:: LEX :: ПРОТИРІЧЧЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ ТА КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ НА ЖИТЛО І ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 31)

Термін подання матеріалів

14 квітня 2021

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОТИРІЧЧЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ ТА КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ НА ЖИТЛО І ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ
 
14.06.2017 17:36
Автор: Карачевцев Я.М., помічник адвоката
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Міжнародне право]

В теперішній час дуже поширеними є випадки відключення жилих помешкань від житлово-комунальних послуг за борги користувачів цими послугами. Нормативне підґрунтя для таких дій було розроблено Кабінетом Міністрів України.

Вперше Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», пунктом 35 було введено і передбачено право виконавця «припиняти надання послуг у разі несплати вартості наданих послуг понад три місяці або понад термін, встановлений договором (але не менш як на три місяці)». Зазначена постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», якою були введені нові правила. В цих правилах не має норми, яка б надавала право припиняти постачання послуг з водо-, та водовідведення, але вона містить відсилочну норму на Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», пунктом 30 якої передбачено, що «Теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі:

несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством». 

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» було встановлено, що «27. У разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. 

У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. 

Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями. 

28. У разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність».

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. N 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання», пунктом 6 абзацем 3 встановлено, що «Газопостачання припиняється у разі: порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці п'ятнадцятому пункту 10, у пункті 17 цих Правил». 

Але виконання зазначених постанов Кабміну вступає у протиріччя з іншими нормами матеріального права України. Так, 379 Цивільного Кодексу України передбачає, що «Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них». Відповідно до роз’яснень Науково-практичного коментаря до Цивільного Кодексу України під загальною редакцією д.ю.н., професора, завідувача кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії Харитонова Є.О. [1] «Найважливішою ознакою житла є придатність його для постійного проживання фізичних осіб в ньому. Придатне для проживання житло утворює житловий фонд України (ст. 4 ЖК УРСР)...

Придатність житла для проживання передбачає відповідність його будівельним, архітектурним, санітарним тощо нормам

Відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. № 189 (далі - Положення), обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду провадиться не менше одного разу на п’ять років».

Відповідно до діючих санітарних норм і вимог до жилих приміщень, жилі приміщення повинні отоплюватися, мати варочний газ, електрику, постачання питної води, мати каналізацію, а будинки вище п’яти поверхів повинні бути обладнані ліфтом. Таким чином припинення подання житлово-комунальних послуг є порушенням санітарних норм. 

Відповідно до статті 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди)...» 

Стаття 92 Конституції України передбачає, що «Виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина…, 5) засади … організації та експлуатації енергосистем, 8) правові засади і гарантії підприємництва…». Стаття 21 Конституції стверджує, що «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах». Стаття 91 Цивільного Кодексу України передбачає, що “Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа…». Таким чином, відповідно до вищезгаданих правових норм, права юридичних та фізичних осіб встановлюються виключно законами України. Діючи закони України, в тому числі й Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (статті 21 і 22) не передбачають наявність права у виконавця чи виробника житлово-комунальних послуг на припинення подання житлово-комунальних послуг у зв’язку з наявністю заборгованості.

Відповідно до статей 15, 16, 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги надаються безперебійно. Ці статті встановлюють мінімальний обсяг житлово-комунальних послуг, які не можуть бути обмежені.

Постановою Верховної Ради України «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері», абзацем 3 преамбули передбачено, що «Законом України "Про прожитковий мінімум" встановлений перелік товарів та послуг, їх обсяги, що конкретизує, конституційні гарантії прав громадян по чотирьох соціальних і демографічних групах населення». На виконання зазначеного закону Кабінетом Міністрів України розроблені і впроваджені у життя ПКМУ від 14 квітня 2000 р. N 656 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» конкретні норми житлово-комунальних послуг. Так, у середньому, на місяць, вони складають:

Користування житлом (загальної площі) на  одну особу, кв. метрів – 21.

Водопостачання та водовідведення: 1) у будинках з водопроводом і каналізацією без ванн і гарячого водопостачання, куб. метрів на одну особу  - 3,2 (водопостачання), 3,0 (водовідведення), 2) у будинках з водопроводом, каналізацією, ваннами і газовими підігрівачами - 4,4 та 4,3 відповідно, 3) у будинках з водопроводом, каналізацією, централізованим гарячим, водопостачанням, ваннами 1500-1700 міліметрів, душем – 5,8 та 5,6 відповідно.

Теплопостачання у розрахунку на одну особу в середньому по Україні: 

1) опалення житлових будинків з централізованими системами теплопостачання, Гкал на  кв. метр – 0,009, 2) гаряче водопостачання в житлових будинках з централізованими системами теплопостачання, Гкал на одну особу – 0,1, 3)  опалення житлових будинків з централізованими системами теплопостачання, Гкал на одну особу – 0,2.

Газопостачання: 1) для споживачів з установленою плитою газовою за наявності централізованого гарячого водопостачання, куб. метрів на середньо-статистичну сім'ю – 31,36, 2) для споживачів з установленою плитою газовою за відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, куб. метрів на середньо- статистичну сім'ю – 58,56, 3) для споживачів з установленою плитою газовою та водонагрівачем, куб. метрів на середньо-статистичну сім'ю – 75,52, 4) для споживачів з  індивідуальним опаленням у будинках не вище двох поверхів, куб. метрів на середньо-статистичну сім'ю – 431,2. 

Електроенергія: 1) для квартир, що обладнані газовою плитою, кВт.г на середньо-статистичну сім'ю – 110, 2) для квартир, що обладнані електроплитою, кВт.г на середньо-статистичну сім'ю – 225.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 р. № 780 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» були встановлені наступні мінімальні норми споживання:





На нашу думку ніхто не має право обмежувати людину у користуванні цими мінімальними нормами споживання житлово-комунальних послуг, так як вони конкретизують зміст права на достатній життєвий рівень, який є гарантований людині Конституцією нашої держави, і обмеження споживання будь-яким із видом послуг, конкретизованих Кабінетом Міністрів України на виконання ЗУ «Про прожитковий мінімум» спричиняє шкоду здоров’ю людини. Цей висновок підтверджується абзацом 3 Постанови Верховної Ради України «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері» від 7 червня 2001 року» № 2456-III у якому чітко визначено, що «Законом України "Про прожитковий  мінімум" встановлений перелік товарів та послуг, їх обсяги, що конкретизує, конституційні гарантії прав громадян по чотирьох соціальних і демографічних групах населення. При підрахунку рівня прожиткового мінімуму закладено, що рівень витрат на житлово-комунальні послуги в структурі прожиткового мінімуму становить в середньому 12 відсотків». Цією постановою зазначено, що діяльність Уряду України через формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері є грубим порушенням прав людини, закріплених як Конституцією України і законами України, так і нормами  міжнародного права. В обгрутнування цього висновку Верховна Рада України зазначала, що «при  середній заробітній платі в Україні в лютому 2001 року 263,66 гривні, середня сума плати за житлово-комунальні послуги на одну людину становила 105,9 гривні, тобто 40 відсотків від зарплати. Середня пенсія в Україні становить 97 гривень (при прожитковому мінімумі для  працездатних осіб 331,05 гривні, для осіб, що втратили працездатність, - 248,77 гривні). Політика субсидій не вирішує цієї проблеми. 



Висновки. З системного аналізу вищенаведених Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про прожитковий мінімум», «Про державні соціальні стандарти та державні гарантії», статей 4, 50 Житлового Кодексу УРСР слідує, що ніхто не має права обмежувати постачання житлово-комунальних послуг у межах, що використовуються для підрахунку прожиткового мінімуму, а тим паче зовсім відключати жилі помешкання від водо-, газо-, електро-, теплопостачання, водовідведення, так як у цьому разі порушуються конституційні права людини на житло, на достатній життєвий рівень (статті 47, 48 Конституції України), право на користування мінімальними нормами житлово-комунальних послуг, право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги (статті 15, 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”). Одночасно, у таких випадках має місце порушення санітарно-технічнічних вимог проживання людей у жилих приміщеннях, які встановлені на виконання статті 50 Житлового Кодексу. В зв’язку з чим при реформуванні чинного законодавства необхідно увести в дію запропоновані висновки щодо неприпустимості обмежувати користування мінімальним набором житлово-комунальних послуг, а також передбачити, щоб субсидія забезпечувала громадянам України 12% сплати від отримуваного доходу за всі спожиті житлово-комунальні послуги. Невжиття владою вищевказаних заходів буде сприяти подальшому зменшенню кількості населення України, так як скрутне матеріальне становище більшості громадян відштовхує їх від планів щодо народження дітей, через насторогу щодо настання злиднів та неможливості забезпечити дитині мінімальні норми споживання, які необхідні для збереження її здоров’я, так як згідно із статистикою та власних статичних розрахунків у лютому 2017 року прожитковий мінімум для працездатного населення становить 3019 грн. на міс., а для непрацездатного – 2180 грн. Частина населення, яке проживає за межею бідності по прожитковому мінімуму складає 68%. Вартість споживчого кошику у лютому 2017 р., який би забезпечував збереження здоров’я людини і нормальне функціонування організму становить 6600 грн. на місяць. Бідність, оцінена за споживчим кошиком, становить більш ніж 95% населення [2, 3].



З огляду на тлумачення права на достатній життєвий рівень позитивною тенденцією в постановах Кабінету Міністрів України є припис правил користування електричною енергією про необхідність постачальника пересвідчитись у платоспроможності користувача та поява у 2007 році відсилочної норми про існування певних категорій споживачів, яких заборонено відключати від теплопостачання.






Література



1. Цивільний Кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблнене та доповнене - Х.: ТОВ "Одисей", 2007. - 1200 с.



2. Карачевцев, Я.М. Справедливий розподіл суспільного продукту – запорука розвитку України [Текст] / Я.М. Карачевцев // Економічний розвиток держави, регіонів і підприємств: проблеми та перспективи: матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, 18–19 травня 2017 р. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). - С. 241 – 242. 



3. Карачевцев, Я.Н. Бедность как нарушение права на жизнь [Текст] / Я.Н. Карачевцев // European Journal of Humanities and Social Sciences (Special Issue for Ukraine). – 2017. - № 1 – С. 6 - 12. 



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
О ПРОБЛЕМНЫХ ВОПРОСАХ ПРИНЦИПА НЕВМЕШАТЕЛЬСТВА В МЕЖДУНАРОДНОМ ПРАВЕ
15.06.2017 19:47
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ПИТАННЯ ЙОГО ДУАЛІСТИЧНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
14.06.2017 19:50
КОНСТИТУЦИОННОЕ ПРАВО И ЧЕЛОВЕК В УСЛОВИЯХ РЕФОРМАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ
14.06.2017 18:50




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше