратегічної галузі економіки.

Оскільки регулярні перевезення пасажирів є невід’ємною частиною такої галузі як транспорт, їх державне регулювання здійснюється виключно комплексно. Основним нормативно-правовим актом, який встановлює основні напрямки державного регулювання регулярних пасажирських перевезень є ЗУ «Про автомобільний транспорт». Глава друга цього закону містить положення щодо державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту [1]. 

Також слід звернути увагу на такий базисний закон для транспортної галузі, як ЗУ «Про транспорт». Статтею 3 цього закону визначаються мета і завдання державного управління в галузі транспорту [2].

Відзначимо, що терміни регулювання та управління можуть застосовуватися одночасно і як тотожні, і як різні за своїм значенням явища. Зупинимо також увагу на тому, що науковці, констатуючи відсутність законодавчого визначення державного регулювання та управління, намагаються дати їм визначення та встановити їх співвідношення, взаємозв’язок у різних сферах. Однак слід констатувати, що при цьому вони приходять до різних висновків.

Таким чином, можна зробити висновок про неоднаковий підхід до застосування та співвідношення цих понять, в залежності від галузі, в якій вони застосовуються.

Підходячи до розгляду державного управління та регулювання в сфері регулярних пасажирських перевезень слід розглянути загальний зміст понять регулювання та управління.

Термін регулювання найчастіше застосовується як впорядковування, налагоджування; направлення розвитку, руху будь-чого з метою привести до ладу, в систему; приведення (механізмів та їх частин) в такий стан, який забезпечуватиме нормальну та правильну роботу.

Термін управління розглядається як направлення ходу, руху чогось; керувати, направляти діяльність.

Наведені поняття дають розуміння того, що в загальному ці дії мають за мету досягнення прийнятної поведінки суб’єкта, на якого вони скеровані, однак при регулюванні бажаний ефект досягається впливом на зовнішні чинники, а при управлінні безпосереднім керуванням суб’єктом впливу.

 Необхідно зазначити, що ЗУ «Про транспорт» та ЗУ «Про автомобільний транспорт» не містять визначень державного управління в галузі транспорту та державного регулювання діяльності автомобільного транспорту. Враховуючи той факт, що поняття транспорту включає в себе як підвид автомобільний транспорт, вбачається за можливе порівняти явища державного управління в галузі транспорту та державного регулювання діяльності автомобільного транспорту. Аналізуючи положення про них, можна дійти висновку про ряд суттєвих схожих рис у цих явищах. Зокрема, це видно з таблиці, яка зроблена на основі аналізу завдань, притаманних їм.








Крім цього, звернемо увагу, що діяльність з державного управління транспорту та державне управління автомобільним транспортом здійснюються одними й тими ж органами, зокрема центральним та місцевими органами виконавчої влади та спеціально уповноваженими органами відповідно до їх компетенції.

Відзначимо, що реалізація наведених явищ здійснюється подібно: шляхом економічної та соціальної політики (включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення), ліцензування.

Враховуючи наведене можна зробити висновок щодо тотожності понять державного управління транспортом та державного регулювання діяльністю автомобільного транспорту з урахуванням того, що галузь транспорту є ширшою та включає автомобільний транспорт. На підтвердження цього свідчать їх спільні завдання, шляхи реалізації та компетентні відповідальні органи.




Література:

1. Про автомобільний транспорт: Закон України № 2344–III від 05 квітня 2001 року (із змінами і доповненнями) станом на 24 вересня 2008 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001 – № 22. – Ст. 105.

2. Про транспорт: Закон України № 232/94-ВР від 10 листопада 1994 року (із змінами і доповненнями) станом на 20 листопада 2012 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 51. – Ст. 446.




допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
НОВА РЕДАКЦІЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БОРЖНИКА АБО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ»
05.06.2013 21:57




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше