:: LEX :: МІЖНАРОДНЕ ВОДНЕ ПРАВО ЧИ ПИТАННЯ ТРАНСКОРДОННИХ ВОДОТОКІВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

МІЖНАРОДНЕ ВОДНЕ ПРАВО ЧИ ПИТАННЯ ТРАНСКОРДОННИХ ВОДОТОКІВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
 
06.12.2007 22:40
Автор: Мельник Оксана Зіновіївна, юрисконсульт ТзОВ "Консалтингова група "Легіс"
[Конституційне право. Міжнародне право]
1. Якщо в англомовному сегменті мережі інтернет задати для пошуку такі ключові слова як «international water law (міжнародне водне право)», то результати будуть доволі вражаючими. Водночас наука міжнародного права поки досить обережно ставиться до визнання існування нового інституту чи, тим більше, нової галузі міжнародного права.
Західні джерела вже доволі давно користуються поняттям «міжнародне водне право», розуміючи під ним структурований комплекс норм міжнародного права, які направлені на регулювання питань ненавігаційного (несудноплавного) використання та охорони міжнародних водотоків, водних ресурсів, які перетинають кордони двох або більше держав.
Вітчизняна наука міжнародного права є більш поміркованою щодо статусу нормативного комплексу, покликаного забезпечувати регулювання проблем транскордонних водотоків, тому більшість вчених сприймає такий комплекс норм як складову такої галузі міжнародного права як міжнародне право навколишнього середовища [1, C.191-192]. Хоча зустрічаються винятки. Так, наприклад, В.А.Василенко ще у 1988 році говорив про необхідність кодифікації та прогресивного розвитку багатьох існуючих галузей міжнародного права, зокрема, міжнародного річкового права [2, C.222].

2. Практично вперше розгляд питання ненавігаційного використання міжнародних водотоків було ініційовано Інститутом міжнародного права, в результаті цього 20 квітня 1911 року у Мадриді було прийнято відповідну декларацію «Міжнародне регулювання використання міжнародних водотоків для цілей інших, ніж навігація». З того часу в рамках міжнародних неурядових організацій, таких як Інститут міжнародного права чи Асоціація міжнародного права, було розроблено та затверджено ряд резолюцій, декларацій, принципів та правил рекомендаційного характеру, найвідомішими з яких стали Хельсинські правила про використання транскордонних водних ресурсів 1966 року. У 1997 році, в результаті більш як 20-річної роботи Комісії міжнародного права, було прийнято універсальну рамкову Конвенцію про право ненавігаційного використання міжнародних водотоків. Крім того, міжнародна практика врегулювання відповідних питань часто йде шляхом укладення між зацікавленими державами дво- чи багатосторонніх міжнародних угод або рамкових договорів.
Однак чи достатньо цих доказів певної зацікавленості міжнародної спільноти проблемами транскордонних водотоків, аби говорити про зародження чи становлення нової галузі міжнародного права? Чи можна назвати масив правил та звичаїв, які регулюють відповідні міждержавні відносини, структурованим комплексом міжнародно-правових норм, який має свої власні принципи і поділяється на інститути?

3. Міжнародне правo це не хаотичний та випадковий набір різних за своєю природою елементів, це – складна цілісна система з власною структурою, для якої характерними є впорядкованість та взаємозв’язок правових спільностей, що її формують [1, C.218]. Однак таке твердження є єдиним, у чому вчені погоджуються один з одним і єдиним, яке вони не ставлять під сумнів, оскільки навіть у третьому тисячолітті питання принципів та критеріїв побудови системи міжнародного права залишається дискусійним.
У доктрині міжнародного права висловлюються різні погляди на поняття та сутність системи міжнародного права, на співвідношення системи та структури міжнародного права тощо. Частково це зумовлено стихійністю процесу утворення галузей та інститутів міжнародного права, частково – незавершеністю «структурної диференціації» міжнародного права, яка здійснюється шляхом його кодифікації та прогресивного розвитку [3, C.78-80]. Інтенсифікація процесів розвитку міждержавних відносин вимагала адекватного врегулювання, що зумовлювало появу нових масивів норм. Проте далеко не кожен масив норм і не відразу формує інститут або галузь міжнародного права.
На сьогодні в науці міжнародного права відсутній єдиний та загальноприйнятий підхід до розуміння критеріїв та принципів побудови системи міжнародного права, формування його галузей та інститутів. Кожен автор обґрунтовує свою власну точку зору. Тому цілком закономірним є те, що будь-яка наукова систематизація міжнародного права є суб’єктивною [3, C.74], а подекуди навіть малообгрунтованою [4, C.148].

4. Якщо загалом співставити основні фактори становлення галузі міжнародного права [2, C.223-224] та особливості розвитку норм міжнародного права, що регулюють питання міжнародних водотоків, то можна буде зробити такі висновки:
а) вказаний комплекс норм має специфічний предмет правового регулювання - ненавігаційне використання міжнародних водних ресурсів;
б) основними специфічними принципами, які визначають характер та подальший розвиток вказаного комплексу норм, можна назвати принцип справедливого та розумного використання транскордонних водотоків та принцип ненанесення значної шкоди тощо;
в) поки єдиним кодифікаційним актом, прийнятим на основі вказаного комплексу норм, є Конвенція ООН про право ненавігаційного використання міжнародних водотоків 1997р., яка, проте, ще не вступила в силу;
г) можливість поділу вказаного комплексу норм на інститути є досить сумнівною, хоча і не неможливою. При великому бажанні можна спробувати виділити інститут поверхневих вод та інститут підземних вод, інститут охорони водних ресурсів тощо. Однак такий підхід є не зовсім конструктивним.
Крім того, серед інших факторів становлення галузі міжнародного права вчені, зокрема, називають: (і) зацікавленість міжнародної спільноти у розвитку нової галузі права та (іі) значні об’єми масиву міжнародно-правових норм.
При цьому, хоча активність міжнародних неурядових організацій у сфері врегулювання питань транскордонних водотоків, яку часто приводять як доказ інтересу до проблеми міжнародних водотоків, є доволі суттєвою, необхідно пам’ятати, що всі акти таких організацій носять виключно рекомендаційний характер. Єдиним обов’язковим міжнародно-правовим актом, який засвідчує готовність міжнародної спільноти слідувати своїй проголошеній зацікавленості у подальшому врегулюванні відповідних питань транскордонних водних ресурсів, є рамкова конвенція, яка так і не вступила в силу, що також, певною мірою, є відповідним показником. Стосовно об’ємів масиву норм, то такий фактор не є абсолютним доказом, оскільки інколи за кількістю норм та правил регулювання інститути міжнародного права є значно більшими, ніж галузі міжнародного права [4, C.150].

Враховуючи все вищевикладене, можна відзначити, що загалом на сьогоднішній момент як в західній науці міжнародного права, так і серед деяких вітчизняних науковців панує думка про існування нової галузі міжнародного права, що динамічно розвивається, - міжнародного водного права або права міжнародних водотоків [5, C.54-56]. Водночас, хоча комплекс норм, покликаних регулювати питання транскордонних водотоків, формально задовольняє більшість критеріїв та вимог виділення галузі в міжнародному праві, поки ще рано говорити про існування міжнародного водного права окремо від міжнародного права навколишнього середовища. І так буде продовжуватися до тих пір, поки для вирішення проблем міжнародних водних ресурсів держави використовуватимуть лише політичні важелі, нігілюючи при цьому дієвість норм міжнародного права.

Література:
1. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учеб для студентов юрид.фак. и вузов / И.И.Лукашук; Рос.акад.наук, Ин-т государства и права, Академ. Правовой ун-т. – Изд.3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 544с.
2. В.А.Василенко Основы теории международного права. – К.: Выща шк. Главное изд-во, 1988 – 288с.
3. Ушаков Н.А. Проблеми теории международного права. – М.: Наука, 1988. – 191с.
4. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред.В.Г.Буткевича. – К.:Либідь, 2002. – 608с.
5. Нуман Ража Международно-правовй режим международных водотоков ненавигационного использования: Дисс. …канд.юрид. наук.12.00.11.Институт гос. и права им.В.М.Корецкого. – К., 2005г. – 204c.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ РЕФОРМИ В ГІРСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ УКРАЇНИ
05.12.2007 19:33
ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
05.12.2007 19:20
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ І СИСТЕМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ РЕФОРМ
05.12.2007 18:34




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше