:: LEX :: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ
 
10.04.2014 16:45
Автор: Солонинчик Вікторія Вікторівна, студентка юридичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки м. Луцьк
[Секція 7. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Кожна країна незалежно від устрою справляє податки, які використовуються для забезпечення утримання апарату управління, війська тощо. Якщо дотримуватись принципів стабільності, рівнонапруженості, обов'язковості та соціальної справедливості при визначенні та справлянні податків, система оподаткування органічно вписується в життя країни і виконує поставлені перед податками завдання. Якщо ці принципи не витримуються, надходження в бюджет будуть не систематичні, або викликатимуть постійні нарікання в суспільстві.

Одним із таких видів податків який справляється в Україні з власників чи землекористувачів є земельні податки. В умовах формування в Україні соціально орієнтованої економіки, становлення відповідної їй системи оподаткування проблеми розвитку податкового законодавства набули істотного значення. Значимою на даний період залишається проблема нормативно – правового регулювання земельного податку. Його законодавче закріплення тісно пов’язане як із збільшенням державних потреб у фінансових ресурсах, реформуванням податкової системи в цілому, так і з демонополізацію державної форми власності на землю, становленням та постійним зростанням числа приватних земельних власників. Відсутність єдиної, чітко виробленої державної політики оподаткування землі, нестабільність податкового законодавства, докорінні зміни у відносинах земельної власності – всі ці фактори визначають необхідність створення адекватного вимогам часу, обґрунтованого на науково-теоретичному рівні механізму правового регулювання земельного податку [3].

Варто зазначити, що  вказане питання поки не стало предметом ґрунтовних наукових досліджень, проте окремі його аспекти було досліджено у працях таких вчених, як :  В.О. Лєбєдєва, І.Т.Тарасова, І.І. Янжула, С.В. Калашникова, М.П. Дружиніна та інших.  Земельний податок як платіж, об’єктом якого є земля, відмінний за своєю правовою природою від інших обов’язкових земельних платежів. Як податковому платежу, земельному податку характерні такі властивості: а) він встановлюється на законодавчому рівні; б) суми від його справляння зараховуються виключно до бюджету держави або до бюджетів органів місцевого самоврядування; в) земельний податок є безвідплатним, безеквівалентним грошовим платежем, обов’язково при сплаті якого відбувається перехід права власності. У системі податків України земельний податок є загальнодержавним, прямим та реальним, що сплачується юридичними і фізичними особами [ 4, С. 66].

Крім того, справляння земельного податку в державі завжди знаходилось у прямій залежності від потреби отримання нею додаткових надходжень на покриття суспільно-необхідних витрат. Особливості його правового регулювання випливають з чинної суспільно-політичної ситуації, стану економічних та правових відносин в державі [5, С. 83].

Платниками податку ст. 269 ПКУ називає власників земельних ділянок, власників земельних часток (паїв) та землекористувачів. Останню позицію слід розглядати звужено, з урахуванням наведеного у п. 14.1.72 ст. 14 ПКУ визначення земельного податку, згідно з яким податок повинні сплачувати лише постійні землекористувачі. Однак у чинному законодавстві України відсутня належна чіткість у питанні, чи виступають суб´єктами плати за землю також фактичні землекористувачі, що не мають титулу на користування земельною ділянкою. Найбільш очевидний і поширений приклад - використання на певному титулі будівель або споруд, яке неможливе без використання земельної ділянки.

Що стосується правил обчислення ставок податку, то варто звернути увагу  на наступному : ставки земельного податку визначається ст. ст. 272-280 ПКУ. Ставки податку встановлюються диференційовано щодо різних категорій земель, причому диференціація не повною мірою співпадає із передбаченим чинним ЗКУ (ст. 19) поділом земель за категоріями. Зокрема, встановлюються окремі ставки для оподаткування земель у межах населених пунктів (ст. 275, 276 ПКУ) [ 1]. У правозастосовчій практиці виникають питання щодо того, як повинні застосовуватися положення Закону у випадках, коли встановлення зниженої чи підвищеної ставки пов´язується із певним об´єктом (будівлею, спорудою тощо), розміщеним на земельній ділянці; чи повинна знижена чи підвищена ставка застосовуватися виключно щодо частини земельної ділянки під плямою забудови, чи вона повинна застосовуватися щодо земельної ділянки в цілому? На наш погляд, знижена ставка повинна застосовуватися щодо усієї земельної ділянки, якщо ця земельна ділянка призначена саме для розміщення відповідного об´єкту. Такою є і позиція органів державної податкової.

Цікавим на сьогодні є протистояння  щодо сплати земельного податку між власниками приміщень у багатоквартирному будинку та управлінськими організаціями (ОСББ/ЖЕК). Воно й не дивно, адже  з одного боку управлінські організації, що користуючись прогалинами в законодавстві не можуть не скористатися ситуацією та не здерти з мешканців багатоквартирного будинку додатково ще й за надання послуг щодо сплати земельного податку [6,С.27]. З іншого боку податкова служба, яка вимагає від власників нежитлового приміщення сплатити податок за частину ділянки, пропорційну площі належного йому приміщення в загальній площі будинку, керуючись п. 287.8 ст. 287 ПКУ: власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Судова практика з даного питання є дещо суперечливою. Так, з одного боку судова практика підтверджує позицію податкових органів та зазначає, що: на власника нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку покладений обов’язок щодо сплати податку на землю відповідно до п. 287.6, п. 287.8 ст. 287 ПКУ незалежно від наявності в нього документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку.

З іншого боку, численна кількість судових рішень свідчить про протиправність податкових рішень щодо обов’язковості сплати земельного податку власниками багатоквартирного будинку посилаючись на наступні норми:

1. «земельний податок» - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

2. «землекористувачі» - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 цієї статті) [7, С. 4].

Отже, враховуючи положення п.1.1 ст.1 Податкового кодексу та ст.ст.2 і 3 Земельного кодексу України, слідує, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.  Відповідно до п. 286.1 ст. 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.  За таких обставин, положення п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України самі по собі не можуть бути правовою підставою набуття особою права власності або користування земельною ділянкою, яка знаходяться під багатоквартирним будинком, де знаходиться належні такій особі нежитлові приміщення, оскільки такі положення суперечать спеціальному нормативному акту - Земельному кодексу України, виключно яким регулюються земельні відносини, і, як наслідок, підставою для нарахування такій особі плати за землю [ 6, С. 29].

Аналіз чинного законодавства щодо земельного податку, дає підстави робити наступні висновки. Податок як платіж, об’єктом якого є земля, відмінний за своєю правовою природою від інших обов’язкових земельних платежів. Він є формою перерозподілу національного доходу, що існує при наявності різних форм власності. Справляння земельного податку в державі завжди знаходилось у прямій залежності від потреби отримання нею додаткових надходжень на покриття суспільно-необхідних витрат. Особливості його правового регулювання випливають з чинної суспільно-політичної ситуації, стану економічних та правових відносин в державі. Правове регулювання земельного податку обов’язково повинно відповідати наступним вимогам: а) обов’язкового законодавчого закріплення у спеціальному податковому законі; б) загального спрощення нормативно-правової бази на основі прозорості податкового законодавства; в) відповідності розміру ставок земельного податку вартості земельної ділянки, що оподатковується, з врахуванням її об’єктивних кількісних та якісних характеристик; г) скасування економічно невиправданих податкових пільг та застосування замість них системи цільових бюджетних дотацій, спрямованих на підтримку найменш захищених прошарків населення, захист і охорону земельних ресурсів, розвиток пріоритетних галузей економіки України; д) закріплення на законодавчому рівні розподілу податкових повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування у питаннях встановлення та стягнення податкових сум; е) дотримання самостійності у встановлених чинним законодавством межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування у сфері справляння податкових сум. І лише врахування вищенаведених  вимог, надасть можливість уникнути суперечності у правовому регулюванні земельного податку.




Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010. № 2755-VI // http://zakon.rada.gov.ua

2. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 № 2768-III// http://zakon.rada.gov.ua

3.  Дроваль О. М. Плата за користування земельними ділянками //http://www.rusnauka.com/8_NMIW_2008/Pravo/28543.doc.htm

4. Косаняк В. Я.  Законодавче регулювання системи оподаткування земельним податком / В. Я. Косаняк // Економіка АПК. - 2010. - № 10. - С. 66-73.

5. Манцевич Ю.М. Зміни у нормативній грошовій оцінці земель на часі // Землевпорядний вісник. – 2004. - №4. – С.83.

6. Харкавенко О.О. Стан та перспективи земельного оподаткування // Економічні відносини. – 2010. - №5(28). – С. 27 – 31.

7. Шуліченко Т.В. Надходження майнових податків до місцевих бюджетів України // Вісник Одеського державного економічного університету. – 2009 . -№15. – С. 1 – 8.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
25.04.2014 23:58
АГРАРНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ: ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
10.04.2014 16:43
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
10.04.2014 16:31
РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
10.04.2014 16:29




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше