:: LEX :: СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА І РЕЛІГІЇ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 24)

Термін подання матеріалів

21 липня 2020

До початку конференції залишилось днів 8


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА І РЕЛІГІЇ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН
 
22.09.2017 15:56
Автор: Пайда Юрій Юрійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноправових дисциплін факультету № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ
[Секція 1. Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]

Останнім часом дедалі більша увага приділяється дотриманню правопорядку у державі. Важливе місце у належному забезпеченні правопорядку відіграє механізм правового виховання громадян. Цілком справедливо ми можемо стверджувати, що у цій системі поряд перебувають як правові, так і релігійні норми. Таким чином, релігія та право - дві нормативні системи зі спорідненими характеристиками, що з різних сторін врегульовують життя суспільства і протягом тисячоліть взаємодіють у найрізноманітніших формах. Зазначені фундаментальні основи буття людини формують її світоглядні цінності й виступають основою суспільної поведінки [1, с. 58].

Історія багатьох держав свідчить про поєднання світської та церковної влади, держави та церкви (релігійних організацій). У громадянському суспільстві духовно-культурному життю відводиться важливе місце. Вагомою складовою частиною цього життя є власне релігія. Вона традиційно протягом багатовікової історії об'єднувала людей, здійснювала прямий або опосередкований вплив на життя держави, визначала зміст її політики та норми правового виховання [2, с. 19]. Це призводило до переходу ряду релігійних правил поведінки у нормативні приписи, які встановлювалися і захищалися на державному рівні. Одночасно, взаємовплив права та релігії і трансформація цього взаємовпливу на державу не є однозначною. Роль релігії не можна вважати вихідною і визначальною, хоча, окрім політичної сфери, вона здійснює вплив на економічні відносини та інші сфери суспільного життя, що обумовлює зворотний ефект. Релігія санкціонує створення та діяльність певних поглядів, ідей та вчинків, інститутів (у тому числі і політичних). Релігійний фактор впливає на економіку, політику, державу, міжнаціональні відносини, сім'ю, на галузь культури через діяльність віруючих індивідів, груп, організацій у цих областях. Відбувається "накладення" релігійних відносин на інші суспільні відносини, що з часом має властивість сформуватися, як загальноприйнята правова норма, невід'ємна складова державної політики [2, с. 21]. Це підтверджує тісний зв'язок релігійних і правових норм, які постійно еволюціонують і доповнюють одна одну, зокрема у регулюванні суспільних відносин.

Ступінь впливу релігії на суспільне життя пов'язаний з її місцем у суспільстві. Це місце не є сталим, воно змінюється в контексті процесів сакралізації (лат. sacer - священний) і секуляризації (лат. seacularis – мирський, світський). Сакралізація у практичній площині означає залучення в сферу релігійного санкціонування форм суспільної та індивідуальної свідомості, діяльності, відносин, поведінки людей, інститутів, зростання впливу релігії на різні сфери суспільного і приватного життя. Секуляризація, навпаки, веде до послаблення впливу релігії на суспільну та індивідуальну свідомість, до обмеження можливості релігійного санкціонування різних видів діяльності, поведінки, відносин та інститутів, приналежність релігійних індивідів і організацій в різні «не релігійні» сфери життя [2, с. 21]. Одночасно перебуваючи регуляторами суспільних відносин, як релігійні, так і правові норми не можуть поглинути одна одну і постійно перебувають у пошуку оптимальної форми взаємодії. Водночас, вплив церковних інститутів на розвиток правових, економічних і соціальних сфер держави є не лише закономірним, а й затребуваним з антропологічних потреб людини, для якої релігійні ідеї та норми, на відміну від правових, не викликають заперечень. Релігія виступає соціально інтегруючим чинником [2, с. 22].

Також слід зазначити, що установлювані будь-якою релігією правила поведінки є особливим видом соціальних норм - релігійні норми, а не компонентом моральності, права або будь-яких інших соціальних систем. Водночас про релігійну норму, варто мати на увазі, що правило поведінки - це лише одна з її складових. Крім того, норма містить вказівки на священне джерело правила поведінки й на надприродні засоби його забезпечення. Релігійні норми мають усі необхідні ознаки соціальної норми.

Передбачаючи конкретні варіанти поведінки в типових життєвих ситуаціях, релігійні норми впливають на свободу та свідомість людей, формують їх соціальну поведінку й тим регулюють відповідні суспільні відносини, що проявляються, насамперед, у діях або бездіяльності їх учасників [3, с. 35]. Ця діяльність полегшує роботу правових норм. Право і релігія виступають як елементи системи соціального регулювання. Релігія у суспільстві багато у чому визначає поведінку людини. Носії права у переважній більшості є носіями релігійної ідеї і сприймають оточуючий світ і суспільство через призму релігійних установ.

Загальновідомо, що держава і церква не торкаються справ один одного. Проте, вони мають однакову мету: моральне виховання громадян. Не випадково норми християнства увійшли у повсякденний побут багатьох народів і навіть знайшли  законодавче закріплення у нормативних актах. Оскільки і християнство і право визначають правила поведінки [4].

Як підсумок, можемо стверджувати, що взаємодія права і релігії – це складний, багатогранний процес. Ця діяльність спрямована на передачу правового досвіду, правових ідеалів і знань у суспільстві від одного покоління до іншого. Таким чином, релігія і право як регулятивні системи тісно пов'язані. Їх вплив на соціальний розвиток, безумовно, є сукупним, а багато у чому і погодженими, так як напрями формування ними суспільних відносин практично співпадають. Специфіка кожного соціального регулятора, є необхідною умовою виконання ними своїх індивідуальних завдань, і водночас дозволяє ефективними засобами погоджено впливати на суспільні відносини для досягнення соціально значущої мети.

Слід зазначити, що і релігія і законодавство, взаємодоповнюючи один одного, мають головним чином, прагнути до того, щоб робити людей добрими громадянами. Ця сукупна мета на досягнення суспільно значимих результатів припускає постійний пошук оптимального співвідношення правової та релігійної систем, що сприяє укріпленню держави і побудові громадянського суспільства.




Література:

1. Карась А.Г. Роль релігійних цінностей у процесі формування права / А.Г. Карась // Часопис Київського університету права. - 2010. - 4. - С. 58 - 62.

2. Луцький І.М. Філософські підходи до розуміння взаємодії права та релігії (на прикладі їх трансформації у державну політику) / І.М. Луцький // Науково-інформаційний вісник. - 2013. - 7. - С. 19 – 24.

3. Маніліч О.В. Місце релігійних норм у правовій системі держави / О.В. Маніліч // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2011. - Випуск 597. - С. 34 - 38.

4. Путилкин П. А. Взаимодействие права и религии в регулировании общественных отношений / П. А. Путилкин // Право и государство . -2010. - № 8. - С. 9 - 12.

5. Геня Б. Право і мораль в системі соціонормативного регулювання / Б. Геня // Публічне право. – 2013. - № 2 (10). – С. 362 – 368.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЮРИДИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА: ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
23.09.2017 12:26
ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ МЕДІАТОРА В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ
22.09.2017 15:43
ОСОБЛИВОСТІ ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА В РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ
22.09.2017 15:28
ВІЙСЬКОВО – ПОЛЬОВІ СУДИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
21.09.2017 17:35
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА, ЙОГО ЗМІСТОВНІ РИСИ
21.07.2017 16:17
ЮРИДИЧНІ ФАКТИ
07.09.2017 21:03




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше