:: LEX :: КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ: ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 39


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ: ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
 
20.04.2017 09:01
Автор: Мінченко Сергій Іванович, доктор юридичних наук, професор кафедри кримінології і юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право]

1. Аналіз законодавчих актів низки країн Європейського Союзу та практика діяльності правоохоронних органів цих країн свідчать про те, що введення такої відповідальності до кримінального законодавства позитивно вплинуло на попередження різних видів злочинів, зокрема вчиняємих у сфері економіки.

Кримінальну відповідальність юридичних осіб за злочини, у тому числі й у сфері економіки, ввели такі країни Європейського Союзу як Велика Британія, Бельгія, Угорщина (з 2001 р.), Данія, Ірландія (з 1998 р.), Нідерланди (з 1976 р.), Польща (з 2002 р.), Румунія (з 2004 р.), Словенія (з 1999 р.), Фінляндія (з 1995 р.), Франція (з 1992 р.), Ірландія, Люксембург, з пострадянських країн Литва.

2. З 1 вересня 2014 р. вступив в силу Закон України від 23 травня 2013 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України щодо відповідальності юридичних осіб». Цим же Законом Загальну частину КК України доповнено розділом XIV-1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб».

Окремі українські науковці вважають, що питання про юридичних осіб як суб’єктів кримінальної відповідальності не відрізняється особливою новизною, але воно «настільки не «вписується» в доктрину кримінального права, що сьогодні важко повірити, що теорія стала реальністю [1, с. 128]. При цьому робиться висновок, що «… зміни, які вносяться сьогодні в КК України, засновані не на наукових підходах, і є дещо хаотичними і безсистемними, що призводить, по суті, до руйнування основних теоретичних конструкцій в науці кримінального права. Прірва між наукою і законодавством поглиблюється, а це, в свою чергу, не сприяє формуванню стабільної політики в сфері боротьби зі злочинністю» [1, с. 128].

3. Кримінальна відповідальність юридичних осіб є тією проблемою, яка довгий час була ознакою поділу континентальної та англосаксонської системи права. Континентальна система, ґрунтувалася на принципі особистої відповідальності фізичної особи за вчинення кримінального правопорушення. Така відповідальність наступала якщо особа досягала певного віку, була осудною і вчиняла таке правопорушення навмисно або по необережності. Цей принцип був проголошений ще в період Великої французької революції, і в більшості країнах Західної Європи уважався явною ознакою демократичності правосуддя.

Однак, у Великобританії, Новій Зеландії та низці інших країн, – колишніх англійських колоній, дана проблема вирішувалася дещо по іншому. Варто зазначити, що можливість притягнення юридичної особи, тобто певної корпорації до кримінальної відповідальності у англосаксонській системі права, цілковито, ніколи не відкидалася. Англійські кримінальні суди ще два століття назад таких справ не розглядали, що було зумовлено вимогою обов’язкової особистої участі обвинуваченого в розгляді справи судом, а відповідно корпорація «особисто» не могла з’явитися до суду, тому справи проти неї і не слухалися.

Однак згодом, в англійських судах знайшли можливість обходити зазначену вище вимогу і адвокатам дозволили представляти корпорації не лише в цивільних, але й в кримінальних судах. І вже на початку XVIII ст. почали виноситися перші в англійському правосудді судові рішення про притягнення корпорацій до кримінальної відповідальності.

4. У Великобританії та інших країнах англосаксонської системи, в останні два десятиліття, до кримінальної відповідальності осіб притягували в основному за вчинення злочинів у сфері економічної діяльності, монополізм на ринку та порушення законодавства про охорону навколишнього середовища [2, с. 7-8].

Така практика видавалася позитивною і для представників континентальної системи права, які ще століття назад вирішили, що з допомогою кримінальної відповідальності юридичних осіб, можна ефективно протидіяти екологічним злочинам. Стало зрозуміло, що кримінальні санкції повинні застосовуватися не лише до власників чи керівників підприємств, але й до колективу підприємств в цілому, з метою зробити для підприємства в цілому, і кожного його працівника, невигідною певну кримінальну діяльність.

5. Рада Європи ще у 1978 р. рекомендувала країнам, які входять до неї, увести кримінальну відповідальність юридичних осіб за екологічні злочини до свого законодавства. І протягом двох десятиліть, кримінальна відповідальність юридичних осіб з’явилася у кримінальних кодексах Нідерландів, Швеції, Данії, Франції та інших. При цьому окремі країни ввели зазначену відповідальність за будь-які діяння, передбачені кримінальним кодексом, а окремі обмежилися кримінальною відповідальністю юридичних осіб лише за екологічні кримінальні правопорушення.

6. Кримінальний кодекс Франції 1992 р. передбачає кримінальну відповідальність юридичних осіб, за виключенням держави, в передбачених законом або постановою випадках, за вчинення на свою користь злочинних дій. При цьому кримінальна відповідальність юридичних осіб не виключає кримінальної відповідальності фізичних осіб, які були виконавцями або співучасниками вчинених юридичною особою злочинних дій.

Зазначений КК Франції передбачає широкий спектр злочинних дій, за вчинення яких юридична особа несе кримінальну відповідальність (за виключенням сексуальних замахів, аборту, окремих посадових і політичних злочинів). За даним Законом юридичну особу може бути притягнуто практично за будь-яке діяння (злочин проти людяності, навмисні і ненавмисні замахи на життя, посягання на недоторканість людини, незаконне поширення наркотиків, дискримінація, звідництво, проведення експериментів на людях, замахи на приватне життя, комп’ютерні злочини і проступки, усі види розкрадань, організація бойових груп, тероризм і т. ін.). За будь-які перераховані дії, вчинені на користь юридичної особи її керівником або представником (навіть за власною ініціативою, без уповноваження з боку юридичної особи), настає кримінальна відповідальність даної юридичної особи.

КК Франції 1992 р. основними видами покарання для юридичних осіб передбачає штраф і окремі обмеження їх діяльності. При цьому максимальна сума штрафу, що застосовується до юридичної особи, дорівнює п’ятикратному збільшенню максимуму штрафу, передбаченого для фізичної особи (трохи більше 100 тис. євро) .

Найбільш тяжким покаранням для юридичної особи у діючому КК Франції є ліквідація підприємства. По тяжкості вона співрозмірна лише із застосовуваною до фізичної особи смертною карою [3, с. 280].

Сучасна теорія французького кримінального права передбачає і допускає застосування кримінальної відповідальності юридичних осіб у випадках надання неправдивої бухгалтерської звітності і неправдивих відомостей про діяльність юридичної особи, а також у зв’язку із «кримінальним» банкрутством [14, с. 289-292].

Узагальнена судова практика діяльності правоохоронних органів Франції відмічає збільшення кількості справ пов’язаних із неправдивими банківськими рахунками та звітами, поданням неправдивих відомостей про діяльність юридичних осіб. Зазвичай, в такі злочинні дії втягується декілька підприємств, одним із основних об’єктів діяльності яких є вчинення дій, які дозволяють приховувати від спільної бухгалтерської звітності необґрунтовані комісійні виплати або нерегулярне фінансування об’єктів, що є уставним предметом діяльності одного або декількох юридичних осіб. Такими діями зазвичай є: виробнича підробка; підробка і використання неправдивих фінансових документів; незаконне використання і зловживання юридичною особою ввіреним їй спільним майном з використанням, з цією метою, рахунків підприємства, а також шахрайство (до цього переліку не відносять корупцію та вплив на торгівлю).

У зазначених випадках кримінальна відповідальність юридичної особи поєднується з кримінальною відповідальністю фізичної особи, діяльність якої сприяла вчиненню такого злочину. Вказані злочини визнаються французьким законодавством надзвичайно небезпечними для суспільства, і вкрай ефективним заходом їхній протидії, вбачається ліквідація винної юридичної особи. Адже у даному випадку слідство не завжди має юридичну можливість визначити винну фізичну особу, і тим самим зупинити здійснення незаконних виплат. Тому, лише ліквідація юридичної особи, дозволяє зберегти суспільне майно, ввірене певній особі для здійснення нею уставних програм.

Уведення у Франції кримінальної відповідальності юридичних осіб за банкрутство, стало необхідним через посилення зв’язків між різноманітними компаніями. У даному випадку законодавці вважають таку відповідальність гарантією платоспроможності партнерів, так як до юридичної особи, що порушує свої обов’язки або свідомо обманює партнера, не можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, одним з яких є його ліквідація, що по суті вважається еквівалентом «смертної кари» для фізичної особи.

Аналіз законодавства Франції свідчить, що концепція, яка передбачає і допускає застосування кримінальної відповідальності юридичних осіб, не виключає можливості, у випадку альтернативності видів юридичної відповідальності, використовувати і цивільно-правову відповідальність юридичних осіб. Тим більше, у Франції існує тенденція розширення сфери застосування кримінальної відповідальності.

Провідні французькі юристи вважають, що нині структура окремих юридичних осіб може бути використана як засіб вчинення злочину, а вчинення злочину, стати метою діяльності таких осіб. За цих умов поширення кримінальної відповідальності на юридичних осіб, є не лише обґрунтованим але й ефективним, якщо взяти до уваги, що поряд з існуванням акціонерних товариств закритого типу існують і відкриті, в діяльності яких складно визначити, чиї інтереси вони представляють: утримувача цінних паперів, керівництва чи самого товариства [3, с. 284].

Отже, можемо констатувати: 1) інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб, в окремих країнах Європи, має вже двох столітню історію запровадження; 2) в останні десятиліття, цей інститут показав свою ефективність під час притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб в основному за вчинення злочинів у сфері економічної діяльності, монополізм на ринку та порушення законодавства про охорону навколишнього середовища; 3) попереджувальною метою даної відповідальності є зробити невигідною кримінальну діяльність для підприємства в цілому, і кожного його працівника зокрема; 4) судова та слідча практика провідних країн Європи чітко визначилася із видами злочинів, за вчинення яких може наступати кримінальна відповідальність для юридичної особи; 5) доктрини кримінального права передбачають, що кримінальна відповідальність за одне діяння може наступати як для юридичної так і для фізичної особи; 6) у кримінальному законодавстві провідних країн Європи чітко визначені види покарання, які застосовуються до юридичних осіб (штраф, конфіскація, компенсація, ліквідація, заборона діяльності тощо); 7) зазвичай метою відповідальності юридичної особи є відшкодування збитків спричинених злочином; 8) як правило до кримінальної відповідальності не можуть притягуватися юридичні особи державних установ та закладів, а також політичні партії та групи; 9) у випадку притягнення юридичної особи до кримінальної відповідальності, передбачається штраф у кілька разів більший ніж при застосуванні такої відповідальності до фізичної особи; 10) визнається, що слідство не завжди має юридичну можливість визначити вину фізичної особи, а притягнення до відповідальності юридичної особи дозволяє уникнути подальших матеріальних втрат та відшкодувати наслідки злочинної діяльності; 11) законодавство окремих країн передбачає і допускає застосування кримінальної відповідальності юридичних осіб, не виключаючи при цьому можливості, у випадку альтернативності видів юридичної відповідальності, використовувати і цивільно-правову відповідальність юридичних осіб; 12) на даному етапі розвитку для законодавства провідних країн Європи характерна тенденція до розширення сфери застосування кримінальної відповідальності юридичної особи; 13) така відповідальність має неабияке попереджувальне значення, адже її застосування підштовхує акціонерів до реального контролю за діями керівників акціонерних товариств; 14) введення інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб, це не «примхи» законодавця певної європейської країни, а ретельне вивчення і імплементація позитивного досвіду законодавчої діяльності більш розвинутих країн.

На кінець зауважимо, що якщо кримінальна відповідальність юридичної особи «не вписується» в сучасну доктрину кримінального права України, «руйнує» основні теоретичні конструкції в науці кримінального права, то таку доктрину та теоретичні конструкції доцільно оновити, адже наукова теорія повинна відображати тенденції розвитку сучасного українського суспільства. Імплементація європейських стандартів у законодавство України є не лише незворотним шляхом для нашої держави, а й обов’язком у зв’язку із підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.




Джерела:

1. Лихова С. Я. Юридичні особи як суб’єкти кримінальної відповідальності за КК України / С. Я. Лихова // Юридичний вісник. – 2014. – № 4 (33). – С. 128-132.

2. Введение // Преступления в предпринимательской и банковской сферах за рубежом: сборник науч. трудов / РАН. ИНИОН; Ин-т законодательства и сравнительного правоведения; отв. ред. Ананиан Л. Л., Власов И. С. – М. : Б. и., 2004. – С. 7-9.

3. Franchi F. A quoi peut servir la responsabilite penal des personnes morales? Revue de science criminelle et de droit penal compare. – P., 1996. – № 2.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ АКТІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ПРОТИДІЮ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, УХВАЛЕНИХ У ХХ СТ.
20.04.2017 09:04
СВІДОЦЬКИЙ ІМУНІТЕТ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
20.04.2017 09:02
ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕТЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
13.04.2017 18:11
АНАЛІЗ СИСТЕМ НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
12.04.2017 16:31
НЕЧІТКІСТЬ ЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ОБШУКУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
12.04.2017 16:18
ПОДДЕЛКА ДОКУМЕНТОВ, ПРЕДСТАВЛЯЕМЫХ ДЛЯ РЕГИСТРАЦИИ ВЫПУСКА ЦЕННЫХ БУМАГ: СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ УГОЛОВНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА И УКРАИНЫ
12.04.2017 08:30
ЗАХИСТ ПРАВ ДИТИНИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ
11.04.2017 20:13
НЕПОВНОЛІТНІЙ У ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СИСТЕМІ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ І НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОСВІД
11.04.2017 08:25
РОЗШИРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ
11.04.2017 08:19
ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО МОМЕНТУ ЖИТТЯ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ
10.04.2017 08:41




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше