:: LEX :: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ У НІМЕЧЧИНІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 67)

Термін подання матеріалів

12 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 3


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ У НІМЕЧЧИНІ
 
28.04.2018 13:22
Автор: Резнік Юлія Степанівна, кандидат юридичних наук, викладач Інституту спеціальної підготовки відділу кримінально-правових дисциплін Національної академії прокуратури України
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

У статті розглядаються проблеми, пов'язані з наркозлочинністю в Німеччині. Проводиться аналіз закону про обіг наркотичних засобів від 28 липня 1981 року, надаються статистичні дані за злочинами у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.  

Ключові слова: наркотики, наркозлочинність, наркозалежність, неповнолітні, кримінально-правові заходи боротьби, легалізація, державний контроль.

В сучасних умовах незаконний обіг наркотиків набув такого розмаху, що залученим в нього виявилось більшість країн, що складають світове співтовариство.

Проблема наркоманії розростається, стає транснаціональною і вимагає узгоджених зусиль всіх держав в боротьбі з нею.

Аналіз стану наркозлочинності в ряді держав дозволяє виділити особливості законодавчого вирішення боротьби з наркоманією та наркотиками в країнах таких як: Республіка Білорусь, Таджикистан, Казахстан, Вірменія, США, Канада, Німеччина, Франція, Китай, які пов'язані з національними особливостями правової системи держави, наявністю міжнародно-правових зобов'язань на рівні міждержавних відносин [1, с. 94; 3, с. 110] і залежні від того, чи є держава експортером, імпортером або країною-транзитом наркотичних засобів.

Статистичні дані Всесвітньої організації охорони здоров'я, представлені у вересні 2014 року, в черговий раз підтверджують небезпеку проблеми наркоманії в світі. За останніми відомостями з усього населення планети, яке становить 7 мільярдів людей, 210 мільйонів вживають наркотики, тобто 3% людей на планеті - наркомани. Найбільш незахищеними і психологічно безпорадними перед наркотизацією суспільства виявилися неповнолітні. Життєві труднощі, проблеми і відсутність у більшості з них життєвого досвіду і навичок подолання стресових ситуацій, що дозволяють зберегти індивідуальність і сформувати здоровий стиль життя, самоусунення батьків і педагогів, недостатня увага до проблем дитини призводять до різкого зростання зловживання спиртовмісних продуктів і стимуляторів, а також наркотиків. Крім того, недостатній рівень розвитку держав, інститутів і традицій суспільства, політична пасивність і правова некомпетентність населення ряду держав є факторами, що стримують національний розвиток, загрожують національній безпеці. Все це обумовлює необхідність розробки державної політики щодо освіти, спрямованої на виховання демократичної громадянськості і формування правової грамотності неповнолітніх [2, c. 141].  Внутрішня система певної держави має свої соціально-історичні характеристики і висловлює політику цієї держави, яка відображає ставлення до проблем злочинності, в тому числі пов'язаної з наркоманією і втягненням неповнолітніх у незаконний обіг наркотичних засобів.

Усвідомлюючи багатогранність суспільної небезпеки, а також масштаб різних негативних наслідків негативних соціальних явищ, пов'язаних з розповсюдженням наркотиків, світове співтовариство стало вживати заходів для протидії.

Зокрема, був прийнятий ряд відомих міжнародних документів: Єдина конвенція про наркотичні засоби (1961 р.), Конвенція про психотропні речовини (1971 р.), Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (1988 р.).

Держави, які підписали і ратифікували зазначені Конвенції, будували і продовжують будувати свою подальшу зовнішню і внутрішню політику в рамках досягнутих міжнародних домовленостей в сфері протидії незаконному обігу наркотиків [4]. Серед держав, які найбільш лояльно ставляться до незаконного вживання і пов'язаного з ним обігу наркотичних засобів, можна виділити Голландію, Італію, Іспанію, Швейцарію та Німеччину. Однак, варто зазначити, що законодавство зазначених країн диференціює види відповідальності в залежності від виду наркотичного засобу. Для них характерно досить суворе покарання за виготовлення і поширення таких наркотичних засобів, як ЛСД, героїн, кокаїн, опіум, і менш суворе - за марихуану, гашиш та ін.

Розглянемо дане питання на прикладі німецького кримінального кодексу. У кримінальному кодексі ФРН знайшли своє відображення основні положення класичної школи кримінального права про свободу волі, форми і види вини, взаємозалежності свободи особистості і відповідальності, а також концепція відплати [5, с. 45]. Відзначимо, що систему джерел кримінального права Німеччини складають основний закон ФРН, Кримінальний кодекс ФРН 1871 року (в ред. від 10.03.1987 р.) та інші кримінальні закони.  

Німеччина через своє зручне розташування є для наркоторговців, що називається «ласим шматочком», і привертає їх ця країна не тільки як ринок збуту забороненого товару, але і як можливість для подальшого поширення його по всій Європі.  

У Німеччині всі наркотичні засоби класифікуються на 3 основні групи. 

До першої і найнебезпечнішої групи належить кокаїн, героїн, метадон, екстезі, опіум і ЛСД. Друга група - це небезпечні наркотики, які включають в себе всі основні види та різновиди амфетамінів, а також канабіс і кодеїн. І третя група - це найменш небезпечні наркотичні засоби, такі як бензодіазепін, деякі амфетаміни та седативні засоби.

Німеччина належить до країн, так званих «споживачів» наркотичних засобів і специфікою кримінального права цієї держави є те, що кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, містяться не в особливій частині кримінального кодексу (Кримінального уложення) ФРН [6; 7], а в Законі про обіг наркотичних засобів від 28 липня 1981 року (зі змінами і доповненнями), який відноситься до так званого додаткового кримінального права.  Відмінними рисами Закону про обіг наркотичних засобів 1981 р. є: 

1)розширений перелік діянь, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, які стали визнаватися злочинними; 

2)зростання розміру покарання за тяжкі злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Дана норма є наслідком посилення кримінальної відповідальності за вчинення дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вчинених організованими злочинними групами;  

3)розширений перелік діянь, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, коли суд, у провадженні якого перебуває справа про незаконний обіг наркотичних речовин, може пом'якшити покарання або відмовитися від нього;  

4)реалізація принципу «терапія замість покарання», тобто органам виконання покарання надана можливість за згодою суду замість виконання покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років у випадках, пов'язаних із засудженням особи з наркотичною залежністю, для реабілітації такої особи  призначити йому спеціальне лікувально-терапевтичне лікування. Однак, це допускається тільки в тих випадках, коли однозначно встановлено, що даний злочин було вчинено особою через його наркотичну залежність. Однак на практиці застосування даної норми часто викликає певні труднощі, і пов'язано це, перш за все з тим, що в системі виконання покарань Німеччини відсутня достатня кількість спеціальних лікувально-терапевтичних установ для розміщення в них осіб, які страждають на наркотичну залежність і вчинили в зв'язку з цим злочин. Все це призводить до того, що особи, які бажають пройти курс лікування, несвоєчасно поміщаються в такі лікувальні установи або взагалі не можуть бути поміщені через відсутність достатньої кількості таких установ.  

Варто зазначити, що в середині XX століття опійні засоби (морфін, кодеїн, папаверин, тебаїн, настоянка опію, омнопон та ін.) в Німеччині застосовувалися для лікування алкоголізму. 

В даний час препарати опійної групи застосовуються: 

1) як центральні болезаспокійливі засоби при болях різного походження (травми, що супроводжуються значними больовими відчуттями; запальні процеси у внутрішніх органах і т. д.); 

2) як снодійні засоби при безсонні на ґрунті сильних болів; для зменшення збудливості кашльового центру при наполегливому кашлі, особливо сухому і т. д. Призначаючи препарати опію, слід враховувати можливість розвитку до них звикання (зниженої реакція організму на повторне застосування речовини) і пристрасті (непереборного хворобливого прагнення до повторного прийому препарату) - опійної  наркоманії.  

Крім того, на думку членів Глобальної комісії ООН, легалізація наркотиків може стати більш ефективним способом боротьби з ними, ніж жорсткі міри покарання і кримінальне переслідування наркоманів.  До такого висновку прийшли Кофі Аннан (колишній Генсекретар ООН) і екс-президенти Колумбії, Бразилії і Мексики, пояснивши це тим, що накопичений досвід боротьби з поширенням і вживанням наркотиків показує - радикальні заходи призводять тільки до посилення злочинності, збільшення обороту наркоторгівлі, її більшого  поширенню і погіршення загального стану. 

Легалізація деяких видів наркотиків принесе зворотний ефект і дасть можливість уникаючи насильницьких і примусових методів позбутися наркозлочинності. 

У вересні 2014 року Глобальна комісія з питань наркополітики представила в Нью-Йорку свою доповідь про світову ситуацію в сфері незаконного обігу наркотичних засобів і назвала його «революційною».  

Члени Комісії пропонували легалізувати вживання і зберігання всіх наркотиків, крім крек-кокаїну і дезоморфина, припинити переслідування дрібних наркоторговців, регулювати продаж наркотиків тими ж механізмами, що й тютюнові вироби та алкогольні напої. Автори доповіді назвали його «Взяти під контроль: на шляху до ефективної наркополітики» і в цілому спостерігається уникання слова «легалізація», вважаючи за краще вираз «державний контроль» [8]. 

Однак, по суті мова йде саме про декриміналізацію сфери обігу наркотиків і перехід на легальне регулювання психоактивних речовин. Один з членів Комісії з питань наркополітики, Річард Бренсон заявив, що «... Ми не можемо продовжувати прикидатися, що війна з наркотиками приносить якісь позитивні результати. Ризики, пов'язані з вживанням речовин зростають - часом катастрофічно - коли вони виробляються, продаються і вживаються  в нерегульованих, кримінальних умовах. Найбільш дієвий спосіб захистити громадське здоров'я і безпеку - взяти наркотики під контроль за допомогою відповідального легального регулювання». 

Проте, на наш погляд, варто не погодитися з даною заявою, легалізація наркотиків категорично неприйнятна і може привести до загальної наркотизації суспільства. Якщо розглядати досвід легалізації «легких» наркотиків в США і Нідерландах, то з упевненістю можна стверджувати, що це не привело ні до чого позитивного - за останні 10 років в США число смертей від передозування збільшилася в 3 рази [9]. Також потрібно відзначити, що вживання марихуани неминуче веде до психіатричних захворювань - шизофренії і глибоких депресій - і в подальшому, як правило, призводить до вживання більш «важких» наркотиків.  

У кримінальне законодавство Німеччини неодноразово вносилися зміни та доповнення, що стосуються розмірів покарання за незаконні операції з наркотичними засобами.  Зокрема за зберігання наркотиків передбачається позбавлення волі на термін від 1 року до 4 років або штраф, а за зберігання наркотиків у великих розмірах - позбавлення волі від 1 року до 15 років. 

Таким чином, аналіз правового регулювання протидії незаконному обігу наркотиків показує, що система впливів і покарання антинаркотичного законодавства Німеччини специфічні, і це обумовлено не тільки національними особливостями країни, але і криміногенною ситуацією в цій сфері.

Список використаних джерел:

1. Клименко Т. М. Відповідальність за незаконний обіг наркотиків по європейському законодавству / Т. М. Клименко // Вектор науки ТГУ.  - 2010. - № 3 (3).  - С. 94. 

2. Жиліна К. Ю. Особливості міжнародно-правового попередження і боротьби з наркозлочинністю, наркотизмом і наркоманією / К. Ю. Жиліна // Наукові відомості.  Серія Філософія.  Соціологія.  Право.  - 2010. - № 2 (73).  (Вип.  11.). - С. 110. 

3. Федоренко Т.А. Зарубежный опыт деятельности органов по противодействию незаконному обороту наркотиков и его использование в РФ // Российская юстиция. - М.: Юрист, 2012, № 5. - С. 27-31. 

4. Введення.  Кримінальний кодекс ФРН.  М., 2003. -  С.45. 

5. Уголовный кодекс ФРГ: по состоянию на 17 августа 1999 г. / Пер. с нем. и предисловие А. В. Серебренникова. М., 2001.

6. Головненков П.В. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной Республики Германия: научно-практический комментарий и перевод текста закона. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2016. –. С. 278.

7. Серебренникова А. В. Кримінальна відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів в Німеччині / А. В. Серебренникова // Наркоконтроль.  - 2015. - № 1. - С. 23-30.  

8. Стинг С. Ситуация с наркотиками в Германии и Саксонии // Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) / Стинг С., Вольфф М., Циппе К.; под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. — Харьков: Торсинг, 2000. — С. 295–312. 

9. Наркоманія: світова статистика / Електронний ресурс. – Режим доступу: http://narkoinfo.ru/statistika-narkomanii/348-narkomaniya-mirovaya-statistika 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДО ПИТАННЯ ПРО УЧАСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ДОКУМЕНТУВАННЯ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
23.05.2018 15:56
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЕКСПЕРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ»
23.05.2018 15:06
ОСОБЛИВОСТІ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ У КІБЕРПРОСТОРІ
23.05.2018 15:03
РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ УБИВСТВ
23.05.2018 15:01
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
23.05.2018 15:00
ДО ПИТАННЯ ПРО ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТІВ АМНІСТІЇ ТА ПОМИЛУВАННЯ В УКРАЇНІ
17.05.2018 11:46
ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА СМЕРТНІЙ КАРІ
17.05.2018 11:23
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАДІЇ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
15.05.2018 19:12
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ВІДСТРОЧКУ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ
10.05.2018 18:35




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше