:: LEX :: ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ГАРАНТІЙ ПРАЦІ ІНВАЛІДІВ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 20)

Термін подання матеріалів

04 березня 2020

До початку конференції залишилось днів 7


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ГАРАНТІЙ ПРАЦІ ІНВАЛІДІВ
 
16.12.2013 22:50
Автор: Подлещук Артем Олександрович, студент Національного юридичного університету ім. Я. Мудрого
[Секція 6. Трудове право та право соціального забезпечення]

Загальна декларація прав людини ст. 1 зазначає, що всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст. 43 Конституції України наголошує, що кожен має право на працю. Для реалізації цих гарантій створено низку нормативно-правових актів, головним з яких в трудовому праві виступає Кодекс законів про працю України (далі-КЗпП). Зокрема ст.  2 цього Кодексу закріплює основні трудові права працівників, а ст. 21 регламентує наступне: Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Тож ми бачимо, що у нашій країні законодавчо встановлено суб’єктивне право людини на працю, що виключає будь-які прояви дискримінації та ксенофобії. Однак, на практиці роботодавці часто оминають зазначені положення. І така поведінка знаходить свій прояв перш за все у відмові в працевлаштуванні інвалідів.

Конвенція ООН про права інвалідів, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 13 грудня 2006 року чітко зазначає, що держави-учасниці визнають право інвалідів на працю нарівні з іншими; повинні забезпечувати і  заохочувати  реалізацію  права  на працю зокрема  тими особами,  які отримують інвалідність під час трудової діяльності,  шляхом ужиття,  у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке:заборону  дискримінації  за  ознакою інвалідності стосовно всіх питань,  які стосуються всіх форм  зайнятості, захист прав інвалідів нарівні з іншими  на  справедливі  й сприятливі   умови   праці, забезпечення  того,  щоб  інваліди  могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими, розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування інвалідів  та просування їх по службі.

Згідно із статистичними даними, близько 10 % населення України страждає від різних порушень функцій організму. Незважаючи на досягнутий за останні роки прогрес , багато інвалідів в Україні все ще стикаються з нерівністю можливостей і не можуть повною мірою брати участь в житті суспільства через такі бар'єри , як низький рівень освіти та професійної підготовки , високий рівень безробіття, низькі доходи , перешкоди , пов'язані з фізичним оточенням , соціальна ізоляція , нетерпимість , кліше і стереотипи , пряма або непряма дискримінація , насильство , погане поводження та образи.  Проаналізувавши вищенаведене, можна стверджувати, що в нашій державі працевлаштування інвалідів є досить проблемною темою. 

Для підвищення ефективності соціалізації інвалідів в Україні існує низка нормативно-правових актів. Так, у 1991 році прийнято ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів»,у 2007 році  прийнято «Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда», затверджене постановою КМУ,  у 2012 році прийнято Державну цільову програму “Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів  на період до 2020 року», затверджену постановою КМУ  та низку інших положень.  

На мою думку у ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» закріплено певні досить хибні гарантії інвалідів, щодо працевлаштування. Відповідно до ст.ст. 19 і 20 даного закону визначається норматив робочих місць для інвалідів. Для підприємств (об'єднань), установ та організацій незалежно від форми власності й господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працівників, а якщо працює від 15 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. Така відповідальність встановлюється у виді штрафних санкцій. Так,  можемо говорити про те, що дані санкції тією чи іншою мірою ідуть на пенсії інвалідів, але на мою думку дане положення не змінює справу. Бажання працювати і бути таким як усі не замінить мізерні виплати з боку держави. Тому треба сказати, що сьогодення нам вказує на недостатність регулювання цих відносин лише нормативно-правовою базою.  

Сьогодні в Україні про осіб, з обмеженими можливостями піклуються 10 центрів реабілітації інвалідів. Зазначене свідчить про намагання в нашій країні сприяти соціалізації інвалідів. Проте, вважаємо за необхідне визначити певні дії держави і щодо роботодавців при укладенні трудового договору з особами, які мають певні фізичні або психічні вади. Такими діями можуть бути прийняття нормативно-правових актів, що будуть регламентувати порядок надання переваг і пільг та застосування заходів заохочення роботодавцям, що укладають трудовий договір з такими особами. Також прийняття урядом соціальних програм щодо анти дискримінації та ксенофобії таких. Прикладом може бути створення спеціальних соціальних зон, де інваліди зможуть працевлаштуватися, а роботодавці в таких зонах можуть проводити ярмарки вакансій, також тут могли б впроваджуватися спеціальні заходи щодо оволодіння ними певними професіями.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОБЛЕМИ ВИРІШЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ В СУДОВОМУ ПОРЯДКУ
15.12.2013 16:59
ДО ПИТАННЯ ПРО СФЕРУ ДІЇ ТРУДОВОГО ПРАВА
13.12.2013 16:43
ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ЗА ЗАВДАНУ МОРАЛЬНУ ШКОДУ ПРАЦІВНИКУ В ТРУДОВОМУ ПРАВІ
13.12.2013 16:35




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше