:: LEX :: СИСТЕМА ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СИСТЕМА ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
 
27.11.2014 17:48
Автор: Лещенко Андрій Олександрович, магістрант, факультет соціології і права Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"
[Секція 11. Право інтелектуальної власності та його захист. Інформаційне право]

Людство постійно прогресує та створює щось нове та індивідуальне, починаючи з винайдення колеса закінчуючи розробленнями у сфері ІТ-технологій. З розвитком людських можливостей та збільшення бажання збагачення виникла проблема захисту прав людей, які винайшли щось цікаве та неповторне, від недобросовісного використання такого об’єкту іншими людьми без дозволу новатора та присвоєння чужого винаходу. Так і виникло поняття «право інтелектуальної власності» та почався розвиток легітимної охорони об’єктів розумової діяльності людини. 

В Україні законодавство про право інтелектуальної власності порівняно молоде і лише набуває розвитку. Вітчизняні норми з охорони і захисту прав інтелектуальної власності базуються на міжнародному законодавстві. Україна є учасницею багатьох міжнародних угод з питань захисту прав інтелектуальної власності: Паризька конвенція про охорону промислової власності (дата набуття чинності стосовно України - 25 грудня 1991р.), Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (25 грудня 1991р.), Договір про патентну кооперацію (25 грудня 1991р.), Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (26 квітня 1970р.), Всесвітня конвенція про авторське право (27 травня 1973р.).

Положення даних міжнародних угод було враховано при розробленні нових законів, нормативних актів та внесення відповідних змін до діючого законодавства в Україні. Так були прийняті такі закони: «Про авторське право і суміжні права» ( 23 грудня 1993р.); «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (15 грудня 1993р.); «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (15 грудня 1993р.); «Про охорону прав на промислові зразки» (15 грудня 1993р.); «Про охорону прав на сорти рослин» (21 квітня 1993р.); «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» (23 березня 2000р.) та інші.

Наявність самих лише законів не може повністю задовольнити вимоги охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності. Для повноцінності були створені також відповідні органи та структури, що в межах своїх повноважень регулюють та контролюють питання охорони прав інтелектуальної власності: Державна служба інтелектуальної власності України; Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України; Антимонопольний комітет України; Фонд державного майна України; Служба безпеки України та інші.

В світовій практиці є дві форми захисту прав інтелектуальної власності:

1) неюрисдикційна, що полягає у захисті своїх інтересів власними силами. Найчастіше захистити себе власник може шляхом укладення договору, в якому будуть передбачені засади відповідальності за порушення прав власника.

2) юрисдикційна, що передбачає відповідальність за порушення прав за допомогою залучення органів державного управління та судів. За національним законодавством існує адміністративна, цивільна та кримінальна відповідальності. 

Адміністративно-правова відповідальність передбачає розгляд та вирішення спорів органом державного управління, наприклад, Антимонопольним комітетом України. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо. Серед адміністративних стягнень за порушення даного законодавства є такі, як попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт.

Цивільний спосіб захисту прав полягає у розгляді спорів в судовому порядку судами загальної юрисдикції та Вищим господарським судом. Санкції за порушення прав на об’єкт інтелектуальної власності застосовуються в межах загальної позовної давності, тобто трьох років від дня, коли власник такого права дізнався чи мав можливість дізнатися про порушення свого права.

Особливістю кримінальної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності є те, що вона настає тільки тоді, коли матеріальна шкода, що була заподіяна вчиненням такого злочину, у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 

Не зважаючи на таку кількість законів та органів, що регулюють та контролюють це питання, в нашій країні суспільство ще не готове відповідати міжнародним вимогам в повній мірі. На жаль, людину ніщо не може зупинити від бажання наживи на чужому вмінні та розумі. І ніякі закони, які б суворі вони не були, не перешкода на шляху до «брудного» збагачення.

Для успішного застосування «інтелектуального» законодавства, в першу чергу, слід змінити свідомість нашого суспільства, що є надзвичайно важливим та важким завданням. Шляхом впливу на людську самосвідомість можна створити надзвичайно розвинуте та прогресивне суспільство. Люди мають розуміти, що все що вони винайдуть, створять чи вдосконалять піде на благо як і країні, так і їм самим, що все ними створене не буде власністю якогось «дядька» і суспільство знатиме творця. Це можна зробити лише демонструючи діяльність відповідних органів у сфері охорони та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Суспільство треба інформувати про злочини і випадки зловживання правами творців та про реальні дії, що були вчинені для поновлення порушених прав. Лише побачивши та почувши на власні очі та вуха, люди зможуть почати довіряти владі та вірити, що держава спроможна захистити їх права та інтереси.

_____________________


Науковий керівник: Мисливий Володимир Андрійович, доктор юридичних наук, професор, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
САЙТЫ МИНИСТЕРСТВ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ КАК ЭЛЕМЕНТЫ ЭЛЕКТРОННОГО ПРАВИТЕЛЬСТВА
31.10.2014 15:55
ПРАВОВОЙ РЕЖИМ РАСПРОСТРАНЕНИЯ КОМПЬЮТЕРНОЙ ИНФОРМАЦИИ
27.11.2014 17:35
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СЕЛЕКЦІЙНИМИ ДОСЯГНЕННЯМИ У РОСЛИННИЦТВІ
26.11.2014 19:16




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше