:: LEX :: СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СТРОКІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ СТРОКІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
 
09.11.2007 09:52
Автор: Андрійчук Оксана Василівна, аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка
[Цивільне та сімейне право. Цивільний процес. Комерційне право. Міжнародне приватне право]
Строки, що встановлюються у цивільних процесуальних відносинах як вияв соціального часу, є важливим правовим засобом найбільш ефективного регулювання діяльності фізичних та юридичних осіб. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб’єктів цивільного судочинства.
Строк трактується як певний проміжок часу. Із його закінченням норми цивільного процесуального права пов'язують можливість виникнення, зміни або припинення правовідносин. Таким проміжком часу є цивільний процесуальний строк, закінчення якого визнається юридичним фактом не тільки в цивільному процесі, а і в інших галузях права, а також в загальній теорії права.
В юридичній літературі була висловлена думка про те, що юридичним фактом (подією) є не закінчення строку, а закінчення часу [1, 289, 168]. Як зазначає Красавчиков О.А., "говоря о событиях, значимых для права, никогда не следует забывать о таком важном юридическом факте, как истечение времени" [2, 168]. Однак ті, хто не підтримує таку точку зору, на наш погляд, обґрунтовано зазначають, що сплив часу, що є фактом реальної дійсності, не може розглядатися як факт, оскільки час як спосіб буття матерії нерозривний і нескінченний, не має початку, ніколи не сплине, бо в своєму існуванні безмежний, внаслідок чого можна говорити тільки про закінчення передбаченого законом строку [3, 5].
Під юридичним фактом розуміють конкретні життєві обставини, факти об’єктивної дійсності, з якими норма цивільного процесуального права пов'язує виникнення, зміну чи припинення цивільно-процесуальних відносин [4, 10].
При цьому необхідно зазначити, що закінчення цивільного процесуального строку являє собою юридичні факти, які здатні виступати як підстави для настання правових наслідків лише як елемент фактичного складу, оскільки сам по собі строк, поза зв'язками з іншими юридичними фактами жодного змісту не має, а має значення тільки як строк прийняття процесуальних рішень та вчинення процесуальних дій [5, 71].
З питання про закінчення строків як юридичних фактів в юриспруденції існують різні точки зору: одні вченні вважають, що юридичним фактом буде перебіг процесуального строку [6, 8]; інші говорять про закінчення строку [7, 76]; треті вважають, що юридичне значення може мати як перебіг, так і закінчення строку [8, 70-74].
Вважаємо, що правильно пов'язувати юридичне значення цивільного процесуального строку з його закінченням. Як вірно зазначив Ісаков В.Б., закінчення процесуального строку являє собою такий факт, яким можна встановити з достатньою визначеністю на відміну від його перебігу [9, 71].
В юридичній літературі дискусійним є питання про місце строків як юридичних фактів в їх класифікації за вольовою ознакою. Одні з авторів вважають, що закінчення процесуального строку належить до абсолютних юридичних фактів-подій, виключаючи тим самим наявність у феномені строку будь-яких суб"єктивних моментів [10, 166-168, 33]. На думку інших, закінчення строку – це відносна подія [11, 8]. Треті вважають, що "сроки находятся вне классификации фактов на абсолютные и относительные события", оскільки об'єднують в собі як об"єктивні, так і суб"єктивні фактори [12, 9]. При цьому Суханов Є.А. наводить і додатковий аргумент: "Срок отличается от событий и действий прежде всего тем, что не имеет непосредственной физической причины возникновения, которая имеется у событий и действий … события и действия – непосредственное выражение материальных явлений, время – лишь форма этого выражения" [13, 76].
На наш погляд, більш аргументована позиція тих авторів, які вважають, що сплив строку не можна віднести ні до абсолютних, ні до відносних подій, а необхідно цей юридичний факт називати "умовною подією" [14, 74]. Дана думка грунтується на тому, що в суті процесуальних строків як юридичних фактів поєднуються два невід'ємно пов’язаних між собою моменти: суб’єктивний та об'єктивний. Об'єктивність полягає в тому, що строк являє собою певний проміжок об’єктивного явища часу, непідконтрольного та незалежного від волі та свідомості людини, оскільки "... течение определенного строка есть частный случай течения времени, которое течет независимо от воли и деятельности людей" [15, 10]. Суб’єктивний характер строків як юридичних фактів полягає в тому, що, по-перше, за допомогою усвідомленої вольової діяльності людей історично був обраний визначений масштаб часу, який застосовується в практичній, в тому числі цивільно-процесуальної діяльності. По-друге, за допомогою вольової усвідомленої діяльності людини фіксуються відрізки об’єктивного процесу (часу). Разом з цим, в нормах цивільного процесуального права регламентуються тільки юридично значимі визначені відрізки часу (строки), які в силу формального характеру правових приписів набувають низку ознак, непритаманних часу у філософському розумінні (строк може бути зупинений, продовжений, поновлений тощо).
Цивільний процесуальний кодекс України не містить визначення процесуальних строків.
Згідно визначення, яке наведено С.І. Чорнооченком, цивільно процесуальні строки – це строки, встановлені ЦПК України для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві [16, 78].
Таке ж визначення дає М.Й. Штефан [17, 179].
Відповідно до визначення, наведеного Тертишніковим В.І., процесуальний строк – це проміжок часу, визначений для здійснення процесуальних дій учасниками процесу (крім суду) [18, 72].
Науково – практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України містить наступне визначення строку: процесуальний строк – це встановлений законом або призначений судом проміжок часу, з яким процесуальний закон пов'язує можливість або необхідність вчинення конкретних процесуальних дій або настання певних процесуальних наслідків [19, 126].
Зазначені визначення є дещо обмеженими і не розкривають суті цивільних процесуальних строків.
Для правильного розуміння цивільних процесуальних строків доцільно виділити основні ознаки, притаманні їм.
По-перше, цивільним процесуальним строкам характерна владно-регулятивна юридична природа, оскільки вони знаходять свій прояв через правову форму, закріплені в нормах цивільного процесуального права і по відношенню до конкретного цивільно-процесуального правовідношення тягнуть для його учасників певні правові наслідки.
По-друге, цивільно-процесуальні строки створюються і функціонують для досягнення поставлених в цивільному процесуальному праві цілей. Процесуальні строки цілеспрямовані, зорієнтовані на раціональне та ефективне регулювання темпоральних параметрів цивільного судочинства, зокрема, на повний, всебічний та своєчасний розгляд цивільних справ.
По-третє, цивільні процесуальні строки є елементами дії цивільного процесуального права, механізму процесуального регулювання.
По-четверте, в якості юридичних засобів процесуальні строки мають юридичну силу і забезпечуються державою, оскільки реалізація їх як засобів правового регулювання охороняється примусовою силою держави.
По-п'яте, цивільні процесуальні строки як юридичні засоби нормативного характеру в результаті цілеспрямованого правового впливу на часові сторони суспільних відносин в сфері цивільного судочинства призводять до певних юридично значимих правових наслідків.
Отже, цивільний процесуальний строк – це елемент правового регулювання поведінки учасників цивільного судочинства, встановлений в нормах цивільного процесуального закону або визначений судом та обчислюваний роками, місяцями або днями проміжок часу чи момент у часі, який визначається точною календарною датою чи вказівкою на подію, та з яким ЦПК встановлює можливість або необхідність вчинення судом і учасниками процесу конкретних процесуальних дій, а також настання певних процесуальних наслідків.
Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони забезпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних відносин, цивільного провадження у справі; забезпечують суб’єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії; є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов’язків, засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми. Поряд з іншими процесуальними засобами цивільні процесуальні строки повинні забезпечити гарантованість, реальність та оперативність судового захисту суб’єктивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави, якщо ці строки дотримані.

Література:
1. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении.- М., 1974.-С.289; Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. М., 1958.-С.168.
2. Красавчиков О.А. Вказ. праця.-С.168.
3. Жгунова А.В. Сроки в советском гражданском праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.-Свердловск, 1971.-С.5.
4. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования.-М., 1999.-С.72; Исаков В.Б. Вказ. праця.-С.10.
5. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – Саратов,1980.-С.71.
6. Грибанов В.П. Сроки в гражданском праве.-М.,1967.-С.8.
7. Кириллова М.Я. Исковая давность.-М.,1966; Лебедева К.Ю. Вказ. праця.-С.76.
8. Суханов Е.А. О месте сроков в системе юридических фактов советского гражданского права // Вестник Московского ун-та. Право.-1970.-№60.-С.70-74.
9. Исаков В.Б. Вказ. праця. – С. 71.
10. Красавчиков О.А. Вказ. праця.-С.166-168; Мажитова Р.Ф. Правовые отношения в советском социалистическом обществе.-М., 1967.-С.33.
11. Мордачев В.Д. Сроки в советском трудовом праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.-Свердловск, 1972.-С.8.
12. Грибанов В.П. Вказ. праця.-С.9.
13. Суханов Е.А. О месте сроков в системе юридических фактов советского гражданского права // Вестник Московского ун-та. Право.-1970.-№6.-С.76.
14. Исаков В.Б. Вказ. праця. – С. 74.
15. Грибанов В.П. Вказ. праця.-С.10.
16. Чорнооченко С.І. Цивільний процес України.-К.-С.78
17. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.-К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2005.-С.179.
18. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний кодекс України. Науковий практичний коментар.-Х.-2002.-С.72.
19. Зейкан Я.П. Коментар цивільного процесуального кодексу України.-К.: Юридична практика, 2006.-С.126.

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
РЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ
26.11.2007 08:31
ПРАВОВА ПРИРОДА ФРАНЧАЙЗИНГУ
11.12.2007 22:58
ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА В СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ
08.12.2007 13:30
ПРАВО ПОТРЕБИТЕЛЯ НА ПРОСВЕЩЕНИЕ
06.12.2007 23:12
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАПОВІДАЛЬНОГО ВІДКАЗУ
05.12.2007 18:25
СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ ПРАВ ЗА ІПОТЕЧНИМИ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
04.12.2007 19:18




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше