:: LEX :: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЗНАРЯДЬ ТА ЗАСОБІВ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 37


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ЗНАРЯДЬ ТА ЗАСОБІВ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ
 
17.11.2017 15:12
Автор: Бориславська Оксана Романівна, здобувач вищої освіти, Львівський державний університет внутрішніх справ
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право]

Загальновідомо, що знаряддя та засоби вчинення злочину належать до факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочину. Суспільна небезпечність їх застосування, як зазначає В.І. Гуров, полягає в тому, що вони полегшують реалізацію злочинної цілі [1, с. 14]. Наявність у злочинця знарядь та засобів спрощує вчинення злочину, дає змогу вчинити його з мінімальними зусиллями, мінімізує небезпеку викриття, сприяє спричиненню більш тяжкої шкоди, а інколи є єдиним можливим варіантом вчинення конкретного злочину. Знаряддя та засоби вчинення злочину, які використовуються під час злочинного посягання, істотно збільшують вражаючий ефект злочинного діяння.

Однак, в науці кримінального права і досі, як справедливо зазначає В.О. Хвалін, відсутнє чітке науково обґрунтоване визначення знарядь та засобів вчинення злочину, не сформульовані критерії їх відмежування [2, с. 94]. Такий стан наукової розробки зумовлений, зокрема, відсутністю законодавчого визначення понять. Так, Кримінальний кодекс України не подає визначення знарядь та засобів вчинення злочину, однак такі поняття вживають і розмежовуються законодавцем (п. 4 ч. 1 ст. 96-2). Своєю чергою, ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України визначає речовими доказами лише знаряддя вчинення кримінального правопорушення, залишаючи поза увагою засоби вчинення такого. Можливо, це лише законодавча хиба, а, можливо, виважений законодавчий підхід.

У низці постанов Пленуму Верховного Суду України говориться про знаряддя злочину, але в основному мова йде про їх кримінально-процесуальне значення, а саме поняття не розкривається. Прикладом тому є Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», де йдеться про те, що знаряддями злочину у справах про злочини проти власності слід вважати предмети чи технічні засоби, які умисно використовувалися особою чи особами, у співучасті з якими було вчинено такий злочин. 

Щоб з’ясувати, чи наявні і в чому полягають відмінності між знаряддями і засобами вчинення злочину, необхідно звернути увагу на те, як трактуються терміни «знаряддя» і «засіб» в інших галузях наукового знання. Так, у тлумачному словнику української мови засіб визначається як «прийом, спосіб дії для досягнення чого-небудь» або як «знаряддя (предмет, сукупність пристосувань) для здійснення будь-якої діяльності». Тобто поняття засобу розкривається, зокрема, і через поняття знаряддя. Самостійно ж поняття «знаряддя» відсутнє, а в довідковій та енциклопедичній літературі зустрічаються лише визначення конкретних видів знарядь - «знаряддя праці», «артилерійські знаряддя» і т. д. [3, c. 469]. Отож, філологічне трактування поняття «засоби» двояке. З одного боку, під засобами розуміється все те, що спрямоване на досягнення мети, з іншого - предмети, необхідні для здійснення діяльності. 

Своєю чергою, філософське поняття засобів надзвичайно широке: все те, що використовується суб'єктом для досягнення мети, визнається засобами. Засіб - це об'єкт, який спрямовує діяльність суб'єкта і який активно і осмисллено (відповідно до мети або мотиву) використовується ним, може бути, як матеріальним, так і ідеальним об'єктом [4, c. 80-81]. До засобів можуть належати інформація, навички, сили природи і навіть «сили самої людини, а в певних умовах і сама людина, праця людини», тобто методи і форми її поведінки.

У гносеологічному плані знаряддя теж є засобами, ці поняття співвідносяться як сумісні поняття. Знаряддя використовуються для того, щоб виконати супутні дії, спрямовані на досягнення мети. Знаряддя - це річ або комплекс речей, які людина поміщає між собою і предметом праці і які служать для неї провідником впливу на цей предмет, вони зменшують кількість прикладання фізичного зусилля, допомагають «сконцентрувати» силу. Поза діяльністю людини знаряддя втрачають сенс, тому що такими виступають не самі по собі предмети, інструменти або пристрої, взяті об'єктивно, «але лише взяті в якості предметів, здатних служити для тієї чи іншої мети чи в якості предметів, необхідних для впливу на об'єкт праці» [5, c. 204]. Завдяки цьому зв'язку утворюється ціле, по відношенню до якого окремі предмети виступають як елементи, частина як категорія, виражає предмет не сам по собі, а лише у відношенні до того, складовим компонентом чого він є, у що він входить. Отже, категорії цілого і частини визначають такий зв'язок між предметами, коли один предмет, як складне єдине ціле, є об'єднанням інших предметів і утворений ними як зі своїх частин. З філософського визначення терміну слідує, що «засіб» є сукупність елементів, куди складовою частиною входить поняття «знаряддя». Викладені погляди не показують різниці між даними термінами. Можливо, такі підходи заслуговують на увагу і повинні стати поштовхом до перегляду існуючих підходів до засобів і знарядь вчинення злочину як самостійних ознак складу злочину.

В цілому ж, доводиться констатувати, що питання змісту, співвідношення та, врешті, доцільності існування самостійних категорій знарядь та засобів вчинення злочину потребує ретельного вивчення. Адже його вирішення є запорукою правильного застосування матеріального та процесуального кримінального законодавства. 

Література:

1. Гуров В.И. Орудия и средства совершения преступления в советском уголовном праве: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.И Гуров; Юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. - Свердловск, 1983. - 182 с.

2. Хвалин В.А. О понятии орудия преступления / В.А. Хвалин // II Уголовное право. - 2000. - № 2. - С. 94-96.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

4. Трубников Н.Н. О категориях «цель», «средство», «результат» / Н.Н. Трубников. - М.: Высшая Школа, 1968. - 148 с.

5. Філософський енциклопедичний словник: енциклопедия / НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди; голов. ред. В.І. Шинкарук. – Київ, 2002. - 742 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ УКРАЇНИ В ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
20.11.2017 17:37
СУТНІСТЬ І ПОНЯТТЯ ВИМІРЮВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ КОРУПЦІЇ
17.11.2017 16:11
ЗАПОБІГАННЯ ФІКТИВНОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВУ: ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ
17.11.2017 16:07
СВІТОВИЙ ДОСВІД ЗАРОДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТУ СУДУ ПРИСЯЖНИХ
17.11.2017 16:05
ДЕЯКІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА
16.11.2017 23:09
ІСТОРИЧНО-МІНЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПОНЯТТЯ «НЕПРИРОДНІЙ СПОСІБ» У СКЛАДІ ЗЛОЧИНУ ЗА СТ.153 КК УКРАЇНИ
16.11.2017 22:46
ДЕЯКІ ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ, ЛОГІЧНОСТІ І ЗБАЛАНСОВАНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ
14.11.2017 08:57




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше