:: LEX :: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАМІНИ ОСІБ У ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 29)

Термін подання матеріалів

10 лютого 2021

До початку конференції залишилось днів 24


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАМІНИ ОСІБ У ЗОБОВ’ЯЗАННЯХ
 
22.06.2016 10:40
Автор: Семко Віта Віталіївна, магістрантка денної форми навчання Навчально-наукового інституту Сумського державного університету; Сосой Вікторія Анатоліївна, магістрантка денної форми навчання Навчально-наукового інституту Сумського державного університету
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]

Питання щодо заміни осіб у зобов’язаннях є досить актуальним на сьогоднішній день. Недостатнє законодавче регулювання та відсутність практики застосування правових норм до цивільно-правових відносин, що пов’язані із заміною сторони в зобов’язанні, зумовили недостатнє дослідження проблематики заміни сторін у зобов’язаннях. На жаль, у коментарях Господарського кодексу України також не розкрито питання заміни осіб у господарських зобовʼязаннях [1, с. 213-218]. У Господарському кодексі України і, відповідно, у його коментарях розкриваються питання визначення та видів господарських зобовʼязань, підстав їх виникнення, надання характеристики основним їх видам – майново-господарським, організаційно-господарським, соціально-комунальним та публічним зобовʼязанням субʼєктів господарювання [2].

Законодавством передбачено можливість заміни як боржника, так і кредитора. При цьому предмет і зміст зобов’язання не змінюються, а права й обов’язки сторони, яка з нього вибуває, переходять до особи, яка замість неї вступає в зобов’язання [3, с. 29]. Заміна осіб у цивільно-правових зобов’язаннях залежно від сторони, на боці якої вона здійснюється, буває двох видів: заміна активної сторони зобов’язання – кредитора або пасивної – боржника. Статтею 512 ЦКУ визначено підстави заміни кредитора у зобов’язанні. Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином; 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом, проте не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Тож, як бачимо, існує в законодавстві певна непропорційність щодо правового регулювання заміни кредитора порівняно із заміною боржника. Підстави заміни кредитора чітко визначені статтею 512 ЦКУ, а от стаття 520 ЦКУ лише містить вказівку про те, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Втім, легальна конструкція підстав заміни кредитора має окремі недоліки. Зокрема, відсутній єдиний критерій, за яким певні обставини, перелічені у ст.512 ЦКУ, відносяться до способів чи підстав заміни сторони у зобов’язанні [4, с. 503].

Обмеження щодо заміни кредитора у зобов’язанні може бути встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦКУ). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов’язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором. ЦКУ встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В ч. 1 ст. 512 ЦКУ ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов’язанні. Отже, заміна кредитора у зобов’язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) [5, c. 45].

Глава 47 ЦКУ закріплює термін «зобов’язання» у вузькому значенні з метою позначення конкретного правового зв’язку між кредитором та боржником. Тож, у названій главі ЦКУ передбачається правове регулювання порядку заміни сторони в одному зобов’язальному правовідношенні, а не в межах договору загалом. Відповідно, відступлення права вимоги кредитором є підставою для заміни сторони не в договорі, а в окремому правовідношенні зі збереженням прав та обов’язків за договором для сторін.

Важливо підкреслити і те, що заміна кредитора у зобов’язанні не впливає на зміст обов’язків боржника. В свою чергу, оскільки особа кредитора давно не належить до сутності зобов’язання, як це було в римському праві, боржнику загалом байдуже, якій саме особі він передасть належне виконання [5, c. 45].

Слід також звернути увагу й на те, що законодавець, встановлюючи порядок заміни кредитора та боржника у зобов’язанні використовує принципово різні юридичні прийоми. Адже, порядок заміни боржника визначається імперативною нормою ст. 520 ЦКУ, з якої випливає, що без згоди кредитора боржник не може перевести борг на іншу особу. А порядок заміни кредитора визначається диспозитивною нормою ч. 1 ст. 516 ЦКУ шляхом дозволу, причому заміна кредитора у зобов’язанні не потребує згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз чинного законодавства дає підстави зробити висновки про існування правової прогалини, оскільки у законодавстві не міститься переліку підстав заміни боржника в зобов’язанні, як це існує щодо заміни кредитора. На нашу думку, недоліком є ідентичне тлумачення поняття «заміна боржника» та «переведення боргу». Адже боржник може бути замінений і з інших підстав, не пов’язаних з договором про переведення боргу. Його обов’язки на підставі закону можуть перейти до іншої особи при на настанні передбачених у ньому обставин. Отже, норми цивільного законодавства щодо заміни сторін у зобов’язанні потребують подальшого уточнення й удосконалення.




Література:

1. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України [текст] / за заг. ред. Грудницької С.М. — К.: «Центр учбової літератури», 2016. — 488 с.

2. Хозяйственный кодекс Украины : Научно-практический комментарий / Под общ. ред. А.Г. Бобковой. — Харьков: Издатель ФЛ-П Вапнярчук НН, 2008. — 1296 с.

3. Новохатська Я.В. Заміна сторін у зобов’язанні / Я.В. Новохатська // Проблеми законності. — 2011. — Вип. 115. — С. 29—39.

4. Пушай В.І. Проблемні аспекти здійснення заміни осіб у зобов’язаннях / В.І. Пушай // Форум права. — 2013. — № 3. — С. 502—506.

5. Беляневич О.А. Про оборотоздатність права вимоги за грошовим зобов’язанням / О.А. Беляневич // Приватне право і підприємництво. — 2015. — Вип. 14. — С. 44-50.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА НІМЕЦЬКИМ ЦИВІЛЬНИМ УЛОЖЕННЯМ
29.06.2016 15:32
ДО ПИТАННЯ ПРО НАЛЕЖНОГО ПОЗИВАЧА У СПРАВАХ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ШЛЯХОМ ВИЗНАННЯ ПРАВА
21.06.2016 12:35




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше