:: LEX :: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 13)

Термін подання матеріалів

13 червня 2019

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
 
10.04.2014 16:31
Автор: Луньо Ольга Василівна, студентка юридичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки м. Луцьк
[Секція 7. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Актуальність. Сьогодні питання земельних відносин є надзвичайно актуальним, адже земля  є одним з найбільших цінних національних багатств, яке перебуває під особливою охороною держави. Одним з найбільш важливих є питання забезпечення законності та правопорядку у цій сфері [4].

На жаль, сучасні реалії свідчать про недостатній рівень дотримання законодавства, що регулює використання й охорону земельних ресурсів. Саме зараз, коли земельні питання набули особливого політичного та економічного значення, спостерігається тенденція до погіршення ситуації у цій сфері, що веде у свою чергу до поглиблення кризи в державі, завдає шкоди законним інтересам громадян, які гарантовані Конституцією України [4].

Найважливішим елементом правового забезпечення раціонального використання та охорони земель, захисту прав та законних  інтересів власників землі, землекористувачів  є  застосування  правових  засобів  впливу,  спрямованих  на  усунення  порушень  земельного  законодавства  і припинення  їх проявів у майбутньому, відновлення порушеного права  та притягнення  винних у вчиненні  земельних правопорушень до відповідальності [ 4].

Відсутність в земельному законодавстві власних засобів впливу на порушників земельного правопорядку зумовлює необхідність використання цивільно-правових, кримінально-правових, адміністративно-правових та інших правових заходів, про що йдеться в частині першій статті 211 Земельного кодексу України. Актуальною проблемою є те, що даний перелік не є вичерпним. Варто звернути увагу на те, що в КУпАП перелік земельних правопорушень  не обмежується Гл.7.  Так  його  між тим можна  доповнити ст.  97,104,105,142 КУпАП. Тому, потрібно виокремити окрему главу, яка б включала в себе повний перелік земельних правопорушень [2].

Питання адміністративної відповідальності за земельні правопорушення досліджувалися у працях В. Авер'янова, Д. Бахраха, В. Бевзенка, К. Бєльского, Ю. Битяка, С. Братуся, М. Малеїна, М. Студеникиної, В. Тархова, Є. Трубецького, Ю. Шемшученка, О. Якуби та багатьох інших [4].

 Проте недостатньо дослідженими залишилися питання притягнення до адміністративної відповідальності за земельні правопорушення.

Тому, метою цієї статті є дослідження особливостей притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері земельних відносин, визначення підстав притягнення до неї [4].

Основна маса зловживань в сфері земельних відносин здійснюються за активної участі посадовців, перш за органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій, правоохоронних, земельних та інших органів. Саме, відсутність практики притягнення до відповідальності посадових осіб за прийняття незаконних рішень щодо розпорядження земельними ресурсами є тією рушійною силою що призвела до масових порушень земельного законодавства.

Значне поширення правопорушень в земельній сфері є наслідком низки факторів. Це, зокрема, проведення масштабної земельної реформи та зумовлена цим неповнота та нестабільність законодавчої бази з питань регулювання земельних відносин, неефективна діяльність органів влади, покликаних виявити та притягнути до відповідальності за вчинення земельних правопорушень, тощо. Важливим чинником є низький рівень правосвідомості громадян та посадових осіб, переважна більшість яких нехтує законодавчо встановленими нормами поведінки у сфері земельних відносин, ще більше ускладнює ситуацію [4].

Правозастосовча практика свідчить, що порушники норм земельного законодавства найчастіше, в порівнянні з іншими видами юридичної відповідальності,  притягуються саме до адміністративної відповідальності. 

Разом з тим, незважаючи на переважне застосування адміністративної відповідальності як важливого інструменту охорони земельного правопорядку, протидії та попередження земельних правопорушень, остання потребує підвищення ефективності її застосування, адже цілком очевидно, що на даному етапі розвитку суспільства даний вид юридичної відповідальності не виконує в повному обсязі покладені на нього завдання.

Мета адміністративної відповідальності опосередкована в її функціях: штрафна (каральна) і превентивна. Саме виконання штрафної (каральної) функції викликає необхідність процесуально-правової регламентації адміністративної відповідальності[4].

Науковці вважають, що для ефективного та всестороннього аналізу підстав притягнення до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства, доцільно використати теоретичне поняття «земельне правопорушення». Тобто, оскільки підставою настання адміністративної відповідальності є правопорушення, відповідно підставою настання адміністративної відповідальності в земельному праві є земельне правопорушення, яке являє собою негативне соціальне явище, тому що посягає на земельний лад і правопорядок, покликаний забезпечити раціональне використання і охорону земель. 

В науковій літературі питання теоретичного визначення поняття земельного правопорушення на даний час висвітлене не достатньо, хоча окремі спроби були. 

Так, на думку розробників науково-практичного коментаря Земельного кодексу України правовою підставою для застосування заходів впливу та притягнення до юридичної відповідальності, в тому числі і до адміністративної, у зазначеній сфері є вчинення земельного правопорушення, що являє собою винну протиправну дію або бездіяльність [2].

Деякі автори земельне правопорушення визначають як суспільно шкідливу дію чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність [3]. 

На думку С. Хом'яченка земельне правопорушення являє собою суспільно небезпечну дію чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права [4].

Таким чином, аналіз наукової літератури та спеціального законодавства дає підстави стверджувати, що сьогодні не існує єдиної точки зору щодо визначення поняття та основних ознак земельного правопорушення. На думку науковців, фактичною підставою для притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності у сфері земельного законодавства є вчинений нею адміністративний проступок, який порушує норми земельного законодавства, тому для найбільш повного та правильного визначення поняття земельного правопорушення, доцільним є врахування нормативного визначення адміністративного проступку.

Серед всіх заходів адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері земельних відносин застосовується згідно з КУпАП України тільки штраф. Мірошниченко О. С. підкреслює, що ст. 148 ЗК України передбачає  конфіскацію земельної ділянки із зазначенням лише того, що вона може мати місце виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Проте безпосередньо ЗК України не встановлено підстави та порядок конфіскації земельних ділянок, отже не конкретизовано, про яку конфіскацію йде мова: адміністративне стягнення, кримінальне  покарання  чи  захід  цивільної  відповідальності. Аналіз  ЗК України  та КУпАП дозволяє виявити розбіжності, як у переліках порушень  земельного законодавства,  за  які наступає  адміністративна  відповідальність,  так  і  у формулюванні самих складів правопорушень. Наприклад, КУпАП не передбачає адміністративну відповідальність за приховування від обліку, реєстрації та перекручення даних про стан земель, натомість він містить статтю, якою передбачена відповідальність за приховування або перекручення даних земельного кадастру [1]. 

Досить  актуальним  є  питання  адміністративної  відповідальності  юридичних осіб  за  земельні  правопорушення. В Україні  до  адміністративної  відповідальності залучаються лише громадяни  і посадові особи. Законодавством деяких країн Європейського Союзу та Росії передбачена можливість притягнення до адміністративної відповідальності також і юридичних осіб. 

Досвід таких європейських країн як Німеччина, Італія, Португалія показує, що для  припинення  зростання  правопорушень,  скоєних  корпораціями,  вони  пішли  по шляху  освоєння  інституту  адміністративної  відповідальності  юридичних  осіб. Найбільше  цей  інститут  використовується  в  юридичній  практиці  Європейського Союзу.  Простежується  певна  світова  тенденція  у  вирішенні  цієї  проблеми.  В Україні  інститут  відповідальності  юридичних  осіб  стає  активно  затребуваним  і виправданим.  На  думку Лоїка Г. К. та Диптана С. А., відсутність адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення у сфері використання та охорони земель послаблює механізм боротьби  з  адміністративними  правопорушеннями  у  сфері  землекористування. Вони пропонують виділити окремий розділ КУпАП під  назвою «Адміністративна  відповідальність  юридичних  осіб»,  в котрому необхідно визначити серед  іншого, відповідальність за порушення земельного законодавства юридичними особами [2].

Отже, можна зробити висновок, що для  зменшення  кількості  земельних  правопорушень  необхідно  активно  впроваджувати  профілактичні  заходи,  а  також  запровадити  адміністративну відповідальність юридичних осіб за земельні правопорушення. Також, щоб певним чином спростити правозастосовну практику, потрібно доповнити ЗК України статтею, яка міститиме законодавче визначення земельного правопорушення.

 Удосконалення чинного як земельного так і адміністративного законодавства щодо умов та порядку застосування адміністративно-правових стягнень та їх змісту.




Література:

1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2002. –  № 3-4. – Ст. 27. 

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1152. 

3. Мілімко Л. Особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин / Л. Мілімко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 28–38. 

4. Насушна О. В.  Земельне правопорушення як підстава притягнення до адміністративної відповідальності / О. В. Насушна. - С. 267-274.

5. Лук’янець Д. Юридичні особи як суб’єкти адміністративної відповідальності / Д. Лук’янець // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 4. - С. 52-56.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
25.04.2014 23:58
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ
10.04.2014 16:45
АГРАРНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
10.04.2014 16:43
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
10.04.2014 16:29




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше