:: LEX :: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 15)

Термін подання матеріалів

16 вересня 2019

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
 
22.03.2018 13:40
Автор: Гордєєва Ольга Іллівна, викладач вищої категорії, викладач-методист, Харківський Державний автомобільно-дорожній коледж
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Юридичні особи є основними товаровиробниками, що забезпечують економічний розвиток країни, насичення ринку товарами, роботами та послугами. Їх дії значною мірою визначають реальний стан додержання майнових та особистих немайнових прав інших учасників цивільних відносин. Крім того, цивільно-правова конструкція юридичної особи широко використовується у публічно-правових відносинах. 

З огляду на притаманний цивільному праву метод юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності учасників цивільних відносин цивільно-правова відповідальність має забезпечувати належне виконання цивільних обов’язків з боку всіх без винятку суб’єктів цивільного права.

Зазначене вимагає врахування особливостей юридичної особи з метою створення правових гарантій послідовної реалізації функцій цивільної відповідальності. 

Цивільний кодекс України запровадив класифікацію юридичних осіб, яка передбачає видокремлення юридичних осіб приватного та юридичних осіб публічного права, підприємницьких і непідприємницьких товариств та установ. 

У всіх випадках цивільно-правова відповідальність постає як санкція, тобто правовий наслідок порушення чужого суб’єктивного цивільного права. Вона настає винятково за наявності передбачених у законі чи договорі (щодо врахування вини) умов і втілюється у покладанні на зобов’язану особу суб’єктивного цивільного обов’язку з відшкодування завданої кредиторові (потерпілому) шкоди. Цей обов’язок випливає з порушеного обов’язку в регулятивних правовідносинах, але не збігається з останнім за своїм змістом.

З аналізу судової практики у справах цивільно-правової відповідальності юридичних осіб зміст цивільної відповідальності зумовлює такий її зв’язок з державним примусом, коли, з одного боку, реалізація цієї відповідальності забезпечується можливістю застосування відповідних примусових заходів, а з іншого – передбачає можливість добровільного відшкодування завданої шкоди. 

Правовим засобом, за допомогою якого здійснюється застосування цивільної відповідальності, є конкретна міра відповідальності – відшкодування збитків, сплата неустойки, втрата завдатку чи сплата його подвійної суми, сплата процентів за порушення грошового зобов’язання.

Змістовну визначеність функцій цивільної відповідальності зумовлено особливостями методу цивільного права, засадами цивільного законодавства та регулятивними можливостями правових засобів, які застосовуються з метою відшкодування (компенсації) завданої кредиторові (потерпілому) шкоди. 

Цивільно-правова відповідальність виконує лише дві функції – забезпечувальну і компенсаційну. З них об’єктивно гарантованою механізмом цивільно-правової відповідальності є тільки компенсаційна функція, тоді як реалізація забезпечувальної функції у її вузькому розумінні – як запобіжної щодо вчинення правопорушень – залежить переважно від суб’єктивних чинників (таких як особисте ставлення боржника до приписів закону й умов договору). 

Однією з ознак юридичної особи є відокремлене майно. Це майно є передумовою участі юридичної особи в цивільних правовідносинах, зокрема, передумовою покладення на неї цивільної відповідальності.

Норми щодо цивільної відповідальності юридичних осіб встановлено у ст. 96 ЦК. Зокрема, вказано, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Це означає, що саме юридична особа, а не держава, територіальна громад не інші особи не відповідають за боргами юридичної особи, що є загальним правилом. Цим встановлюється суб'єкт відповідальності, яким є сама юридична особа.

Щодо обсягу відповідальності встановлено наступне. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Щодо відповідальності засновників, діє наступне правило. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Найбільший тягар відповідальності засновників юридичної особи за її боргами бачимо у випадку, коли вони відповідають всім своїм власним майном, що їм належить. Така відповідальність покладена на учасників повного товариства.

Відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації юридичної особи покладається наступним чином. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Викладене вище дозволяє дійти висновку, що цивільно-правова відповідальність виникає внаслідок наступних підстав: 

1) протиправні дії боржника; 

2) наявність наслідків у вигляді шкоди у кредитора; 

3) наявність причинного зв’язку між діями боржника і наслідками у вигляді шкоди, що виникли у кредитора; 

4) вина боржника. А відтак можна констатувати правильність та обґрунтованість концепції складу цивільного правопорушення як загальної і єдиної підстави цивільно-правової відповідальності.

Традиційно ЦК закріплює презумпцію вини особи, яка вчинила правопорушення. Це означає, що вона вважається винною у завданні шкоди, невиконанні зобов’язання або іншому правопорушенні, оскільки не буде доведено іншого (ст. 614 та ч. 2 ст. 1166 ЦК).

Таким чином, передумовами повноцінної і самостійної участі юридичної особи у відносинах цивільно-правової відповідальності є організаційна єдність і майнова відокремленість.
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ
12.03.2018 18:41
КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ УКЛАДЕННЯ ШЛЮБУ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
05.01.2018 11:50




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше