:: LEX :: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ФОРМИ ДОГОВОРУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 10


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ФОРМИ ДОГОВОРУ
 
25.11.2015 21:19
Автор: Гриник Олесі Анатоліївни, студентки факультету адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія»
[Секція 9. Господарське право. Господарське процесуальне право]

Технічний прогрес в наш час впливає на все більше сфер, зокрема і на правову. Конкретно це не могло не відобразитися на способах і формах укладення договорів. Сьогодні все більшого поширення набуває електронна форма договорів, і це не дивно, адже очевидними є її переваги: зручність, економія часу, коштів та ефективність у разі значної віддаленості контрагентів, що особливо актуально в господарській (зовнішньо-економічній) діяльності. 

Відповідно до українського законодавства, електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Головна відмінність електронного документа від традиційного „паперового” полягає в тому, що не існує категоричної прив’язки документа до матеріального носія, а його обов’язковим реквізитом є електронний підпис, який має свою специфіку у використанні і характеризується складнішою процедурою його накладання за допомогою спеціальної технології.

Аналізуючи положення законодавства доходимо до висновку, що електронна форма правочину – це особливий різновид письмової форми, який потребує специфічного правового регулювання на відміну від звичайної „паперової” письмової форми. Специфіка даної форми, в першу чергу, проявляється ще на стадії оферти. Відповідно до ст. 11 Закону України „Про електронний документ і електронний документообіг” такий документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про його одержання, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання надісланого електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Сторона, яка одержала оферту, повинна відправити повідомлення про одержання незалежно від того, буде пропозицію прийнято чи ні. Але ж така сторона не заінтересована відправляти таке повідомлення у разі небажання укласти договір. Тож, якщо сторона не надішле повідомлення про одержання оферти, інша сторона не зрозуміє, чи контрагент і справді не бажає укласти запропонований договір, чи він просто не одержав такої пропозиції, оскільки не надіслав повідомлення про одержання оферти. Відсутність вимог до структури і змісту такого повідомлення залишає сторонам право скласти цей електронний документ на свій розсуд. Сторони при цьому ризикують, що даний документ може бути не сприйнятий як доказ в суді не тому, що він має електронний вигляд, а тому, що не має реквізитів, які, на думку суду або іншої сторони, повинні бути в цьому повідомленні. Для врегулювання даної прогалини пропонується фіксувати час одержання електронного документа з моменту надходження електронного документа до спеціально створеної інформаційної системи для реєстрації вхідних документів. І тому, щоб повідомлення в електронній формі набуло юридичної сили, вбачається необхідним вдатися до попереднього договірного врегулювання таких відносин, як це запропоновано у ст. 11 зазначеного Закону. Але такий договір, по-перше, сам має бути укладеним в „паперовій” письмовій формі, а по-друге, має поширюватися тільки на сторони, що його підписали. Необхідність укладання такого договору виникає і у разі посвідчення договору іншим видом електронного підпису, крім електронного цифрового, оскільки тільки останій врегульовано на рівні закону. Така система електронного документообігу є „замкнутою”, „закритою”, до неї не зможе приєднатися третя сторона без попередньої угоди. Об’єктивна необхідність укладання попередньої письмової угоди, як вже зазначено, гальмує увесь процес електронного документообігу.

Проблемним аспектом є також питання волевиявлення особи. Наприклад, при здійсненні торгівлі в мережі Інтернет укладання договорів часто здійснюється без безпосередньої участі  людини з боку продавця. Йдеться про так званих «електронних агентів» - програми-роботи, які самостійно приймають рішення на основі даних, що містяться в програмі та фактичних даних, наданих в момент прийняття рішення. Сьогодні прикладом такої програми є система обміну повідомленнями GE TPN (Trading Proces Network), яка забезпечує автоматизацію продажів, в тому числі погодження ціни. Як наслідок, волевиявлення сторін сприймається за допомогою програмного забезпечення при використанні автоматизованих систем, а при укладенні договору етап погодження волі кожної зі сторін зазнає істотної модифікації та породжує сумніви в тому, наскільки дії таких електронних програм відповідають реальному волевиявленню сторін договору, у зв’язку з чим виникає питання: чи породжує такий договір правові наслідки для його сторін. Тому в подальшому для уникнення спірних ситуацій пропонується вирішення даного питання врегулювати законодавчо.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що введення в господарсько-правовий оборот електронної форми укладення договорів є закономірним та ефективним кроком, проте ця сфера є специфічною, і, задля забезпечення ефективності її використання, необхідно законодавчо забезпечити гарантії правильної ідентифікації, врегулювати питання реальності волевиявлення  та унеможливити ризики доступу сторонніх осіб.




Література:

1. Закон України від 22 травня 2003 року №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» Електронний ресурс: Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/851-15 

2. Коваленко А. В. Електронні документи: проблемні аспекти укладання цивільно-правових договорів в електронній формі  / А. В. Коваленко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2014. - № 4. - С. 154-158. 

3. Кирилюк О. Ю. Правові аспекти специфіки укладення електронних договорів  / О. Ю. Кирилюк //Право і суспільство. - 2014. - № 6.2(2). - С. 75-81.




допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЛОТЕРЕЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ – ЧИ ДОЦІЛЬНО СКАСУВАТИ МОНОПОЛІЮ?
24.11.2015 21:17




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше