:: LEX :: ПРАВО ВЛАСНОСТІ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 30)

Термін подання матеріалів

11 березня 2021

До початку конференції залишилось днів 16


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВО ВЛАСНОСТІ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
 
20.05.2017 15:10
Автор: Дуняткіна Катерина Володимирівна, слухачка, Університет митної справи та фінансів
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]

Поняття право власності – це саме велике право на майно. Власник володіє самим великим правом розпорядчими повноваженнями на відчуження майна, навіть на знищення речі.

Право власності - це основне речове право фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користувалися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Інститут права власності є важливим інститутом цивільного права. Крім Конституції України, норми інституту права власності містить ЦК України, Закон України «Про власність», а також деякі інші законодавчі акти. Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи наріч, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Прийнято розрізняти право власності в об'єктивному та суб'єктивному значенні. [1]

Право власності в об'єктивному значенні - це сукупність правових норм, що регулюють відносини власності і є юридичною підставою для реалізації права власності у суб'єктивному значенні. 

Право власності у суб'єктивному значенні - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися річчю за власним розсудом. 

Розвиток інституту власності диктується потребами суспільства, цивільного обігу й тому вимагає всебічної розробки теоретичних і практичних питань, пов’язаних, з набуттям права власності. Інститут набуття права власності постійно розвивається, оскільки важливо закріпити не тільки можливість набуття права власності, але й способи й підстави, за якими таке набуття буде законним. [2]

Право власності захищається на вищому рівні згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (далі – Перший протокол, Конвенція). Держави  – учасниці Конвенції зобов’язані поважати це право й гарантувати його захист, передусім на національному рівні. Разом із тим право на власність  – не абсолютне. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави і може підлягати обмеженню. Тому держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, в тому числі позбавляти громадян власності,  проте в таких діях вона повинна дотримуватися усталених принципів дозволеного правомірного втручання.  Як Конвенція,  так і Перший протокол мають певні особливості застосування. Їх норми є де що абстрактними й містять значну кількість оціночних понять. З’ясування змісту норм Конвенції, Першого протоколу, а також їх практична реалізація відбуваються через тлумачення, яке дає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ).  

Загальна проблема в переважній більшості – це те,  що суддя Посилається напевне рішення ЄСПЛ,  іноді цитує деякі його пункти, Вириваючи їх контекст у справи, і сприймає результат вирішення ЄСПЛ справи як безпосереднє  «керівництво до дії» - тобто задовольняє позов у справі,  яку розглядає,  якщо і ЄСПЛ прийняв рішення про задоволення заяви. 

Варто згадати рішення ЄСПЛ у справах  «Стретч проти Сполученого Королівства»  та  «Федоренко проти України»,   які, напевне, найбільш популярні при обґрунтуванні вітчизняними суддями рішень,  ухвалених за результатами розгляду спорів про повернення майна в державну власність.  Дійсно, вдвох зазначених справах ЄСПЛ задовольнив вимоги заявників Стретча та Федоренка, визнавши порушення державами-відповідачами ст. 1  Першого протоколу.  І в тому,  і  на іншому рішенні  ЄСПЛ зазначив, що при втручанні держави в право власності заявників не буде додержано балансу інтересів. Але результат вирішення цих справ зовсім не означає, що такі рішення ЄСПЛ – абсолютна підстава   для звільнення національного суду від оцінювання обставину кожній окремій справі, а висновок про задоволення чи відмову в задоволенні позову повинен обов’язково співпадати із результатом вирішення справи ЄСПЛ. 

Для прикладу можна навести справу, яка була розглянута Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України 18 вересня  2013р.   (№  6-92 цс13). Провадження в цій справі було порушено за заявою прокурора інтересах держави в особі міської ради. Прокурор вимагав, зокрема, повернення в комунальну власність земельної ділянки, яка перебуває в приватній власності відповідача, з підстави незаконності рішення міської ради про передачу такої земельної ділянки в приватну власність. 

На обґрунтування вимог прокурор зазначав, що рішенням міської ради відповідачу було передано земельну ділянку в приватну власність для ведення садівництва як члену садівничого кооперативу.

Іноді українські судді в рішеннях у таких категоріях спорів зазначають,  що витребувати майно у власників неможливо,  оскільки при порушенні питання про повернення майна в державну власність відповідачу не пропонується компенсація. [3]




Джерела:

1. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/980_098 

2. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://radnuk.info/posibnuk/advokatyra/470-dovidnuk/8237-510

3. Я. Романюк «Втручання в право власності з точки зору його відповідальності статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод: критерії Європейського суду з прав людини та досвід України на окремих прикладах судової практики. Міжнародна конференція «ПРАВО ВЛАСНОСТІ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ» УДК 347.23(4+477)(082) ББК 67.9(4Укр)404.1я43+67.9(4)404.1я43 П68



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПОЯСНЕННЯ ЗАЯВНИКА ТА ЗАІНТЕРЕСОВАНИХ ОСІБ У СПРАВАХ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ: СПІРНІ ПИТАННЯ
29.04.2017 22:51
АЛЬТЕРНАТИВНІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ
16.05.2017 11:52
ПРАВА ЛЮДИНИ, ЇХ СУТНІСТЬ ТА РОЗВИТОК В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
14.05.2017 11:02
ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ. ПОРІВНЯЛЬНІ АСПЕКТИ ШЛЮБНИХ ДОГОВОРІВ В УКРАЇНІ ТА В МУСУЛЬМАНСЬКИХ КРАЇНАХ
13.05.2017 18:36
ПОЖЕРТВА ЯК РІЗНОВИД ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ
13.05.2017 18:27
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ ДОКАЗУВАННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
13.05.2017 18:10
ДО ПИТАННЯ РОЗМЕЖУВАННЯ СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЮ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ ТА ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ
13.05.2017 17:58
ПІРОТЕХНІЧНІ ВИРОБИ ЯК ДЖЕРЕЛО ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
04.05.2017 08:17




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше