:: LEX :: ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 18)

Термін подання матеріалів

11 грудня 2019

До початку конференції залишилось днів 3


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
 
26.02.2015 14:06
Автор: Шевченко Денис Володимирович, здобувач кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету, секретар приймальні апарату апеляційного суду Запорізької області
[Секція 5. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Муніципальне право]

Принципами організаційно-правового регулювання в галузі альтернативної енергетики є основні напрямки розвитку даної галузі, керівні ідеї, основні правила уповноважених державних органів, які відображають найбільш суттєві, закономірності та взаємозв’язки, що мають на меті сприяння розвитку цієї сфери.

Регулювання, як і у будь-якій сфері суспільного життя, так і у сфері адміністративно-правового регулювання альтернативних джерел енергії, повинно здійснюватися, в першу чергу, на основі загальних принципів, таких як: демократизм; законність; гласність; принцип участі громадян у державному управлінні; принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

Принцип законності означає, що органи державної влади та місцевого самоврядування в процесі регулювання сфери альтернативної енергетики при виконанні своїх повноважень повинні керуватись Конституцією України, законодавством у сфері альтернативної енергетики, іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами у сфері енергетики.

Принцип демократизму у сфері альтернативної енергетики означає, що органи держави втілюють в життя лише ту енергетичну політику, яка схвалюється народом держави.

Принцип участі громадян у публічному адмініструванні сфери альтернативної енергетики гарантує право громадян, яке закріплене в Конституції України, брати участь в управлінні державними справами.

Принцип гласності закріплює право громадян на рівний доступ до інформації щодо діяльності уповноважених органів у сфері регулювання альтернативної енергетики.

Принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність у сфері альтернативної енергетики означає, що громадянам надається право на оскарження неправомірних дій посадових осіб у судовому порядку, а також цей принцип виражає необхідність надання інформації щодо результатів роботи органів управління у сфері виробництва, транспортування та використання альтернативних джерел енергії.

Щодо спеціальних принципів, на яких ґрунтується державна політика у сфері альтернативної енергетики, ці принципи закріпленні ст.3 Закона України «Про альтернативні джерела енергії». Основними засадами державної політики у сфері альтернативних джерел енергії є: нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, з метою економного витрачання традиційних паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залежності України від їх імпорту шляхом реструктуризації виробництва і раціонального споживання енергії за рахунок збільшення частки енергії, виробленої з альтернативних джерел; додержання екологічної безпеки за рахунок зменшення негативного впливу на стан довкілля при створенні та експлуатації об'єктів альтернативної енергетики, а також при передачі, транспортуванні, постачанні, зберіганні та споживанні енергії, виробленої з альтернативних джерел; додержання безпеки для здоров'я людини на об'єктах альтернативної енергетики на всіх етапах виробництва, а також при передачі, транспортуванні, постачанні, зберіганні та споживанні енергії, виробленої з альтернативних джерел; науково-технічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики, популяризація та впровадження науково-технічних досягнень у цій сфері, підготовка відповідних фахівців у вищих та середніх навчальних закладах; додержання законодавства всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, збереженням, транспортуванням, постачанням, передачею і споживанням енергії, виробленої з альтернативних джерел; додержання умов раціонального споживання та економії енергії, виробленої з альтернативних джерел; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримка підприємництва у сфері альтернативних джерел енергії, в тому числі шляхом розробки і здійснення загальнодержавних і місцевих програм розвитку альтернативної енергетики.

На мою думку, треба зробити акцент на тому, що усі вищезазначені принципи, хоч загальної групи, хоч спеціальної, є основоположними засадами  розвитку й здійснення діяльності в сфері альтернативної енергетики загалом. Для більш чіткого та ефективного регулювання діяльності окремих видів альтернативних джерел енергії необхідно внести до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» окремі для кожного виду альтернативних джерел принципи організаційно-правового регулювання.  Кожний вид альтернативної енергетики має свої технічні, географічні, фінансові та інші особливості експлуатації, у зв’язку з цим при регулюванні кожного з них державою повинні використовуватись окремі для кожного напрямку інструменти впливу.




Література:

1. Про альтернативні джерела енергії: Закон України від 20 лютого 2000 р. № 555-IV;

2. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 р. № 74/94-ВР;

3. Про енергозбереження: Закон України від 01.06.1994 р. N 75/94-ВР;

4. Конституція України від 28.06.1996 р., №254к/96-ВР;

5. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні / В. Теритичка — К.: Видавництво Соломії павличко «Основи», 2002.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДО ПИТАННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ СУБ'ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ
31.01.2015 11:55
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ТА НЕМАЙНОВИХ ПРАВ
25.02.2015 14:25
ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ВІДНОСИН ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ (НА ПРИКЛАДІ СПРАВ ЩОДО ПРИТЯГНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДО ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ)
23.02.2015 16:51
ПОНЯТТЯ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ДОГОВОРУ
17.01.2015 21:28
TRANSACTIONS SUBJECT TO VAT IN THE EUROPEAN UNION
08.03.2015 15:37
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕДИЦИНИ
02.02.2015 15:28




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше