:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН ЩОДО ПРАВОСУДДЯ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 23


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН ЩОДО ПРАВОСУДДЯ
 
14.11.2017 21:08
Автор: Дяченко Сергій Вікторович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Університету державної фіскальної служби України; Макарук Лілія Олександрівна, студентка групи ПБ-14-5 Університету державної фіскальної служби України
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право]

Конституційна судова реформа, затверджена парламентом у 2016 році, є другою системною конституцйною реформою після конституційної політичної реформи 2004 року. Вона повинна стати більш успішною і її не спіткає доля політичної реформи, яка спочатку була визнана неконституційною за рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року, через процедурні порушення під час її прийняття. Дотримання встановленої процедури разом із знаходженням консенсусу між політичними силами та громадянським суспільством мають становити основу легітимації таких змін. Якщо ж ці складові відсутні, то Конституція перестає бути Основним Законом як сутнісним орієнтиром розвитку держави або ж, навпаки, спричиняє її хибний з точки зору права розвиток [1].

Власне зміни до Конституції України в частині правосуддя у 2016 році відбулися у чіткій відповідності до розділу ХІІІ Основного Закону України, тобто конституційних підстав для визнання її у майбутньому неконституційною немає.

Варто зазначити, що 23 жовтня 2015 року на 104 пленарному засіданні Венеціанської Комісії було ухвалено Остаточний висновок (документ СDLAD (2015) 027), в якому зазначається, що «остання версія змін до Конституції України, підготовлена Робочою групою Конституційної Комісії з питань правосуддя, є дуже позитивною і добре підготовленою та заслуговує повної підтримки» [2].

Варто зупинитися на удоскналенні положень щодо юрисдикції судів та позасудового врегулювання спорів, а саме на змінах внесених до статті 124 Конституції України.

Із закріпленням принципу поділу державної влади на три гілки у Конституції України визначено і компетенцію органів кожної із них. Це визначення є надзвичайно важливим з огляду на необхідність дієвою реалізації вказаного принципу та принципу верховенства права, недопущення узурпації державної влади, утведження та забезпечення прав і свобод людини.

Норма частини другої статті 124 Основного Закону, що втратила чинність передбачала, що «юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі». Це призводило до виконання судами не притаманних їм функцій, включаючи в деяких випадках функції інших органів державної влади.

Ця норма виникла на противагу радянські юридичній практиці, відповідно до якої суд розглядав справи лише у випадках, прямо передбачених законом. В іних випадках у праві на правосуддя відмовлялося.

Нараз чинна норма частини другої статті 124 Конституції України пердбачає, що «юрисдикція судів поирюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи» [3].

Керуючий партнер юридичної фірми «Антіка», член Ради з питань судової реформи Олексій Кот навів приклад: сьогодні відповідно до Цивільного кодексу реєстрація права власності на самовільне будівництво віднесена до компетенції суду. «Чи є там спір? У принципів спору там немає, це суто адмінстративне питання. Але, за законом, судді повинні його розглядати», - зазначив правник. Це означає, що чинна норма чіткіше визначає компетенцію судової гілки влади, а н звужує право на звернення до суду за захистом прав і свобод людини і громадянина.

Розробники змін керувалися при цьому принципами, закладеними у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій це питанн вирішено таким чином: «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який виріить спір щдо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…»

Таким чином, суди не повинні вирішувати будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин (наприклад, з політичних правовідносин). Функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто – юридичних спорів. При цьому суди можуть і в певних випадках мають розглядати й інші справи – наприклад, про встановлення фактів, які мають юридичне значення тощо [4].

Як приклад недосконалості норми, що втратила чинність, можна навести поновлення окружним апеляційним судом м.Києва на посаді Генералього прокурора України Святослава Піскуна.

Суд у 2009 році скасував Указ Президента України від травня 2007 року про звільнення Піскуна з посади, аргументуючи це тим, що ющенко звільнив генпрокурора без згоди Верховної Ради України.

До травневого указу Президент востаннє звільняв Піскуна 14 жовтня 2005 року. Втім, у квітні 2007 року суд поновив його на посаді.

У травні 2007 року Президент звільнив Піскуна з посади, обґрунтувавши це тим, що не можна керувати Генеральною прокуратурою України і одночасно бути народним депутатом.

Святослава Піскуна з посади голови Генпрокуратури звільнни декілька разів, причому почали це робити ще при президентсві Леоніда Кучми.

На нашу думку, вирішення цього питання не повинно бути віднесене до компетенції суду, оскільки це є функцією іних органів державної влади.

Нова редакція спрямована на усунення інших недоліків не чинної формули, що спричинюють сумнівні з точки зору юридичної визначеності ситуації. Так, зокрема:

1) слід виходити з того, що правовідносини виникають не «у державі» (не чинна формула), а поміж їх суб'єктами;

2) безсумнівним є те, що суд не може на власний розсуд (за власною ініціативою) реагувати на будь-які правовідносини, що виникають поміж суб’єктами, а може (і зобов'язаний) виконувати свою функцію лише у разі наявності звернення до нього з боку особи стосовно юридичного спору чи стосовно встановлення юридичного факту, або ж – іншого питання, віднесеного до компетенції суду [4].

Формулювання цієї частини статті 124 у новій редакції приведено у відповідність із положеннями частини третьої статті 8 Конституції України («Звернення до суду для захисту конституційних пра і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується» та частини першої статті 55 Конституції України («Права і свободи людини і громадянина захищаються судом»).

Це означає, що така нова формула жодним чином не спричинює скасування, обмеження чи звуження пра і свобод людини і громадянина. Навпаки – розирюються можливості захисту прав, бо така формула дає змогу, не порушуючи права особи на судовий захист, розвантажити суди від тих справ, які не мають характеру юридичного спору і які можна буде вирішити не в судовому, а в позасудовому порядку. З рахунок розвантаження судів від не притаманних їм функцій можна очікувати підвищення якості судочинства і, відповідно – судового захисту прав і свобод людини [4].

Отже, не підлягає сумніву очевидне – чинна редакція частини другої статті 124 Конституції України звужує компетенцію судів до «юридичного спору» та «кримінального обвинувачення», виключаючи питання, які не мають характеру юридичного спору та, які раніше вирішувалися у судовому порядку.

Література:

1. Шуліма А. О.  Зміни до Конституції України: актуальні темпоральні аспекти / А. О. Шуліма // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2016. – Т. 181. – С. 50-54. – Режим доступу:    http://nbuv.gov.ua/UJRN/NaUKMAun_2016_181_13.

2. Летнянчин Л.І. Конституційна судова реформа: проблеми та перспективи/ Л.І. Летнянчин // Вісник Національної академії правових наук України. – 2016. – №3. – С. 194-203. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vapny_2016_3_30.

3. Конституція України від 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

4. Мельник М. І. Окрема думка стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції [Електронний ресурс] / М. І. Мельник // Вісник Верховної Ради України. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/nc01d710-16.

5. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції Украни (щодо правосуддя)» [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу: w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57209.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ВІДЧУЖУВАЧА ЗА ДОГОВОРОМ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ) НА ТАЄМНИЦЮ ІНФОРМАЦІЇ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я
17.11.2017 15:49
ДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДМЕТ ВІДШКОДУВАННЯ У ВИПАДКАХ ПРИЙНЯТТЯ ПРОТИПРАВНИХ РІШЕНЬ, ЗДІЙСНЕННЯ ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ (нормативний аспект)
17.11.2017 15:44
РОЛЬ ПРОГНОСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПРИ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
16.11.2017 23:05
ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ У НАКАЗНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
16.11.2017 22:01
МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА ЯК СКЛАДОВА ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА
16.11.2017 21:47
ПРАВО НА МАТЕРИНСТВО (БАТЬКІВСТВО) ЯК ОСОБИСТЕ НЕМАЙНОВЕ ПРАВО ПОДРУЖЖЯ
16.11.2017 21:39
ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПРЕДСТАВНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТА ЗА НОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
16.11.2017 21:29
ПРАВОВИЙ СТАТУС БЕЗРОБІТНОГО В УКРАЇНІ
15.11.2017 22:11
ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
15.11.2017 22:07
РЕАЛІЇ ЗАХИСТУ ПОРУШЕНИХ АВТОРСЬКИХ ПРАВ В ВСЕСВІТНІЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
15.11.2017 22:03




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше