:: LEX :: ПРАВООСВІТНЯ ТА ПРАВОЗАХИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ІНСТИТУЦІЙ В ЧЕХОСЛОВАЧИНІ ТА РУМУНІЇ (20-ТІ – 30-ТІ РОКИ ХХ СТ.)
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 39


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВООСВІТНЯ ТА ПРАВОЗАХИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ІНСТИТУЦІЙ В ЧЕХОСЛОВАЧИНІ ТА РУМУНІЇ (20-ТІ – 30-ТІ РОКИ ХХ СТ.)
 
27.09.2007 15:47
Автор: Череватюк Вікторія Богданівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права Тернопільського національного економічного університету
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Сьогодні, коли стали доступними для вчених численні архіви української еміграції, з’являється можливість ґрунтовного висвітлення правоосвітньої та правозахисної діяльності, як українських інституцій так і окремих вчених правників в Європі. Їх праця була направлена не тільки на популяризацію української правничої культури, вони внесли величезний доробок у розвиток європейського права. Дослідження цього має величезне значення для ствердження України, як європейської держави.
Виникнення українських інституцій у Європі було спричинено, в першу чергу, бажанням українських емігрантів здобути вищу освіту. Самі ж вони, переважно немолоді люди, пояснювали своє прагнення сісти за студентську лаву кращими можливостями у працевлаштуванні та конкурентноздатністю у боротьбі за існування в еміграційному середовищі[10,133], а також необхідністю здобути фахові знання для того, що після повернення на Україну прислужитися становленню та розвитку незалежної української Держави[13,3], особливо це стосувалося правознавців.
Найбільший вклад у розвиток української правничої науки досліджуваного періоду зробив Український Вільний Університет у Празі, професори якого гідно репрезентували українську університетську науку у Чехословаччині і у всій Європі. Поступово, під їх керівництвом, УВУ перетворився в повноцінний університет західноєвропейського типу[5,228].
На факультеті права і суспільних наук лекції читалися з 22 предметів по 48 годин на тиждень і проводилися семінарські заняття з чотирьох предметів по 6 годин на тиждень, а саме: історія українського права (проф. А.Яковлів, доценти А. Андрієвський і О. Гайманівсьий), римське право (проф. К. Лоський), церковне право (доц. О. Гайманівський), цивільне право і цивільний процес (професори С. Дністрянський і А. Яковлів), карне право і карний процес (проф. С. Шелухін), торговельне право (проф. О. Одарченко), політичне (державне) право (проф. О. Ейхельман), адміністративне право (професори О. Ейхельман і К. Лоський), фінансове право (проф. О. Одарченко), міжнародне право (проф. О. Ейхельман), судова медицина (проф. Б. Матюшенко), економічні науки (професори О. Мицюк і С. Бородаєцський), статистика (проф. Ф. Щербина).
Відомо, що ініціатива про переміщення університету з Відня до Праги належить професорам УВУ С. Дністрянському та С. Рудницькому, що звернулись до Президента Чехословацької Республіки Т. Масарика про дозвіл на переведення закладу і про надання йому матеріальної допомоги. Автори звернення зауважили, що саме в Чехії “українська еміграція найшла якнайкращий прием..., що отся Республіка віднеслася дуже прихильно до визвольних устремлінь українського народа... і має у себе вище пятьсот українських студентів, що студіюють переважно на празькому університеті” [8,11]. Тут, в Українському Вільному Університеті в Празі С. Дністрянський розширює рамки і тематику наукової діяльності. У цей складний для України час він, разом із своїми колегами, зумів репрезентувати українську науку в світі, використовуючи при цьому досягнення європейських передових наукових досліджень, спираючись на зарубіжну передову матеріально-технічну базу [2,6]. Для об’єднання наукових сил в еміграції С. Дністрянський став організатором “Українського правничого товариства в Чехії”, статут якого був затверджений владою 17 березня 1923 р. Його основним завданням було “об’єднати теоретичні і практичні українські правничі сили на грунті досліджень питань українського права; дбати про соціальні, матеріальні і моральні інтереси правників у Чехії та причинитися до зав’язання між українськими й чеськими та словацькими правниками доброзичливих стосунків” [5,228].
У 1923 р. на засіданні цього товариства відзначалося 25-ліття наукової діяльності академіка С. Дністрянського. Товариство виступило одним з організаторів Українського правничого з'їзду в Празі (жовтень, 1933 p.), на якому було зроблено близько 30 доповідей з проблем права, економіки, соціології. На цьому з’їзді з доповіддю виступив С. Дністрянський [12,4].
Товариство також займалося видавничою справою і під його егідою вийшли: праця Р. Лащенка “Литовсько - польська доба. Пам’ятки права” (400 примірників); коротка редакція “Руської Правди” з бібліографічним покажчиком (300 примірників) і книга “Українське правниче товариство в ЧСР (17 березня 1923 - 17 березня 1928)” [1,13]. Діяльність наукового правничого товариства свідчить про бажання українських правників скоординувати свої дії для репрезентації української науки за кордоном).
В 1927 році, за ініціативою професора Микити Шаповала, у Празі почав наукові дослідження Український Інститут Громадознавства. Одним із предметів дослідження Інституту стало правознавство. В його складі працювало 23 дійсних члени та 13 наукових співробітників із Праги, Подебрад, Львова, Відня, Нью-Йорка, Парижа, Берліна, які співпрацювали із професорами європейських та американських університетів і досліджували основні проблеми сучасного суспільства. Інститутом була зібрана величезна бібліотека, значна кількість архівного та музейного матеріалу з історії українського права, суспільно-політичного життя та національно-визвольної боротьби українського народу[3,3].
Слід зазначити, що чехословацький уряд з увагою ставився до українських правників, так як своїх юридичних кадрів не вистачало: в Словаччині, було одинадцять українських адвокатів, один нотаріус, три банківських юристи, декілька урядовців, що мали юридичну освіту. Так міністерський радник І. Волощук був автором значною кількості словацьких фінансових законів. Українські правники в Словаччині користувалися шаною і авторитетом, їх ніколи не сприймали як чужинців, що конкурують із власними фахівцями. Можна відзначити діяльність таких українців, як Еміль Торонський, автор “Українсько-мадярського правничого словника”, що чимало зробив для впровадження української правничої термінології у Словаччині, Іван Комаринський, Костянтин Мачик, Осип Кутка, що працювали у Вищому Апеляційному суді в Кошицях[4,86].
Розвиток українського національного життя нероздільно пов’язаний із працею українських правників у Румунії. Нажаль вони були не дуже активні в своїй організованій діяльності. Праці відомих суддів, адвокатів часто зустрічаються у румунських і німецьких журналах. Так відомий правник Василь Дутчак, громадський і політичний діяч, депутат румунського парламенту в 1929 році опублікував цілий ряд своїх праць стосовно порушення прав нерумунських громадян. Адвокатське бюро Дутчака підготувало звернення до Ліги Націй, де рішуче виступило проти утисків українців в Румунії, проти ведення науки релігії румунською мовою в українських народних школах (1929р.), проти утисків українського населення аграрними комісіями при розподілі землі в українських селах (1925р.), проти безправності українців на ґрунті освіти (1928р.). Крім того, вся діяльність цього адвокатського бюро була направлена на захист прав українців на чужині. Так після вбивства в 1926р. в Парижі С. Петлюри, В. Дутчак, з метою надання фахових послуг потерпілій стороні у справі проти Самуїла Шварцбарда, прибуває у столицю Франції, і тільки заборона французької влади не дозволяє йому взяти участь у цьому процесі[6,65].
Таким чином, українські правники в Чехословаччині та в Румунії були сповнені почуттями національної свідомості, брали активну участь в українському громадському житті, долучилися до популяризації української правничою науки та культури, а також зробили вагомий внесок у розвиток європейського права.

Література:
1. Віднянський С.В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехословаччині: Український Вільний Університет (1921-1945рр.). – К.,1994. – С.13.
2. Дорошенко Д. Наукова праця української еміграції за 10 років // Тризуб. – 1932. – 11-17 квітня. – С.6.
3. Звіт з діяльності Українського Інституту Громадознавства в Празі в роках 1926-1930. – Прага, 1928-1930. – С.3.
4. Комаринський В. Українські правники на Словаччині. Правничий вісник. – Нью –Йорк, 1985. – С.85-87.
5. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. – Прага, 1942. – Ч.1. – С.228.
6. Новосівський І. Українські правники в Румунії після 1918р. Правничий вісник. – Нью –Йорк, 1970. – С.65-66.
7. Перша Конференція української еміграції та Головна Еміграційна рада. – Париж, 1929. – С.3.
8. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів, 1994. – С.11.
9. Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999. – С.77.
10. Трощинський В. УВУ: крізь призму історичного аналізу // Українська діаспора. – Київ-Чикаго. - Вип., 1994. – С.133.
11. Череватюк В. Станіслав Дністрянський – авторитетний представник української правничої науки за кордоном // Станіслав Дністрянський – світоч української правової науки. – Тернопіль, 1999. – С.51-55.
12. Українські юристи в персоналіях. – Івано-Франківськ, 1995. – С.3-5.
13. ЦДАВО України. – Фонд 3534, Оп.1, Спр.1, Арк.3.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУДІВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
30.09.2007 12:36
ДЕРЖАВНА ВЛАДА В УМОВАХ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
30.09.2007 12:25
«САКСОНСЬКЕ ЗЕРЦАЛО» - НАЙВІДОМІШИЙ ПРАВОВИЙ ЗБІРНИК НІМЕЦЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
29.09.2007 11:59
ЗНАЧЕННЯ “ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА” 1789 РОКУ ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ У ФРАНЦІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII СТ.
27.09.2007 15:50
ПРАВОВА ОХОРОНА ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ВІД НЕПРАВОМІРНИХ ВТРУЧАНЬ У СФЕРІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ НЕТОЧНОСТІ, ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ
25.09.2007 12:15
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ: РЕАЛІЇ ДНЯ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ
06.10.2007 10:50
РОЛЬ ЖІНОЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ДОСЯГНЕННІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УКРАЇНІ
02.10.2007 08:25
ЗАКОН ПРО ЗАКОН – НЕОБХІДНІСТЬ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЦІЛОМУ
01.10.2007 22:22
СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЯК ЯКІСНИЙ МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
01.10.2007 20:51
ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: ЄДНІСТЬ ТА ВЗАЄМООБУМОВЛЕНІСТЬ
01.10.2007 20:48




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше