:: LEX :: КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ В РОЗРІЗІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 21


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ В РОЗРІЗІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ
 
16.06.2014 11:14
Автор: Гвозденко Олексій Миколайович, начальник сектора кримінальної міліції по справам неповнолітніх Краснолучського ТО ГУ МВС України в Луганській області
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

Високий рівень злочинності серед неповнолітніх, кризові явища у соціальній та економічній сферах викликають необхідність посилити соціальний захист дітей, визначити пріоритетні напрями у цій важливій роботі, одним з яких є увага до дітей при виникненні у них конфлікту із законом. З прийняттям нового КПК України, увагу було приділено також особливим порядкам кримінального провадження, серед яких і провадження щодо неповнолітніх.

Відповідно до ст. 40 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., ратифікованої постановою ВР України від 27 лютого 1991 р. № 789-ХП, держава визнає право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство, обвинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та виконання нею корисної ролі в суспільстві.

При аналізі причин підвищення рівня дитячої злочинності й пошуку шляхів виходу України з такої ситуації чи не найважливішим є з’ясування питання про характер і роль держави в регулюванні процесів здійснення правосуддя щодо дітей. У нових умовах держава має запровадити більш прогресивну систему соціальної реабілітації дітей, котрі вступили у конфлікт із законом, яка б відповідала сучасним вимогам. Такою системою в контексті особливого порядку провадження щодо неповнолітніх покликана стати ювенальна юстиція. Інститут ювенальної юстиції порушує одну з найважливіших проблем суспільства – проблему захисту прав та інтересів дітей шляхом створення особливого (спеціального) порядку судочинства стосовно неповнолітніх.

У проекті Концепції розвитку ювенальної юстиції, яка була розроблена у 2005 році робочою групою у складі представників Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та низки громадських організацій, були виділені такі принципи ювенальної юстиції [1] :

– орієнтованість переважно на відновну, примирну, охоронну, а також реабілітаційну функції (а не карне переслідування та покарання);

– соціальна насиченість;

– індивідуалізація судового процесу.

Основою складовою ювенальної юстиції є програми з відновного правосуддя, що полягає у  виховному впливі на правопорушника, сприянні соціальній адаптації та реінтеграції правопорушників у суспільство. У цьому полягає принципова відмінність ювенального правосуддя від сучасного  правосуддя для «дорослих».

Ювенальна юстиція існує вже багато років. Засновником цієї інституції стали США, де у 1899 р. було створено перший «дитячий суд» у м. Чикаго. Нині є декілька ефективних моделей ювенальної юстиції – англо-американська, континентальна, скандинавська. За загальним правилом вони діють на підставі окремих законодавчих актів про судоустрій і процедуру в органах ювенальної юстиції. Так, у США такою основою є федеральний Закон про ювенальну юстицію та запобігання правопорушенням неповнолітніх (1974 р.), у Великій Британії – низка законів про дітей і молодь (впроваджуються з 1908 р.), у Польщі – Закон «Про процедуру розгляду справ неповнолітніх» (1982 р.), у Канаді – Закон «Про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх» (1 квітня 2003 р.) [3].

В Україні ж цей вид юстиції реалізується на основі Указу Президента № 597/2011 «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповно¬літніх в Україні», Концепції повинна була відбуватися протягом 2011-2016 рр. [2].

Так, зауважимо досвід Словенії, яка не має ні окремої судової системи у справах неповнолітніх, ні спеціального кримінального чи кримінально-процесуального кодексу для неповнолітніх; але обидва Кодекси містять розділи, які стосуються неповнолітніх, а в звичайних судах є суддівські колегії у справах неповнолітніх і судді у справах неповнолітніх. Провадження у кримінальних справах проти неповнолітніх відрізняється від провадження для дорослих. Особлива увага приділяється особистості, фізичному і психічному розвитку, освіті, поведінці, а також сімейним і побутовим обставинам неповнолітнього. Ця інформація є надзвичайно важливою при прийнятті рішення про порушення справи проти неповнолітнього, а також при винесені вироку; вона має таку ж вагу, як і факт вчинення неповнолітнім кримінального злочину. В порівнянні з провадженням у кримінальних справах проти повнолітніх можна відзначити, що суддівська колегія у справах непов¬нолітніх відіграє дуже важливу й активну роль також під час виконання вихов¬них заходів, при прийнятті рішення про припинення виконання або зміну вихов¬ного заходу, і при умовному звільненні неповнолітнього правопорушника. Прокурор, слідчий суддя, суддя, здійснюючи провадження щодо неповнолітнього, застосовують необхідні знання щодо особливостей такого провадження, враховуючи вікові і психологічні особливості неповнолітніх з метою, щоб як найменше порушити звичайний уклад життя неповнолітнього, вживають всіх можливих заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього [3].

Прокурор, слідчий суддя, суддя в Україні, які здійснюють провадження щодо неповнолітнього, також повинні мати необхідні знання особливостей такого провадження, вживати всіх можливих заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

Крім того, в КПК України уточнено перелік: обставин, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, зокрема повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього це: його вік, стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного харак¬теру; ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; умови життя та виховання неповнолітнього; наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення (ст. 485 КПК України) [5].

Важливим кроком до перевиховання неповнолітнього без застосування покарання стала можливість застосування до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння примусові заходи виховного характеру. В Україні ж у ст. 497 КПК прописана можливість застосування виховних заходів до неповнолітніх, у такому випадку прокурор складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, якщо під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що [5] :

– неповнолітнім вперше вчинено кримінальний проступок, злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості;

– неповнолітнього можна виправити без застосування кримінального покарання;

– неповнолітнього можна виправити шляхом застосування до нього примусового заходу виховного характеру.

До складання клопотання про застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру прокурор повинен з’ясувати, чи не заперечують проти складання клопотання і передання його до суду неповнолітній підозрюваний і його законний представник. За наявності заперечення з боку хоча б одного з них прокурор, за відсутності підстав для закриття даного кримінального провадження, має скласти щодо неповнолітнього обвинувальний акт або затвердити обвинувальний акт, складений слідчим, і передати його з реєстром матеріалів досудового розслідування та іншими додатками до суду.

Досить цікавим є досвід Нідерландів, де немає відповідних законодавчих актів щодо ювенальної юстиції. Ключовими елементами цієї системи є: ювенальний суддя, ювенальний прокурор, ювенальний адвокат, Рада із захисту дітей при Міністерстві юстиції Нідерландів (займається підготовкою соціально-психологічної характеристики правопорушника, наданням відповідної інформації ювенальному судді, а також наглядом за дотриманням прав дитини під час кримінального процесу). Функції відновного правосуддя покладені на спеціально підготовлених офіцерів поліції у справах неповнолітніх та громадські організації. Питання запровадження ювенальної юстиції та відновного правосуддя для України є необхідним, адже рівень підліткової злочинності є високим, а з можливістю попередження зникне необхідність покарання неповнолітніх [3].

Створення в Україні ювенальної юстиції викликала багато суперечок. Відтак, у новому Кримінальному процесуальному кодексі, в якому створено механізм ювенальної юстиції, замість цього словосполучення вживається «кримінальне провадження щодо неповнолітніх», тобто фактично законодавцем було закріплено її основи. Але для того, щоб провадження щодо неповнолітніх набувало нових досконалих рис слід наполегливо працювати на шляху до удосконалення Кримінального процесуального кодексу. Важливим кроком у цьому напряму є активне вивчення та імплементація зарубіжного досвіду інших країн у сфері ювенальної юстиції.




Література:

1. Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні : Указ Президента України від 24.05.2011 р.

2. Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні : – [Електронний ресурс.]. – Режим доступу : http: //www.scourt.gov.Ua/clients/vs.nsf

3. Беца О. Зарубіжний досвід застосування пробації в ювенальній юстиції / О. Беца // Відновне правосуддя в Україні. – № 1-2, вересень 2005.

4. Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.07.2013 № 223-1134/0/4-13 : – [Електронний ресурс]. ¬– Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1134740-13.

5. Макатер С. В. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх / С. В. Макатер // Закон і бізнес : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zib.com.ua/ua/print/39827kriminalne_provadzhennya



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
16.06.2014 11:15
ГУМАНІЗАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОНТРАБАНДУ
10.06.2014 22:51




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше