Нині для нашої держави є досить актуальним питання запровадження інституту конституційної скарги. Адже серед процедур, які використовують органи конституційної юрисдикції в багатьох зарубіжних країнах, для захисту прав та свобод людини і громадянина, чи не найпопулярнішим є механізм розгляду конституційних скарг.
Акцентуємо на тому, що сутність інституту конституційної скарги в зарубіжних країнах зводиться до права громадян звертатися до органів судового конституційного контролю з проханням про перевірку конституційності владних актів, якими порушуються, на їх думку, їхні права і свободи. Однак, в законодавстві України цей інститут не знайшов свого нормативного відображення, що мабуть, пояснюється прагненням законодавця запобігти перевантаженню Конституційного Суду України такими справами. На наш погляд, це суттєво обмежує можливості громадян щодо захисту своїх прав національними правовими засобами, зокрема і в Конституційному Суді України.
Як вказує В. Кампо, конституційна скарга є визначальним елементом конституційної юстиції, саме за її допомогою фізичні та юридичні особи зможуть захищати свої права та свободи в органах конституційної юстиції [1, с. 62].
Наукові судження щодо впровадження інституту конституційної скарги в правове поле України тривають давно. Питання запровадження інституту конституційної скарги піднімається багатьма вітчизняними вченими та науковцями, але і по сьогоднішній день даний інститут не запроваджений в нашій країні. Україна зараз знаходиться на піку розвитку захисту та відстоювання своїх прав, свобод фізичними особами і вірним кроком було б надати суб’єктам права на конституційне звернення можливість звертатися до Конституційного Суду України з питанням визнання правового акта неконституційним.
Проблемі впровадження інституту конституційної скарги присвячувалось не лише в проектах екс-президента В. А. Ющенка, а й у багатьох інших проектах розроблених політичними партіями, громадськими рухами.
Такі пропозиції були, коли ще готувався проект першої Конституції України. Інша справа, що на той момент, в 1995-1996 роках, діяла досить сильна тенденція правового позитивізму і вплив радянської школи права. На той момент не існувало необхідної наукової основи, а Україна ще не була членом Конвенції про захист прав людини. [2, с.17].
Процес запровадження даного інституту тягне за собою низку змін до чинного законодавства України. Ряд вчених висловлювали свої пропозиції щодо запровадження інституту конституційної скарги, насамперед, внесенням змін до Конституції України. Так, С. Шевчук вважає, що норму, яка закріплює право на конституційну скаргу, потрібно було б закріпити у розділі, який регулює діяльність Конституційного Суду України. Такої ж позиції дотримуються, зокрема А. Селіванов та А. Портнов. За пропозицією А. Портнова, слід доповнити частину другу статті 147 Конституції України словами «а також захищає порушені права і свободи громадян, іноземців, закріплені в Конституції України». Таким чином стаття 147 Конституції України набуває наступного змісту: «Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України, а також захищає порушені права і свободи громадян, іноземців, закріплені в Конституцій України». Подібне формування міститься у статті 125 Конституції Республіки Хорватія, яка до повноважень конституційного суду відносить захист конституційних прав та свобод людини і громадянина [3, с. 35].
Відтак, на наш погляд, постане потреба внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України».
Досить слушну думку сформулювала М. Івановська: «Немає жодної країни світу, якою б демократичною вона себе не вважала, де законодавець не помилявся б, де не приймалися б закони, які рано чи пізно виявилися невідповідними Конституції і, відповідно, такими, що порушують права людини. — Помилки в основному обумовлені складністю розробки законодавства. Їх виникнення, мабуть, — неминуче явище. У зв’язку з цим і виникає потреба у створенні правового механізму усунення законодавчих помилок, яким і буде виступати конституційна скарга» [4].
Тому підсумовуючи, зазначимо, що як і кожне явище, конституційна скарга має свої негативні риси серед, але використовуючи загальнообов’язкові умови та підстави подання конституційної скарги можна їх уникнути.
Література:
1. Кампо В. Деякі проблеми розвитку конституційної юстиції в Україні/ В.Кампо // Право України. – 2010. – №: 6. – С. 60-69.
2. Шевчук С. Гарантия прав человека: О внедрении института конституционной жалобы на Украине/ С.Шевчук // Юридическая практика. - 2010. - №: 10(637). – 9 марта. – С. 17.
3. Матеріали до конференції "Конституційна скарга в контексті захисту прав людини конституційним судом" / К.О.Гашицький, М.В.Денисюк, М.Г.Токарева [та ін.] ; Упр. прав. експертизи КСУ. - К. : [б. и.], [2010]. - 65 с.
4. Івановська М. Конституційне правосуддя і захист прав людини: позитивний зарубіжний досвід та перспективний розвиток в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// //www.univer.km.uavisnyk795.pdf
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
