:: LEX :: ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 14


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
 
26.11.2014 22:50
Автор: Карпин Соломія Романівна, студентка юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право]

Реформування кримінально-виконавчої служби тісно пов'язане з розбудовою її кадрів на засадах державної служби та сприяє створенню дієздатного, професійного та потужного персоналу.

Основними проблемами є належне наповнення кадрового складу державної служби в органах та установах виконання покарань .

Правовий статус персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (ДВКС) визначається ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Зокрема, ч. 1 ст. 14 цього Закону передбачає, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України [1].

Існуючий підхід до класифікації вказує на наявність таких категорій державних службовців, як:

1) державні службовці, які мають спеціальні звання ;

2) спеціалісти, яким згідно із законодавством присвоєні певні категорії посад державних службовців .

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби [1].

Стосовно кандидатів на службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції». Такі особи подають за місцем майбутньої служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за формою і в порядку, що встановлені цим Законом, а також зобов’язані повідомити керівництву органу чи підрозділу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі чи підрозділі близьких їм осіб [2].

Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу. Їм видаються службові та спеціальні посвідчення, а також відповідні знаки .

Такі особи, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом. Особи рядового і начальницького складу мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства [4, 5]. Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» [3].

Згідно із ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби не можуть бути членами політичних партій, а також не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Проте зазначені особи, та працівники кримінально-виконавчої служби можуть бути членами громадських організацій, статутні положення яких не суперечать засадам діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, і можуть брати участь у їх роботі у вільний від виконання службових обов'язків час [1].

Варто зауважити, що на практиці велику кількість осіб, які здійснюють розпорядчо-виконавчі функції у виробничій сфері, заміщено працівниками за трудовим договором. Отже, ця категорія осіб здійснює виробничі завдання і безпосередньо бере участь у реалізації суспільно корисної праці як заходу виправлення і як складової кримінально-виконавчої політики. Зазначену категорію працівників Ребкало М. відніс до цивільних державних службовців, оскільки вони професійно забезпечують реалізацію державної політики у сфері виконання покарань.  Автор зазначає, що такий підхід дасть змогу не тільки кількісно збільшити склад цивільної державної служби в органах та установах виконання покарань, але й покращити її якісний стан [5, 69]. Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби  регулюються  законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими  договорами.

Права та обов’язки посадових та службових осіб органів і установ виконання покарань визначаються ст. 18 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Зокрема посадові та службові особи зобов’язані: виконувати покарання, забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства  щодо виконання і відбування кримінальних покарань, виконувати вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом порядку і в межах їх компетенції; тримати осіб, узятих під варту, та здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Досліджуючи правовий статус персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України слід також звернутися до досвіду європейських країн. Так, у  країнах Західної Європи (Данія, Німеччина, Нідерланди, Швеція ) та Східної Європи (Естонія, Румунія, Словенія, Угорщина) кримінальні інспекції ефективно застосовують такі заходи, як: медіація, виховні заходи, суспільно корисні роботи, компенсація і реституція, позбавлення права, умовне звільнення з наглядом, поселення в пробаційні центри, пробаційний нагляд тощо.

Вважаємо, що до основних напрямів удосконалення правового статусу персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з використанням позитивного досвіду окремих країн Європейського Союзу слід віднести: приведення кримінально-виконавчої діяльності інспекції до міжнародних стандартів; покращення якості підготовки персоналу шляхом обміну досвідом; проведення відповідних реформ в нашій державі тощо. Такі заходи сприятимуть формуванню ефективної системи державної служби в органах та установах виконання покарань, а також їх реалізацію та допоможе вирішити одне з найважливіших завдань - створення в органах, установах та закладах виконання покарань дієвого, ефективного, мобільного персоналу.

Основними проблемами в роботі персоналу Державної кримінально-виконавчої інспекції є: хабарництво на всіх інстанціях, продаж посад, система підкупу посадових осіб, зловживання владою або службовим становищем з корисливих мотивів, а також низький рівень кваліфікації персоналу створює надзвичайно велику загрозу існуванню демократичної та незалежної держави.

З метою вирішення проблем, що існують сьогодні в Державній кримінально-виконавчій інспекції слід переймати досвід європейських країн. Це сприятиме формуванню ефективної системи державної служби в органах та установах виконання покарань, та допоможе вирішити одне з найважливіших завдань - створення в органах, установах та закладах виконання покарань дієвого, ефективного, мобільного персоналу. 




Література:

1. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року, із наступними змінами та доповненнями станом на 02.03.2014 року / Відомості Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2713-15/conv/parao80#o80

2. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року, із наступними змінами та доповненнями станом на 16.10.2014 року / Відомості Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3206-17

3. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року, із наступними змінами та доповненнями станом на 08.06.2014 року / Відомості Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2262-12

4. Боднарчук О. Г. Професійна деформація персоналу як передумова виникнення корупції в державній кримінально-виконавчій службі України / О. Г. Боднарчук // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». - 2012. - № 2 (6). - С. 1-13.

5. Ребкало М. Шляхи вдосконалення цивільного складу державних службовців кримінально-виконавчої служби України / М. Ребкало // Вісник Національної академії державного управління. - 2013. - № 2. - С. 65-70.


_____________________

Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права  Тернопільського національного економічного університету 

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РАСПРОСТРАНЕНИЕ ПОРНОГРАФИЧЕСКИХ МАТЕРИАЛОВ ИЛИ ПРЕДМЕТОВ ПОРНОГРАФИЧЕСКОГО ХАРАКТЕРА В СЕТИ ИНТЕРНЕТ
27.11.2014 23:54
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ПОРУШЕННЯ МЕДИЧНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН
27.11.2014 18:24
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ
27.11.2014 15:57
АДАПТАЦІЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ЗАСУДЖЕНОГО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ: ПРАВО НА ПРАЦЮ
26.11.2014 22:45
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ СЛІДЧОГО СУДДІ
26.11.2014 17:10
ПОСТПЕНІТЕНЦІАРНА АДАПТАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ
25.11.2014 12:38
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПЕРЕДАЧЕЮ АБО ЗБИРАННЯМ ВІДОМОСТЕЙ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ КОНФІДЕНЦІЙНУ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У ВОЛОДІННІ ДЕРЖАВИ ТА ВІДМІННІСТЬ ВІД ШПИГУНСТВА
25.11.2014 12:25
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
24.11.2014 18:43
РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЇХ ВИПРАВЛЕННЯ
22.11.2014 15:45
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
21.11.2014 13:15




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше