:: LEX :: РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

РЕФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
 
08.03.2015 16:32
Автор: Станько Ірина Ярославівна, здобувач Національної академії внутрішніх справ
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Питання реформування національної правової системи стало чи не найважливішим за період здобуття незалежності України. В науці розроблено  багато позитивних підходів до вирішення цієї проблеми, проте як засвідчила практика вони не змогли забезпечити якісних змін. На сьогодні цю проблематику потрібно досліджувати глибинно і комплексно, а тому важливо змінювати як правову систему, так і спотворене радянським минулим мислення суспільства, в яке закладено певні коди і стереотипи. Реформування національної правової системи повинно забезпечити перехід до нової форми організації суспільного життя. Зміни самої правової системи повинні повністю торкнутися всіх сфер правового життя. 

Неабиякого значення сьогодні набуло і реформування системи правоохоронних органів. Підтвердженням необхідності проведення якісних змін в галузі міліції стали нещодавні події 2014 року в Україні, що супроводжувалися протистоянням між суспільством і міліцією. Дії працівників міліції не лише відкрито порушили положення чинного законодавства, а й знехтували принципами гуманізму, засадам правової держави, тим самим надали сумнівів їх подальшій саме правоохоронній діяльності. 

Діяльність органів внутрішніх справ (далі - ОВС) регламентується Конституцією України та Законом України "Про міліцію" прийнятого 20.12.1990 року [1]. Згідно ст. 1 даного Закону міліцією визнається "державний озброєний орган виконавчої влади, який  захищає  життя,  здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань". З встановленого Законом визначення поняття "міліції" стає очевидним, що формується він державою, а отже підконтрольний державницькому апарату. В державі, де зароджується громадянське суспільство, а засади правової держави знаходяться на примітивному рівні, ОВС по своїй сутті не може забезпечити захист життя, здоров'я людини від протиправних посягань, якщо вона сама є суб'єктом таких неправомірних дій. 

Політика держави України у сфері правоохоронної діяльності перетворила ОВС в державний орган, який виконує швидше примусову-каральну, а ніж охоронювальну та захисну функцію. Доречно зауважив П. Рікер, що "правоохоронна функція є неодмінною властивістю державної влади, до якої в кінцевому рахунку зводяться усі інші різноманітні функції (законотворення, регулювання економіки, освіта тощо). Держава має монополію фізичного примусу, вона позбавила індивідів права судити самих себе; вона перебрала на себе усі ті різноманітні форми насильства, які стали спадщиною первісної боротьби усіх проти усіх; зіткнувшись з будь-якими прецедентами насильства, індивід може апелювати до держави, а держава — остання інстанція, що виключає можливість оскарження своїх рішень. Державна влада — це влада примушувати [2, с. 271-272]. 

З огляду на норми чинного Закону України "Про міліцію" (далі - Закон), зокрема стаття 3 розкриває принципи діяльності міліції, до яких відносяться законність, гуманізм, повага до особи, соціальна справедливість, взаємодія з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням [1]. Стає очевидним, що права людини, її свободи, інтереси посідають другорядне місце, поступаючись законності, як основному завданню правоохоронної системи. Принцип законності одержав домінуюче значення в діяльності правоохоронних органів, натомість принцип верховенства права взагалі відсутній в Законі, та в практичній діяльності ОВС. 

В державі, де закони є інструментом власної вигоди і уособлення жорстокості та антигуманності, законність не може мати позитивне значення для суспільства. Роль норми закону є важливішою, ніж людська природа, а тому говорити про функцію захисту прав людини органами внутрішніх справ є недоцільною. Ввівши принцип законності в Законі як домінуючий над верховенством права, законодавець сам надав собі захисту від суспільства, в особі правоохоронних органів.  

Те трактування законності, що існує в національній правовій системі, зовсім не є запорукою демократизму, особливо в сучасному світі. Позитивістський підхід до розуміння сутності законності нерідко веде до байдужості щодо фактичних порушень прав людини за допомогою не правових законів, оскільки принцип законності вимагає додержання усіх законів, в тому числі і не правових, свавільних, аморальних [3, с. 277]. Доречним прикладом реалізації принципу законності в діяльності міліції є прийняття 16 січня 2014 року Верховною Радою України ряду "диктаторських законів", які спричинили непоправні наслідки для суспільства. Така законність перетворилась в свавілля державницького режиму стосовно власного народу. 

Євроінтеграційний напрямок України потребу якісних змін в діяльність міліції як правоохоронного органу. Зміни повинні торкатися не тільки кадрових ротацій – це лише зовнішнє маскування змін. Реформа ОВС має полягати в зміні базових засад його діяльності, в принципах роботи. Та законність, яка виписана в ЗУ "Про міліцію" трактується як чітке дотримання вимог будь – якого закону. В першу чергу, міліція як правоохоронних орган повинна стояти на стороні права, інтересів людини. Важливо, щоб здійснюючи правозастосовчу діяльність, вони охороняли не просто законність, а правозаконність, не будь-які, свавільні, несправедливі, неправові норми від порушень, а принцип рівної міри справедливості, добра, свободи тощо для однойменних суб'єктів права, ідею права, втілену та відображену в нормах, нормативних актах та інших формах права [4, с. 342].

Для реалізації основних завдань ОВС як органу підтримки та забезпечення правопорядку потрібно змінити її суспільне призначення. Пріоритетним в діяльності цього органу повинно стати захист людини, її життя та здоров'я, інтереси, свобода. Органи внутрішніх справ повинні охороняти інтереси людини, суспільства від протиправних посягань, покликані бути регулятором внутрішнього спокою в суспільстві, і в жодному разі не ставати об’єктом впливу державно-бюрократичних інтересів. 

Розширення Європейського Союзу за рахунок країн Центральної та Східної Європи висунули перед національними урядами завдання реформування поліції (міліції) в професійний деполітизований і ефективний інститут, заснований на принципах верховенства права, ринкової економіки і толерантності стосовно культурних, релігійних та етнічних груп [5]. Першим кроком, вважаємо, необхідним є законодавче закріплення не принципів діяльності цього органу, а саме принципів права, які стануть фундаментом в роботі ОВС. В світлі цього, вважаємо за необхідне не лише змінити вже згадувану ст.3 ЗУ "Про міліцію", а й її назву. Відтак пропонуємо, статтю 3 цього закону викласти в такій редакції: 

"ст.3 Правові принципи діяльності міліції

Діяльність міліції будується на принципах верховенства права, правової законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, рівності, захисту прав та інтересів особи від неправомірних втручань з боку інших осіб чи держави."

Сьогодні важливим моментом реформування міліції є відхід від статусу "державного органу", перетворюючи його в правоохоронний орган місцевого рівня. Процес децентралізації розглядається як один з основних управлінських механізмів підвищення гнучкості, ефективності органів влади, так само як і засіб захисту інтересів громадян від свавілля держави. Цей процес вимагає саме управлінських, а не структурних змін, оскільки результатом його втілення має стати децентралізація прийняття рішень, відповідальність та розподіл ресурсів, які є необхідними для ефективного та оперативного реагування поліції на місцевому рівні [6, с. 264]. Для цього важливим є створення муніципальної поліції, яка спрямовує діяльність на охорону інтересів громади. Формування муніципальної міліції на місцевому рівні, не залежатиме від державної волі, і буде здатне ефективно забезпечувати охорону порядку на певній території. 

Реформування правоохоронних органів повинно сприяти переосмислення основних цінностей. Людське життя, свобода та права першочергові критерії нової системи правоохоронних органів, де вони перетворяться з карально-репресивних державницьких органів, в органи забезпечення охорони правового порядку. Більш того, нова система правоохоронних органів повинна спрямовуватися на захист та охорону не лише громадян України а й усіх осіб, які перебувають на території держави, оскільки людське життя є найвищою цінністю будь-якого демократичного суспільства.

З огляду на вище висвітлене, вважаємо, що статтю 1 Закону України "Про міліцію" потрібно викласти в такій редакції "міліція - озброєний орган місцевого самоврядування, який  захищає  життя,  здоров'я, права і свободи людини, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань".

Трансформація правової системи України повинна створити нову модель, спрямовану на зародження можливостей та належних умов для розвитку людської особистості. Правова система України повинна відходити від засад юридичного позитивізму, і формуватися на ідеї забезпечення пріоритету права. Національна правова система повинна відображати спрямованість українського права на реалізацію та захист прав і свобод громадян і, тим самим, виявляти його гуманістичну спрямованість у системі регулятивного й охоронного механізму та складової національної культури, законності та правопорядку в країні.




Література:

1. Закон України "Про міліцію" // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20. від 20.12.1990 № 565-XII.

2. Рикёр П. История и истина : [пер. с фр.] / Поль Рикёр. — СПб. : Алетейя, 2002. — 400 с.

3. Верховенство права: традиція доктрини і потенціал практики / М.Г. Патей – Братасюк, В.Д. Гвоздик, О.Г Мурашин та ін.; за заг. ред. М.Г Патей – Братасюк: Монографія. – К.: Видавництво Європейського університету, 2010. – 536 с.

4. Патей - Братасюк М.  Антропоцентрична теорія права: навч.посіб: / М. Патей-Братасюк. - Київ, 2010. – 396 с.  

5. Стратегія розвитку органів внутрішніх справ: [Електронний ресурс]. - Режим доступу. – http://www.khpg.org/index.php?id=1411470323

6. Дідич Т.О. Розуміння, творення і реалізація права: діалектика взаємозв'язку // Альманах права. – Вип. 2. – 2011. – С. 91-94.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше