:: LEX :: УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 36


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
 
10.11.2007 13:50
Автор: Покатаєва Ольга Вікторівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів та банківської справи Гуманітараного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління»
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
На сьогоднішній день кількість комерційних ВУЗів значно збільшилася. Найчастіше, якість освіти в таких навчальних закладах є більш високою ніж у державних ВУЗах, але існує ряд проблем, які не дають можливості подальшого розвитку таких навчальних закладів, серед яких найбільш вагомої можна по праву вважати недосконалість податкової політики яку проводить держава у відношенні комерційних ВУЗів, а точніше, спостерігається істотне розходження у податковій політиці між державними та комерційними ВУЗами, слідством чого є дискримінація недержавних навчальних закладів.
Так, згідно Наказу Державної податкової адміністрації України «Про порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ” а також пункту 7.11.1, ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» [1] державні вищі навчальні заклади відносяться до числа установ, яким надається підтримка держави, і звільняються від сплати податку на прибуток, ставка якого становить 25% від оподатковуваного прибутку. Що стосується діяльності недержавних ВУЗів, то законодавство також передбачає для них можливість одержання статусу установ, які мають підтримку, держави, але такі зміни будуть дуже трудомісткими й потребують зміну організаційно-правової форми. Крім цього введення комерційного ВУЗу до реєстру неприбуткових організацій спричинить те, що у разі ліквідації установи його майно перейде у власність держави, тому для засновника комерційного ВУЗа одержання такого статусу є хворобливим. Крім того, навіть при одержанні такого статусу ВУЗи недержавної форми власності не можуть розраховувати на бюджетні асигнування передбачені законодавством, тому що з кожним роком спостерігається значне зниження обсягу фінансування державних навчальних закладів, для яких основним джерелом доходу є кошти отримані з держбюджету.
Якщо говорити про порядок стягнення податку на прибуток, то законодавство передбачає, що об'єкт оподатковування дорівнює скорегованому валовому доходу, зменшеному на суму валових витрат підприємства та амортизаційних відрахувань. До числа основних валових витрат установи освіти, як правило, відносять витрати на оплату праці викладачів, суми сплачених податків і зборів, витрати на відрядження та витрати на закупівлю матеріальних цінностей.
До 2004 року статтею 4 ЗУ «Про плату за землю» [2] надавалися пільги з податку на землю не тільки державним вищим навчальним закладам, а і комерційним, але Закон України «Про державний бюджет на 2004 рік» вніс деякі корективи й зобов'язав комерційні навчальні заклади сплачувати вищевказаний податок. Так, Державна податкова інспекція України у своєму листі від 2 лютого 2004 року дає роз'яснення, що пільги передбачені раніше відтепер будуть застосовуватися, тільки при оподатковуванні земельних ділянок вітчизняних установ науки, освіти та культури, які утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, тим самим позбавивши комерційні ВУЗи можливості мінімізації податків.
Статтею 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори» передбачено, що платниками комунального податку є юридичні особи, крім тих, які утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, до числа яких ставляться державні вищі навчальні заклади [3].
Якщо проаналізувати перелік пільг, який застосовується до установ науки, культури та освіти, то виходить, що державні навчальні заклади мають безліч привілегій з боку держави та у відмінності від комерційних установ звільнені від сплати податку на прибуток, земельного та комунального.
Комерційні навчальні заклади змушені направляти значні суми коштів, одержані від надання освітніх послуг, на сплату податків та зборів замість того, щоб використовувати їх на розширення науково-технічної бази, підвищення заробітної плати викладачів, розширення навчальних площ, закупівлю літератури, проведення соціальних заходів, розробку й впровадження нових програм щодо організації навчального процесу та вдосконалення методики викладання, які дозволили б значно поліпшити якість навчання студентів.
На нашу думку комерційні навчальні заклади мають безліч переваг перед державними, сутність яких полягає у відсутності корупції, хабарництва, що властиво деяким державним ВУЗам. Ми вважаємо, що необхідно створити рівні умови для розвитку освітніх установ незалежно від форм власності, і здійснювати підтримку не тільки державних навчальних закладів, але й комерційних шляхом надання податкових пільг. На нашу думку не коректно вважати діяльність установ освіти прибутковою для оподатковування, тому що їхня діяльність спрямована не стільки на одержання прибутку, як на виховання й розвиток суспільства, підвищення рівня освіти його індивідуумів. Ми пропонуємо звільнити ВУЗи недержавної форми власності від сплати податку на прибуток, земельного та комунального податку, тим самим створивши рівні умови для успішного розвитку освітніх установ незалежно від їхньої організаційно-правової форми та джерел фінансування.

Література:
1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28.
2. Закон України «Про плату за землю» (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 38, ст. 560.
3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 30, ст.336.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
27.11.2007 08:01
ПОНЯТТЯ, ПРАВОВА ПРИРОДА ТА ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ
10.12.2007 20:06
ПРИЧИНИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
05.12.2007 19:55
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС УКРАЇНИ
05.12.2007 18:28




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше