:: LEX :: ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ. МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 36


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ. МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ
 
13.11.2017 18:34
Автор: Лозо Олена Вячеславівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри екологічного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
[Секція 7. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Збройні конфлікти є однією з найбільш серйозних причин погіршення стану і деградації навколишнього природного середовища. У Щорічнику ООН 2010 року "Лиха і конфлікти, що вплинули на навколишнє середовище" зазначається, що 40% внутрішньодержавних збройних конфліктів безпосередньо пов'язані з боротьбою за природні ресурси. У другій половині 20-го століття понад 90% великих збройних конфліктів відбулися у країнах, що володіють чутливими зонами біологічного різноманіття, і більше 80% конфліктів відбувалися саме в цих районах. Такі "чутливі зони" займають всього лише 2,3% поверхні планети і надзвичайно сприйнятливі до людського втручання. У зв'язку з цим конфлікти в таких регіонах представляють істотну загрозу біологічній різноманітності. Отже, війна неминуче має руйнівний вплив на процес сталого розвитку, тому держави повинні поважати міжнародне право, забезпечуючи захист навколишнього середовища при виникненні збройних конфліктів, і співпрацювати при необхідності його подальшого розвитку. Відповідно до Принципу 25 Декларації Ріо проблеми світу, розвитку та охорони навколишнього середовища розглядаються як такі, що знаходяться у взаємній залежності.

XX і XXI століття стали сумно відомі подіями, пов'язаними із нанесенням значної екологічної шкоди територіям багатьох держав під час воєнних дій. Досить згадати екологічні наслідки бомбардування Хіросіми і Нагасакі у 1945 р, війни в Індокитаї в 1965 - 1973 років., у Перській затоці в 1990 - 1991 гг., в колишній Югославії у 1999 р, в Афганістані у 2001 р, в Іраку у 2003 р. Використання військової сили в Югославії і особливих видів озброєнь у промисловій зоні призвело до серйозних збитків навколишньому природному середовищу, що загрожує заподіянням істотної шкоди здоров'ю населення, яке нині живе в регіоні, так і майбутнім поколінням. У ході військової операції у Косово в 1999 р. війська НАТО наносили бомбові удари по хімічним і нафтопереробним заводам, в результаті чого води Дунаю, флора і фауна, ґрунт і повітря на цій території були заражені нафтою і токсичними хімічними речовинами. Забруднення мало транскордонний характер, оскільки торкнулося навколишнього природного середовища Греції, Албанії, Македонії. ООН створила спеціальну групу експертів з представників ЮНЕП, Програми ООН з населених пунктах (ООН-Хабітат), а також країн - членів ЄС і міжнародних неурядових організацій, яка представила свою заключну доповідь, що оцінює наслідки війни у колишній Югославії.

Негативний вплив на навколишнє природне середовище під час збройного конфлікту ускладнює захист цивільного населення і порушує важливі права людини, поваги яких вимагають в тому числі звичайні норми міжнародного права. Ворожий вплив на навколишнє середовище під час збройного конфлікту здатне стати причиною зайвих страждань, що не виправдані військовою необхідністю. Серйозний збиток, нанесений природі в ході низки збройних конфліктів, тільки підсилює незахищеність осіб, які постраждали в результаті бойових дій. Іншими словами, гуманне поводження з жертвами збройних конфліктів, повага до них і захист включають і обережне ставлення до навколишнього природного середовища.

У межах договірного міжнародного гуманітарного  права в сучасних умовах є низка положень міжнародних договорів, які безпосередньо чи опосередковано спрямовані на захист навколишнього середовища під час збройних конфліктів. Йдеться зокрема про Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. і Додатковий протокол І до Женевських конвенцій, що стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 р., який містить норми, безпосередньо спрямовані на охорону навколишнього середовища під час збройних конфліктів. Стаття 35 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів стосується застосування методів та засобів ведення війни, а стаття 55 більшою мірою спрямована на захист навколишнього середовища.

Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище прямо встановлює низку зобов’язань держав: забороняється вороже використання природного середовища, яке має широкі, довгострокові або серйозні наслідки у вигляді засобів руйнування, завдання шкоди будь-якій іншій державі-учасниці; вимагається не допомагати, та не мотивувати будь-яку державу, групу держав, міжнародну організацію до такої діяльності. 

Серед угод, які містять норми щодо охорони навколишнього середовища під час збройних конфліктів, варто назвати і Протокол ІІІ до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію (1980 року), який забороняє перетворювати ліси чи інші види рослинного покриву на об’єкт нападу із застосуванням вогнепальної зброї, за винятком випадків, коли такі природні елементи використовуються для того, щоб укрити, сховати або замаскувати комбатантів або інші військові об’єкти, або коли вони самі є військовими об’єктами.

Норми щодо охорони навколишнього середовища, які містяться в наведених вище та інших конвенціях, в узагальненому системному вигляді були викладені в підготовленій 1994 року Міжнародним Комітетом Червоного Хреста новій редакції Керівних принципів для військових статутів та інструкцій з охорони навколишнього природного середовища під час збройних конфліктів. 

У Всесвітній хартії природи, схваленій Генеральною Асамблеєю ООН 28 жовтня 1982 р., зазначається, що зберегти природу та природні ресурси неможливо, поки людство не навчиться жити в мирі та не відмовиться від війни і виробництва зброї. Відповідно до пункту 5 Всесвітньої хартії природу необхідно захищати від розграбування в результаті війни або інших ворожих дій. Крім того взагалі необхідно утримуватися від дій, які завдають шкоди природі (пункт 20).

Стокгольмська декларація 1972 року закріпила положення про те, що людина й навколишнє середовище мають бути позбавлені від використання ядерної та інших видів зброї масового знищення (принцип 26).

Декларація Ріо-де-Жанейро 1992 року у принципі 24 проголосила, що війна неминуче здійснює руйнівний вплив на процес сталого розвитку. Тому держави мають поважати міжнародне право, забезпечуючи захист навколишнього середовища при виникненні збройних конфліктів.

У Порядку денному на ХХІ століття наголошено на тому, що потрібно розглянути питання про відповідність нормам міжнародного права заходів щодо недопущення масштабного руйнування навколишнього середовища під час збройних конфліктів, при цьому беручи до уваги спеціальні повноваження Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

Україна вже не перший рік існує в умовах збройного конфлікту у Донецькій та Луганській областях. Жахливі руйнівні наслідки будь-яких бойових дій виявляються в усіх сферах людського буття та на всіх рівнях можливого усвідомлення таких подій – економічній, соціальній, ідеологічній, психологічний тощо. Проте одним із найактуальніших аспектів негативного впливу збройних конфліктів є вплив на довкілля. Масштабність завдання екологічної шкоди та приховані екологічні загрози актуалізують необхідність дослідження національних і міжнародно-правових проблем правового регулювання охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки під час збройного конфлікту.

Існує низка серйозних екологічних ризиків, наслідки яких можуть стати непередбачуваними. Йдеться про непрацюючі шахти і, як наслідок, – накопичення в пустотах вибухонебезпечних газів, обстріл хімічних підприємств і потенційна загроза від них, нагромадження побутового сміття, яке ніхто не вивозить і тим більше не переробляє, брак соціального забезпечення – ось далеко не повний перелік проблем, нині насувається не лише на ті території, що перебувають у стані війни, а й на всю нашу країну і пов’язані з планетарним впливом.

За період збройного конфлікту в зоні бойових дій на Донбасі зокрема постраждало понад 500 підприємств, від влучень артилерії загорілися та вибухнули кілька екологічно небезпечних виробництв, серед яких – Авдіївський та Ясенівський коксохімічні заводи, Лисичанський нафтопереробний та Краматорський верстатобудівний заводи, завод з виробництва вибухівки в Петровському на Луганщині, Луганська ТЕС тощо. Водночас безперервні пошкодження ліній електропередач у результаті артилерійських обстрілів сприяють відключенню обладнання для відкачування води з шахт, що призводить до їх затоплення. Шахтні води створюють агресивне геологічне середовище з незворотними змінами в гідрологічному режимі території. Дослідження ґрунтів у зоні АТО свідчить про значний вміст важких металів на місці розривів снарядів. 

Також має місце руйнування заповідних територій, які раніше підтримували і без того не найкращий екологічний стан регіону. у межах зони АТО міститься 135 природно-заповідних об’єктів Східного регіону – понад третина всього природно-заповідного фонду нашої держави. Серед рослин, поширених там, до Червоної книги України занесено 124 види, до Європейського Червоного списку – 36. Бойові дії велися зокрема в межах Луганського та Українського степового природних заповідників, національних парків «Меотиза» і «Святі гори», регіонального ландшафтного парку «Донецький кряж». Пожежі пошкодили ділянки заказників «Нагольчанський», «Волнухинський», «Білоріченський», «Білогорівський», «Піщаний» на Луганщині. При цьому найбільш постраждали степові заповідники.

Як свідчить викладене вище, чимала частина степових заповідних ділянок України розташована саме в індустріальному районі – Донбасі, тож до загибелі цих острівків біотичного різноманіття степу – один лише крок. І це при тому, як стверджують фахівці, що жодна з природних зон за останні 150 років не зазнала таких катастрофічних змін, як степова. Подібного первинного ландшафту ніде в Європі не збереглося.

На думку Балюк Г.І. та Шомпол О.А. вирішення проблеми вбачається в поступовому, за сприятливих умов, прийнятті більш жорстких екологічних обмежень у регламентації військових дій. Серед важливих заходів слід зазначити сприяння широкому визнанню державами природоохоронних норм під час військових конфліктів. 

Поряд із зазначеними кроками, першочерговими заходами поступової екологізації міжнародно-правового регулювання охорони довкілля під час збройних конфліктів, як вважають деякі науковці, мають бути: поширення, наскільки це можливо, дії деяких положень природоохоронних договорів мирного часу на період військових конфліктів; посилення чинних договорів або окремих норм права збройних конфліктів (без зміни їх текстів) додатковими угодами, які екологізують основні договори (норми); укладення спеціального договору стосовно захисту навколишнього середовища в період збройних конфліктів та внесення поправок до чинних договорів.

На думку голови Всеукраїнської екологічної ліги Тимочко Т. В. потрібно якомога швидше припинити ведення бойових дій та врегулювати конфлікт, інакше наслідки цієї війни можуть призвести до катастрофічних руйнувань навколишнього середовища, падіння економіки та зниження соціального благополуччя жителів східних регіонів України. Відновлення східного регіону України потребує принципово нових підходів на засадах збалансованого розвитку. Деіндустріалізація економічного розвитку, оздоровлення довкілля, нові робочі місця, впровадження сучасних управлінських і виробничих технологій.

Українська Гельсінська спілка з прав людини підкреслила питання, що вимагають першочергового вирішення: 1. Розвиток правового аспекту захисту навколишнього природного середовища в умовах збройного конфлікту. В умовах збройного конфлікту фактично на всій території конфлікту не виконуються або грубо порушуються закони України та міжнародні угоди, підписані Україною (принаймні, цілком відсутній контроль за їх виконанням), щодо охорони і раціонального використання природи, видів флори і фауни, води, лісу, надр та в цілому природних ресурсів; суттєво обмежені також можливості громад щодо сталого використання таких ресурсів. 2. Налагодження системи моніторингу стану заповідних територій в умовах війни. Серед ключових тез – ПЗФ в зоні конфлікту мають діяти за особливими інструкціями і мати інакше фінансування, ніж ПЗФ інших регіонів країни. Необхідно терміново розвивати дистанційні методи збору даних (фотопастки, квадрокоптери тощо). Важливим є усебічне сприяння відновленню втрачених документів обласних департаментів екології та «Літописів природи» заповідних установ. 3. Слід прописати в інструкціях для військових вимоги щодо дотримання природоохоронного законодавства при здійсненні ними господарських функцій і в усіх випадках їхньої діяльності і переміщень, які не пов’язані з виконанням бойових дій. При мінуванні заповідних територій необхідно інформувати працівників ПЗФ та природоохоронців щодо небезпечних районів, в яких не можна пересуватися. 4. Необхідна організація системи екологічного інспектування, а не обмеження її, передбачені положеннями про АТО. З використання природних ресурсів у «сірій зоні» (в місцях, де фактично влада, лісова чи заповідна охорона не діють і не можуть здійснювати свої функції) на першому місці стоїть вирубка лісу та вилучення природних ресурсів як в цілому у такій зоні, так і на заповідних територіях.

Для розв’язання існуючих проблем пропонується: розробити методику визначення і обчислення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в результаті обстрілів; розробити порядок фіксування наслідків для навколишнього природного середовища від військових дій; посилити співпрацю з офіцерами Цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України для забезпечення дотримання військовими природоохоронного законодавства та режиму територій ПЗФ у зоні АТО; запропонувати інформування представників ЗСУ та інших військових формувань України про наявні території й об’єкти ПЗФ у зоні АТО і про ступінь їх уразливості. Доцільно поширити серед командного складу ЗСУ карти з позначенням територій та об’єктів ПЗФ в зоні АТО з короткою інформацією про режими територій та об’єктів ПЗФ; розробити механізми непрямого моніторингу ситуації за станом навколишнього природного середовища та територій і об’єктів ПЗФ на непідконтрольних територіях; скласти й опублікувати карту ПЗФ у зоні АТО з позначенням природоохоронних територій, які постраждали від військових дій, до яких обмежений доступ, і тих, що перебувають на непідконтрольних Україні територіях; використовувати дрони та інші засоби дистанційного моніторингу для визначення екологічної шкоди, завданої лісовим масивам і ПЗФ при неможливості доступу фахівців до них через мінну небезпеку; розробити механізм взаємодії між командуванням ЗСУ в зоні АТО, департаментами екології та природних ресурсів і керівництвом установ ПЗФ в частині визначення місць для організації тимчасових військових полігонів у зоні проведення АТО; вирішити питання щодо першочергового спрямування коштів Екологічного фонду постраждалим ПЗФ у результаті військових дій; розробити та створити механізми залучення окремих спільнот (екологічних, правозахисних та ін.) до надання допомоги ПЗФ та їх співробітникам, організувати волонтерську допомогу найбільш постраждалим установам ПЗФ та їх співробітникам та ін.

Отже, головними питаннями, які породжує війна є: як забезпечити дотримання вимог екологічної безпеки у діяльності сторін збройного конфлікту та оптимальні шляхи відновлення довкілля після руйнівних наслідків війни. Оскільки у сучасних умовах будь-яка, в тому числі регіональна, війна за своєю суттю перетворюється в екологічний злочин як проти світу, так і проти безпеки всього людства.

Література:

1. Балюк, Г. І., Шомпол, О. А. Національні та міжнародно-правові проблеми регулювання охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки під час збройних конфліктів // Адміністративне право і процес. – 2015. – № 2 (12). – С. 142–158.

2. На межі виживання: знищення довкілля під час збройного конфлікту на сході України/ А. Б. Блага, І. В. Загороднюк, Т. Р. Короткий, О. А. Мартиненко, М. О. Медвєдєва, В. В. Пархоменко; за заг. редакцією А. П. Бущенка / Українська Гельсінська спілка з прав людини — К:, КИТ, 2017. — 88 с. з іл.

3. Загороднюк І. Біотичне різноманіття та екобезпека в зоні АТО: аналіз ситуації та ризиків // Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття України: матеріали науково-практичної кон- ференції 7–8 липня 2016 р. / За ред. В. А. Дякова. – Святогірськ, 2016. – С. 41–50. – ISSN 978- 617-7130-04-7.

4. Международное экологическое право: Учебник / Отв. ред. Р.М. Валеев. – М.: Статут, 2012. – 639 с.

5. Медведева М. Защита окружающей среды во время вооруженных конфликтов / Медведева М.А. // Studii Juridice Universitare (Молдавия), 2008. № 3-4. С. 153-164; Источник: страница МИРмпОС http://mield.narod.ru/

6. Лисик В. Вплив Міжнародного комітету Червоного Хреста на розвиток гуманітарного права / Український часопис міжнародного права. – 2006. – № 2. – С. 73–81.

7. Кукушкина, А. В. История разработки Конвенции о запрещении военного или иного враждебного использования средств воздействия на природную среду 1997 года (к 20-летию подписания Конвенции ENMOD) // Моск. журн. междунар. права. – 1999. – № 4. – С. 68–82.

8. Соколова Н. А. Международно-правовые аспекты управления в сфере охраны  окружающей среды: автореф. докт. дисс. 12.00.10 / Н. А.  Соколова ; Науч. конс. К. А. Бекяшев. - М., 2010. - 46 с.

9. Конвенція про захист цивільного населення під час війни  від 12 серпня 1949 р. // «Международная защита прав и свобод человека», Москва, Юрид. Лит., 1990 год.

10. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року,  що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 р. // «Права людини і професійні стандарти для військовослужбовців» в документах міжнародних організацій. 2 книга, Гаагські та Женевські конвенції, 1996 р. 

11. Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище від 18 травня 1977 р. [Електронний ресурс]. – Правова бібліотека України. – Режим доступу : http://www.uapravo.net/akty/pravo−main/akt8pvqz3o.htm.

12. Всесвітня хартія природи, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 28 жовтня 1982 р. // Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи, тридцать седьмая сессия, Дополнение № 51 – С. 24–27.

13. Тихомиров С. Н. Международно-правовая защита окружающей среды в вооруженных конфликтах: автореф. дисс. на соиск. уч. степ. кнд. юрид. наук. Специальность 12.00.10. – Международное право / Сергей Николаевич Тихомиров. – М.: 1997. – 22 с.

14. Выполняя решения Международной конференции по защите жертв войны (1993 г.): Руководящие принципы для военных уставов и инструкций об охране окружающей среды в период вооруженных конфликтов // Междунар. журн. Красного Креста. – 1996. – № 9. – С. 237–245.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА КОРИСТУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ ЗОНАМИ
17.11.2017 15:31
ЩОДО ПИТАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ДЕЗАКТИВАЦІЇ РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ОБ’ЄКТІВ
17.11.2017 15:26
ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ВІДХОДІВ НА ДОВКІЛЛЯ
17.11.2017 14:50
ЩОДО ДЕЯКИХ ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
16.11.2017 23:15
ЩОДО ПИТАНЬ МОРАТОРІЮ НА ЗЕМЛЮ
16.11.2017 22:51
ПРОБЛЕМА ЗНИЩЕННЯ ЛІСІВ В УКРАЇНІ
14.11.2017 08:49
ОЦІНКА УКРАЇНСЬКИХ ЛІСІВ СТАНОМ НА 2017 РІК
10.11.2017 18:52




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше