:: LEX :: РОЛЬ ЖІНОЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ДОСЯГНЕННІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УКРАЇНІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

РОЛЬ ЖІНОЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ДОСЯГНЕННІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УКРАЇНІ
 
02.10.2007 08:25
Автор: Лосик Олеся Павлівна, юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
У ХХІ ст. світова спільнота вбачає своїм головним завданням подолання будь-яких форм нерівності: класової, гендерної, расової, етнічної, політичної, економічної та соціально-культурної. У різні історичні періоди роль української жінки в суспільстві була досить великою, проте вона ніколи не мала чітко визначеного статусу. За роки незалежності жіноче питання стало об’єктом особливої уваги. Підтвердженням цього стає активна роль, яку відіграють жіночі громадські організації в державотворчих процесах.[17.49] Однак про досягнення певної гендерної рівності в українському суспільстві говорити ще зарано, адже й досі чітко не визначені її місце та роль у системі суспільно-політичних відносин, у структурах влади, в економіці, науці, в політичних партіях. Порівняно незначним є представництво жінок на керівних посадах.
На початку 90-х рр. ХХ ст. гендерний рух розвивається в країнах СНД, зокрема в Росії, Білорусії та Україні розробляються різні аспекти аналізу інтелектуальної та соціальної діяльності жіноцтва (С.М.Айвазова, Є.В.Здрово¬мислова, А.А.Кальманович, І.В.Кобринська, О.С.Козуля, Г.М.Лактіонова, М.С.Левкович, А.І.Посадська, Л.П.Смоляр, В.В.Успенська, Е.С.Юрлова). [10.260]
Основна діяльність жіночих громадських організації на початку 90-х рр. ХХ ст. мала культурологічний та соціальний характер. З 1992 р. на території України діє Закон України “Про об’єднання громадян”, який відкриває широкі можливості для вияву творчої та суспільної ініціативи громадян та забезпечує рівні умови для діяльності їх об’єднань. З 1993 р. характерною ознакою становлення жіночого руху стало зміцнення міжорганізаційних зв’язків та об’єднання організацій у мережі, консорціуми з метою збільшення власних ресурсів, підвищення активності жінок у політичному житті, розширення контактів з міжнародною спільнотою, участі в грантових програмах для реалізації проектів гендерної спрямованості.[4.5]
Сьогодні в Україні нараховується понад 700 жіночих організацій, 34 з них мають статус міжнародних і всеукраїнських. Вони намагаються впливати на вдосконалення законодавства щодо поліпшення становища жінок та механізмів його застосування, намагаються знайти визнання як нова громадсько-політична сила, як суб’єкт соціального і політичного творення.
Жіночі організації можна поділити на чотири основних групи:
1. Традиційно жіночі організації;
2. Соціально-орієнтовані організації – найбільша за кількістю група;
3. Організації ділових жінок;
4. Феміністичні організації, до яких належать також центри гендерних досліджень.
Важливим компонентом процесів глобалізації у різних сферах суспільного життя є входження жіночих організацій до міжнародних структур. З проголошення незалежності України розпочався процес поновлення контактів з Міжнародною Радою Жінок (МРЖ). Жіночі організації України
мають членство в Міжнародній Організації Сприяння Жінкам у Вищій Освіті.[11.15]
(Advancing Women in Higher Education), Міжнародному Альянсі жіночих
організацій країн ННД, та КАРАТ коаліції - мережі жіночих неурядових
організацій з 10 країн Центральної та Східної Європи. Жіночі організації
України співпрацюють з організацією "Women, Law and Development intl."
(США), з Американською Національною Асоціацією жінок в освіті (NAWE) та багатьма іншими. Діяльність жіночих організацій допомагає українському суспільству “включити у порядок денний” проблему забезпечення гендерної демократії в Україні.[19.20]
Свідома частина жіноцтва, яка зрозуміла несправедливість свого становища, почала створювати організації, комітети, ради, об’эднання, щоб захистити представниць своєї статі і активізувати діяльність жінок у різних сферах суспільної діяльності.Зараз у світі налічується дуже багато таких організацій, зокрема , в Україні їх число насьогодні перевищує сотню.
Найбільш активними є наступні оганізації.
Харківський центр жіночих досліджень(ХЦЖД) є експертною організацією і займається соціально-правовими дослідженнями статусу жінки в Україні, розробляє статегії направлені на захист прав жінки, соціально-правові дослідження становища жінки в Україні, розвиток молодіжного жіночого лідерства в Україні, тощо.
На початку 90-х років Україна приєдналась до Міжнародної Конвенції "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. "
В Україні особливе місце в структурі жіночих об’єднань починають посідати центри гендерних досліджень. Їхнє завдання полягає в акумулюванні досвіду участі жінок нарівні та разом із чоловіками в різних сферах життя суспільства. Ці ж центри спеціалізуються на розробці науково обґрунтованих програм підвищення соціального статусу жінок.
Україна декілька років тому на ХХІХ сесії Генеральної асамблеї Міжнародної ради жінок у Гельсінкі поновила після 75-річної перерви своє членство в цій організації. Україна повернулася незалежною, маючи власну територію, прапор, гімн, мову. Національна рада жінок України народжувалася дуже важко. Понад два роки відбувалися періодичні узагальнюючі зустрічі ініціаторів її створення Марії Драч (Міжнародна громадська організація «Жіноча громада»), Атени Пашко («Союз Українок»), Марії Орлик («Спілка жінок України»), Ольги Кобець (Всеукраїнське жіноче товариство ім. Олени Теліги). 20 березня 1999 року відбувся Установчий з’їзд Національної ради жінок України.
Метою діяльності Національної ради є консолідація зусиль жіночих громадських організацій, спрямованих на поліпшення становища жінок у державі, підвищення їх ролі і соціального статусу в суспільстві, задоволення та захист спільних інтересів жіночих громадських організацій.
У Національній Раді Жінок є секції:«Жіноцтво у сучасній демоекономічній реальності України»; «Жінки та охорона здоров’я: проблеми та перспективи»; «Освіта і професійна підготовка жінок. Місце жінки в науці»; «Демократія та її перспективи в Україні»; «Торгівля жінками. Проблеми та реалії»; «Принципи духовності і етичних засад сучасної сім’ї». Також є постійні комітети: організаційний; «Статус жінки» (законодавство, дотримання конвенцій, права людини, міжнародні зв'язки та мир); «Постійний розвиток» (економіка, права споживача, жінки та зайнятість, жінки в містах та сільській місцевості); «Загальний добробут» (здоров’я, дозвілля, проживання, харчування); «Спілкування» (освіта, ЗМІ, мистецтво, література, музика); «Соціальні питання» (дитина і сім’я, молодь, старіння, міграція). Як бачите, у нас дуже широкий спектр діяльності
Отож, жіночий рух в Україні є необхідним елементом розвитку громадянського суспільства, що зумовлює відповідний рівень представництва жінок в органах державної та місцевої влади. Тут переважно йдеться про вироблення ефективних механізмів подолання гендерної асиметрії в структурах державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно до цього мають бути визначені нові пріоритети реалізації кадрової політики держави. Жіночі організації в XXI столітті будуть і далі існувати, змінюватись. З часом та за обставинами мінятимуть свій характер та свою працю. І матимуть набагато більший вплив на формування політичних, культурних та економічних сфер.

Джерела:
1. Конституція України.Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. –141с.
2. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.Закон України від 8 серпня 2005року № 2866-ІV.
3. Загальна декларація прав людини.Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року.
4. Пекінська декларація та Платформа Дій, одностайно прийняті на Четвертій світовій жіночій конференції (4-15 вересня 1995 року).
5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року" від 27 грудня 2006 року № 1834.
6. Указ Президента України "Про підвищення соціального статусу жінок в Україні" № 283 від 25 квітня 2001 року.
7. Указ Президента України "Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" № 1135/2005 від 26 липня 2005 року.
8.Рекомендації парламентських слухань“Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи”. Схвалено Постановою Верховної Ради України від 27 червня 2007 року .
9.Ковалішина Н.П. Витоки, умови виникнення та етапи розвитку жіночого руху в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ. – 2001. – Вип. 1. – С. 72-77.
10.Ковалішина Н.П. Жіночий рух України – важливий чинник розбудови громадянського суспільства // Вісн. УАДУ. – 2001. – № 2. – Ч. 2. – С. 260-268.
11. Євдокимов В. Ах, жінки… // Жінка. – 1997. – березень. – с.15
12. Головленко В. Право жінок в Україні: під кутом зору міжнародно правових стандартів // Право України - 1999 - №7 -с.38-41.
13.Іващенко О. Участь у політиці України // Слово і час - 1997 - №2 - с. 69.
14.Кузьменко - Гребінська С. Українська жінка через століття // Слово і час - 1997 - №2 - с 59-62.
15.Лакіза - Самук Н. Жіноче питання в контексті демократизації // Політика і час - 1994 - №17 - с.36-39.
16.Львівська газета, Вівторок, 07 лютого, 2006 року, № 22 (829), «Існує стереотип несприйняття жінки при владі».
17. Богачевська-Хомяк Марта. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884-1939. - К., 1995.
18.http://uvkr.com.ua/ua/visnyk/uvkr-2002/january2002/ukr-contury.html
19.http://www.commerciallaw.com.ua/eng/Outreach/Gender/
20.newwoman.ru/misc.html.
21.women.library.kr.ua/index_u.html.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУДІВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
30.09.2007 12:36
ДЕРЖАВНА ВЛАДА В УМОВАХ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
30.09.2007 12:25
«САКСОНСЬКЕ ЗЕРЦАЛО» - НАЙВІДОМІШИЙ ПРАВОВИЙ ЗБІРНИК НІМЕЦЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
29.09.2007 11:59
ЗНАЧЕННЯ “ДЕКЛАРАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА” 1789 РОКУ ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ У ФРАНЦІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII СТ.
27.09.2007 15:50
ПРАВООСВІТНЯ ТА ПРАВОЗАХИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ІНСТИТУЦІЙ В ЧЕХОСЛОВАЧИНІ ТА РУМУНІЇ (20-ТІ – 30-ТІ РОКИ ХХ СТ.)
27.09.2007 15:47
ПРАВОВА ОХОРОНА ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ВІД НЕПРАВОМІРНИХ ВТРУЧАНЬ У СФЕРІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: ПРОБЛЕМИ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ НЕТОЧНОСТІ, ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ
25.09.2007 12:15
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ: РЕАЛІЇ ДНЯ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ
06.10.2007 10:50
ЗАКОН ПРО ЗАКОН – НЕОБХІДНІСТЬ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЦІЛОМУ
01.10.2007 22:22
СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЯК ЯКІСНИЙ МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
01.10.2007 20:51
ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: ЄДНІСТЬ ТА ВЗАЄМООБУМОВЛЕНІСТЬ
01.10.2007 20:48




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше