:: LEX :: ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА КОРИСТУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ ЗОНАМИ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 36


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА КОРИСТУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ ЗОНАМИ
 
17.11.2017 15:31
Автор: Варданян Кристина Гамлєтівна, студентка, 4 курс, 1 група, Інститут підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 7. Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]

Актуальність вивчення та дослідження правового режиму рекреаційних зон обумовлюється багатьма аспектами розвитку сучасного суспільства, оскільки науково-технічний прогрес та зростаюча урбанізація постійно прискорюють процеси життєдіяльності населення, в результаті чого істотно зростають потреби у сучасних видах і формах відпочинку та відновленні кожної людини. Окрім того, рекреація нині є однією з високоприбуткових галузей світової економіки, що динамічно розвивається, та одним з найважливіших факторів соціально-культурного розвитку територій. У зв’язку з цими обставинами, ми проаналізуємо особливості здійснення права власності та користування рекреаційними зонами. У першу чергу необхідно визначити поняття права власності взагалі. Законодавчо поняття права власності закріплено в Цивільному Кодексі України. Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб [1].

Термін «право власності» традиційно використовується у двох значеннях: в об'єктивному і в суб'єктивному. Право власності в об'єктивному розумінні – це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини щодо набуття, володіння, користування та розпорядження матеріальними благами, що існують в суспільстві. Право власності в суб'єктивному розумінні становлять такі правомочності – право володіння, користування і розпорядження [2, с. 137].

Таким чином, з урахуванням загальних положень, право власності на землі рекреаційного призначення – це право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Вказані форми власності набуваються та реалізуються різними суб'єктами на підставі Конституції, інших законів в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Слід відмітити, що при розгляді права власності на землі рекреаційного призначення зазначається, що суб’єктами права власності можуть виступати як держава, так і територіальні громади й приватні особи. Про що чітко закріплено в статті 80 Земельного Кодексу України. 

Загальні засади правого режиму використання рекреаційних зон визначаються ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з якою на землях рекреаційного призначення забороняється: господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням [3].

Слід відмітити, що необхідно також відмежовувати право загального і спеціального користування рекреаційними зонами [4, с. 301]. Так, громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів за винятком обмежень, передбачених законодавством України. При цьому можуть бути встановлені збори за рекреаційні послуги, що не є порушенням екологічного законодавства.

Суб’єктами, які здійснюють спеціальне використання рекреаційних зон, можуть бути як фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, так і юридичні особи – власники (орендарі) туристських баз, баз відпочинку, спортивно-туристичних таборів, які використовують природні території на підставі права власності або договорів про тимчасове користування (оренду). При цьому загальною є вимога використання земель рекреаційного призначення згідно з цільовим призначенням, а також заборона діяльності, що перешкоджає чи може перешкоджати використанню їх за призначенням або негативно впливає чи може вплинути на природний стан цих земель. Водночас деякі види земель рекреаційного призначення характеризуються спеціальними вимогами щодо їх використання – це пов'язано з їхнім складом[5, с. 317].

Сучасний стан рекреаційного фонду України викликає занепокоєння. Навантаження на рекреаційні ресурси знижує якість і ефективність відпочинку, веде до деградації самих ресурсів. До основних причин, що обумовлюють такий стан рекреаційного фонду, можна віднести недосконалість природоохоронної діяльності, єдиної системи охорони і раціонального використання природних ресурсів, що пояснюється недостатньою увагою до природних рекреаційних ресурсів України. Оскільки основною умовою розвитку рекреації є якість і кількість природних рекреаційних ресурсів, то одним з найважливіших завдань є їх ефективна охорона і раціональне використання. Тому, в процесі використання таких зон суб’єкти повинні дотримуватись спеціальних правил та норм, встановлених законодавством. 

У нормативних актах також мають місце деякі особливості правової охорони окремих рекреаційних територій і ресурсів. Аналіз законодавства про рекреаційні зони, території, землі рекреаційного призначення та інші природні ресурси, що мають рекреаційне значення, вказує на такі заходи, що здійснюються державою щодо такої охорони: визначення об'єктів, що підлягають охороні; встановлення спеціальних охоронних вимог, розроблення окремих критеріїв зонування територій і нормативів рекреаційного навантаження; визначення органів, до компетенції яких входить контроль за дотриманням вимог правової охорони.

Таким чином, проаналізувавши деякі законодавчі положення щодо права власності та користування рекреаційними зонами, ми дійшли висновку, що у відповідній сфері виявляються норми, які не відповідають сучасним умовам розвитку у зв’язку із наростанням антропогенного впливу на такі території.  На нашу думку, необхідним є подальше вдосконалення норм чинного законодавства щодо користування рекреаційними територіями та правової охорони досліджуваних зон, оскільки їх сучасний стан викликає занепокоєння.

Література:

1.Цивільний кодекс України: Закон України від16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003. – 2003 р., № 40, стаття 316.

2.Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. – К.: Істина, 2005. – 312 с.

3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 41, стаття 63.

4.Андрейцев В.І. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів / За ред. акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – 544с.

5.Чуйков В.О. Правове регулювання використання земель, що особливо охороняються: природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення / Земельне право України: Підручник / За ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004.  - С. 317.

__________________________

Науковий керівник: Лозо Олена В’ячеславівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри екологічного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЩОДО ПИТАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ДЕЗАКТИВАЦІЇ РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ОБ’ЄКТІВ
17.11.2017 15:26
ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ВІДХОДІВ НА ДОВКІЛЛЯ
17.11.2017 14:50
ЩОДО ДЕЯКИХ ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ РЕФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
16.11.2017 23:15
ЩОДО ПИТАНЬ МОРАТОРІЮ НА ЗЕМЛЮ
16.11.2017 22:51
ПРОБЛЕМА ЗНИЩЕННЯ ЛІСІВ В УКРАЇНІ
14.11.2017 08:49
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ. МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ
13.11.2017 18:34
ОЦІНКА УКРАЇНСЬКИХ ЛІСІВ СТАНОМ НА 2017 РІК
10.11.2017 18:52




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше