:: LEX :: КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ПІЗНАННЯ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ПІЗНАННЯ
 
13.11.2014 23:27
Автор: Косенко Анастасія Василівна, студентка факультету економіки, менеджменту і права Київського національного торговельно-економічного університету
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]


Ідентифікація – форма пізнавальної діяльності, яка використовується в різних галузях знань, у тому числі і у кримінальному судочинстві при встановленні істини в кримінальному провадженні.

Актуальність даної теми полягає в тому, що розкриття й розслідування злочинів тією чи іншою мірою пов'язане з ідентифікацією. Термін «ідентифікація» у перекладі з латинської означає ототожнювати, тобто встановлення тотожності об'єкта з іншими за певними ознаками, властивостями. Теорія ідентифікації вивчає загальні прийоми, методи і принципи, які притаманні усім випадкам встановлення тотожності, і тому називається загальною теорією криміналістичної ідентифікації. Для того, щоб вирішити питання про тотожність або відмінність, необхідно в одних випадках здійснити більш-менш складне дослідження (криміналістичну експертизу), в інших – провести слідчі дії (наприклад, пред'явлення для впізнання). Тому розрізняють оперативно-слідчу та експертну ідентифікацію. В усіх випадках встановлення тотожності являє собою процес, який охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак, – такий процес називається ідентифікацією, або ототожненням. Таким чином, криміналістична ідентифікація – це процес встановлення індивідуальної тотожності об'єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи [4, с. 27].

Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки (переважно закон тотожності) і категорії матеріалістичної діалектики. Учення про діалектичну тотожність виходить із визнання індивідуальності об’єктів матеріального світу. І сама людина, і все, що її оточує, є індивідуальним. Індивідуальність об’єкта полягає в тому, що, з одного боку, він дорівнює сам собі, а з іншого — відрізняється від усіх інших. Суть закону тотожності полягає в тому, що будь-яка думка про предмет тотожна собі, хоч би скільки разів вона повторювалася. Отже, суть ідентифікації полягає у встановленні одного й того самого в різних об’єктах або одного об’єкта в різних станах. Таким чином, закон тотожності відображає структуру розгляду будь-чого: свідчення існування будь-якого факту, події, явища; встановлення різних станів об’єкта: на цей час, у минулому та майбутньому; визначення моментів часу.

Основоположником наукової теорії криміналістичної ідентифікації був відомий криміналіст С. М.Потапов, що розглядав ідентифікацію як метод і спеціальну методологію криміналістики. Він вказував, що ідентифікувати можна всілякі матеріальні предмети і явища, їхні роди й види, кількості і якості, ділянки простору й моменти часу, людську особистість у цілому і її окремі ознаки, фізичні властивості людини і її розумові здатності, її зовнішні дії й внутрішні психічні акти [3, с. 82].

Таке розуміння криміналістичної ідентифікації перетворює її у всеосяжний метод пізнання фактів, що підлягають доказуванню в розслідуванні й судовому розгляді справ. Безмежне поширення процесу криміналістичної ідентифікації на всі пізнавальні акти в судочинстві стикнулося із запереченнями ряду вчених. Так, Н. В. Терзієв, критикуючи погляд С. М. Потапова на криміналістичну ідентифікацію як на всеосяжний спеціальний метод криміналістичного дослідження, відзначав, що криміналістичну ідентифікацію не можна розглядати методом, вона є лише завданням дослідження об'єктів матеріального світу з метою встановлення їхньої тотожності по пам'яті, опису або відображенню, або з об'єктом, що залишив сліди або інші речові докази [5, с.37].

С. П. Мітричев, критикуючи позицію С. М. Потапова щодо ідентифікації як ідентифікації лише в дослідженнях експерта або іншої особи, які хочуть на основі вивчення або глибокого дослідження певних речових доказів установити тотожність або її відсутністьзагального методу криміналістики, обмежував застосування криміналістичної [3, с. 56].

Також важливий внесок у розвиток теорії криміналістичної ідентифікації зробили такі вчені як: А. І. Вінберг, В. Я. Колдін, М. В. Салтевський, Т. А. Седова, М. Я. Сегай, Б. І. Шевченко та інші.

Криміналістичний метод ідентифікації є окремим (спеціальним), бо завдання, які розв’язують за його допомогою, зводяться до встановлення тотожності конкретного об’єкта — особи, предмета, події, факту.

На даний час загальновизнаним є те, що об'єктами ідентифікації в криміналістиці як засобу пізнання можуть бути речі, тварини, особи. Об'єктами ідентифікації вони стають, коли потрапляють в етапи судового процесу, а встановлення тотожності набуває істотного значення для справи.

Суб'єктом у слідчій формі ідентифікації часто виступає сам слідчий. Однак нерідко в даній формі ідентифікації як суб'єкти виступають і потерпілий, і свідок, і підозрюваний. Сказане має місце у випадках, коли свідок, потерпілий або підозрюваний є джерелом ідентифікаційних фактів, наприклад у випадку впізнання потерпілим або свідком підозрюваного, упізнання підозрюваним знаряддя злочину виявленого на місці його здійснення. Тут ідентифікаційний факт установлюється слідчим безпосередньо через потерпілого, свідка, підозрюваного[1, с. 84].

За допомогою криміналістичної ідентифікації в судовій і слідчій практиці встановлюють конкретні події, механізм злочину й осіб, які його вчинили, а також розшукують і розпізнають будь-які об’єкти злочинного діяння. Тому доказування у кримінальному провадженні можна інтерпретувати як ідентифікаційний процес, який здійснюють різними методами пізнання істини, зокрема методом криміналістичної ідентифікації.

Таким чином, можна зробити узагальнений висновок щодо дослідження теми криміналістичної ідентифікації. На нашу думку, криміналістична ідентифікація є водночас процесом і методом дослідження, така взаємопов’язаність між собою дозволяє ці аспекти дослідження об’єктів доповнювати одне одного. У зв’язку з цим при проведенні криміналістичної ідентифікації вивчають: об’єкти, ознаки, властивості. Криміналістична ідентифікація – специфічний метод, що дозволяє розв’язувати вузькі ідентифікаційні задачі, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об’єкта, що має стійку зовнішню форму. Отже, у вирішенні та розв’язанні кримінальних проваджень метод ідентифікації посідає одне з найголовніших місць. Але насамперед, потрібно усвідомити те, що стрімкий розвиток науково-технічного прогресу створює необхідність у дослідженні все нових об'єктів, забезпечує можливість їхньої ідентифікації безпосередньо слідчим, а тому коло ідентифікаційних дій слідчого потрібно розширювати.




Література:

1. Зотов Б.Л. Идентификация в криминалистике.– М., 1973. – С. 24;

2. Колмаков В. П. Вдосконалювати тактику проведення ідентифікаційних слідчих дій / / Радянське право. — 1968. — № 10. – С. 5;

3. Криміналістична ідентифікація у слідчій діяльності / C. П. Чумак // Актуальні проблеми держави і права . - 2008. - Вип. 44. - С. 81-88.;

4. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В.Ю. Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Концерн "ВидавничийДім "Ін Юре", 2004. – С. 728;

5. Терзиев Н. В. Идентификация в криминалистике / / Советское государство и право. — 1948. — № 12. – С. 13.




Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РАСПРОСТРАНЕНИЕ ПОРНОГРАФИЧЕСКИХ МАТЕРИАЛОВ ИЛИ ПРЕДМЕТОВ ПОРНОГРАФИЧЕСКОГО ХАРАКТЕРА В СЕТИ ИНТЕРНЕТ
27.11.2014 23:54
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ПОРУШЕННЯ МЕДИЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
27.11.2014 18:24
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ
27.11.2014 15:57
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
26.11.2014 22:50
АДАПТАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ЗАСУДЖЕНОГО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ: ПРАВО НА ПРАЦЮ
26.11.2014 22:45
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ СЛІДЧОГО СУДДІ
26.11.2014 17:10
ПОСТПЕНІТЕНЦІАРНА АДАПТАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ
25.11.2014 12:38
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПЕРЕДАЧЕЮ АБО ЗБИРАННЯМ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОНФІДЕНЦІЙНУ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У ВОЛОДІННІ ДЕРЖАВИ ТА ВІДМІННІСТЬ ВІД ШПИГУНСТВА
25.11.2014 12:25
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
24.11.2014 18:43
РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЇХ ВИПРАВЛЕННЯ
22.11.2014 15:45




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше