1. Двадцять перше століття увійде в історію України як період бурхливого розвитку та поширення автотранспорту. Сучасний автотранспорт виконує не тільки роль засобу пересування і перевезення вантажів, але й перетворився на складову загального прогресу людства, залучаючи громадян нашої держави до найсучасніших досягнень цивілізації у різноманітних галузях. Однак, у останнє десятиліття в Україні щороку реєструвалося у середньому 7,3 тис. незаконних заволодінь транспортними засобами, з яких – 5,6 тис. (76,7%) – заволодіння легковими автомобілями. У 2015 році кількість автомобілів, котрими незаконно заволоділи залишається стабільно високою – 6890 (у 2000 р. – 2733, 2005 р. – 6197, 2010 р. – 3376). При цьому відсоток розкриття таких кримінальних правопорушень зменшився з 52,99% у 2013 році до 27,31 у 2015 році.
2. Попередження та розслідування таких кримінальних правопорушень органами Національної поліції ускладнюється тим, що вони, зазвичай, вчиняються організованими злочинними групами, за чітко розробленим планом, особами обізнаними з роботою правоохоронних органів, з детальним розподілом ролей учасників, одні з яких безпосередньо вчиняють заволодіння автотранспортними засобами, інші змінюють номери кузова та агрегатів, виготовляють фальшиві документи, маскують доходи отримані від легалізації автотранспорту, легалізують та збувають автотранспортні засоби. Значну частину доходів злочинні групи використовують для налагодження корупційних зв’язків у судових та правоохоронних органах.
3. Проведене нами дослідження дало можливість встановити низку особливостей особи правопорушників, що вчиняють незаконні заволодіння автотранспортними засобами у складі організованої групи, знання яких дозволить з досить високим ступенем ймовірності визначати можливе коло осіб, від яких можна чекати учинення таких протиправних діянь, розробляти дійові заходи впливу на них, виявляти найбільш значимі зовнішні обставини, котрі обумовлюють учинення таких правопорушень, намічати основні напрями діяльності органів Національної поліції щодо їх попередження та профілактики.
У більшості випадків лідер (організатор) в організованому злочинному угрупованні, що вчиняє незаконні заволодіння автотранспортом, має вищу освіту – 44%, середню спеціальну – 35%, середню освіту – 17%, незакінчену середню освіту – 4% . За віковими характеристиками лідерами є мужчини – 100%, 25% – віком від 25 до 34 років, 61,9% – від 35 до 49 років і 13,1% – мужчини у віці від 50 до 65 років. Кожен п’ятий з цих осіб раніше судимий. До основних якостей лідерів (організаторів) можна віднести: організаторські здібності, рішучість, оперативність, комунікабельність, цілеспрямованість, прагматичність, компетентність. Аналізуючи ст. 27 КК України виокремлено шість основних видів діяльності, що притаманні особі організатора злочинного угруповання: 1) організація учинення злочину (злочинів); 2) керування підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) учиненням; 3) утворення організованої групи чи злочинної організації; 4) керування організованою групою чи злочинною організацією; 5) забезпечення фінансування злочинної діяльності організованого угруповання; 6) організація приховування злочинної діяльності.
4. Щодо кримінологічної характеристики особи інших членів організованих злочинних угруповань, що вчиняють незаконні заволодіння автотранспортом (виконавець, підмовник, пособник), то в ході дослідження отримані такі показники: мужчини суттєво домінують серед таких правопорушників (98%); найбільшою кримінальною активністю відрізняється вікова група 22-27 років (12%); серед вивчених осіб кримінологічний рецидив складає 28%. В основному такі особи не працюють і не навчаються (42%), мають відношення до експлуатації транспортних засобів (наявні або позбавлені водійських прав) (82%), мають зв’язки зі злочинним середовищем (38%), переважна більшість з них на момент учинення кримінального правопорушення були тверезими (88%); більшість з них мають освіту середню або вище середньої (74%).
5. На нашу думку структура організованої злочинної групи може бути представлена таким складом учасників : «організатор», «навідники», «кучери», «специ», «сторожі», «кур’єри», «збувальники».
6. Щодо типології організованих злочинних груп, котрі вчиняють незаконні заволодіння автотранспортними засобами, то вона може бути такою : 1) проста організована група; 2) структурована організована група; 3) розширене організоване кримінальне угруповання: а) «команда» (або «бригада»); б) «громада»; 4) бандитське угруповання : а) «класична банда», б) «спеціалізована банда», в) «заказники»; 5) мафіозне утворення (злочинний синдикат).
7. За проведеними дослідженнями зазначені організовані групи були з міжнародними зв’язками – 9,5%, з міжрегіональними – 7,8%, з міжобласними – 44,1%, місцевими зв’язками, що діяли у межах одного міста – 24,6%, районного рівня – 14%. Діяльність міжрегіональних організованих злочинних груп може поширюватися на кілька регіонів у масштабах однієї держави. Таким групам властиві усі ознаки організованої злочинності: сувора дисципліна, стабільність, ієрархія, певна цілеспрямованість, спільність грошових інтересів, чіткий розподіл ролей, плановість дій учасників, використання сучасних технічних засобів і знарядь під час учинення кримінальних правопорушень. Транснаціональна злочинна група відрізняється більш досконалою організацією й більш широким розмахом протиправної діяльності, що виходить за межі однієї держави. За своєю структурою транснаціональні групи багато у чому схожі з міжрегіональними, але вони іноді складаються з декількох окремих блоків. Діяльність транснаціональних угруповань більш законспірована й прикрита, в основному, за рахунок корумпованих зв’язків із чиновниками державних установ, підприємцями різних міжнародних фірм (підприємств), що займаються автомобільним бізнесом, представниками митної й прикордонної служби, а також працівниками правоохоронних органів. До даного типу відносяться міжнародні злочинні угруповання, котрі займаються незаконними заволодіннями автотранспортними засобами і контрабандою автомобілів.
|