Під час розслідування кримінальних проваджень, важливим в плані отримання доказової інформації про обставини вчиненого кримінального правопорушення є проведення такої слідчої (розшукової) дії як слідчий експеримент.
Слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор у присутності понятих, а в необхідних випадках - за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, та інші необхідні досліди чи випробування.
Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення [1, с. 608].
Ця слідча дія найчастіше направлена на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.). Однак дослідним шляхом можуть також перевірятися і припущення слідчого про ті чи інші обставини події, що досліджується (перевірка слідчих версій) [2, с. 221].
Закон не вимагає винесення постанови про проведення слідчого експерименту. Він може бути проведений як за ініціативою слідчого чи прокурора, так і за клопотанням підозрюваного, його захисника, потерпілого, свідка, інших учасників процесу.
Якщо клопотання про проведення слідчого експерименту заявила сторона захисту чи потерпілий, участь особи, яка його ініціювала, та (або) його захисника чи представника є обов’язковою, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.
Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних [3, с. 389].
Слідчий експеримент проводиться, якщо у слідчого чи прокурора вже є певні відомості, які необхідно уточнити та перевірити. Саме тому він не може належати до невідкладних чи первинних слідчих (розшукових) дій.
Експериментальні дії, що можуть проводитися в рамках слідчого експерименту, можна поділити на дві групи:
1) ті, що пов’язані із відтворенням дій;
2) ті, що пов’язані із реконструкцією обстановки та обставин події.
До експериментальних дій першої групи можна віднести ті, що проводяться з метою: а) установлення можливості сприйняття якого-небудь явища, факту, перевірки наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути або спостерігати що-небудь; б) установлення можливості виконати ті або інші дії і часу, необхідного на їх виконання (зокрема, наявність або відсутність професійних або кримінальних навичок, можливість виготовлення предмета з певного матеріалу, у певний проміжок часу, за допомогою використання тих або інших засобів, тією або іншою особою; проникнути у певне приміщення даним способом або даною особою); в) з’ясування можливості і часу подолання певних відстаней за допомогою технічних засобів (автомобіля, велосипеда, мотоцикла, літака, моторного човна тощо) або без таких.
До експериментальних дій другої групи, пов’язаних із реконструкцією, можна віднести дії, що проводяться з метою: а) з’ясування механізму подій, що відбувалися, в цілому або окремих їх деталей; б) підтвердження (або спростування) можливості існування якогось явища; в) з’ясування механізму утворення слідів [1, с. 608].
Також, слідчий експеримент може проводитися для перевірки слідчої версії про механізм вчинення злочину, про причини та умови будь-якої події, про походження (появу) фактів, що перевіряються, тощо [3, с. 234].
Література:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар [Текст]: у 2 т. Т.1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін. заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 768 с.
2. Хоменко, А.Н. Связь личности преступника, как элемента криминалистической характеристики преступлений с другими ее элементами [Текст] / А. Н. Хоменко // Актуальные вопросы правоведения в период совершенствования социалистического общества. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1989. – С. 221-222.
3. Панов, М. І. Настільна книга слідчого[Текст]: [Наук-практ. виданнядля слідчих і дізнавачів] / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, та ін. – К., ВидавничийДімІн Юре, 2003. – 720 с
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
