:: LEX :: ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ВІДСТРОЧКУ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 23)

Термін подання матеріалів

11 червня 2020

До початку конференції залишилось днів 11


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ВІДСТРОЧКУ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ
 
10.05.2018 18:35
Автор: Дільна Зоряна Федорівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін факультету № 6, Львівський державний університет внутрішніх справ
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

Початковим моментом провадження з виконання судових рішень є, безумовно діяльність  по зверненню їх до виконання. Так, з’ясувавши ряд питань, як наприклад, чи набрало таке рішення законної сили (тобто чи закінчився строк на апеляційне оскарження), чи не була усунута караність діяння після винесення вироку того, суд власне розпочинає діяльність щодо звернення судового рішення до виконання. Проте, одночасно із зверненням судового рішення до виконання суд вправі вирішувати і ряд питань, за своєю ініціативою,  невирішення яких на цьому етапі не тягне за собою негативних наслідків для такого звернення. До таких, окремі науковці відносять і питання про відстрочку виконання вироку, адже правильне визначення моменту прийняття такого рішення має велике значення. Якщо аналізувати чинний КПК України, зокрема розділ VIII «Виконання судових рішень», то вбачаємо, що законодавець визначає, що питання про відстрочку виконання вироку вирішується під час виконання вироку. 

Так, у науковій літературі можна зустріти наступні думки з приводу часового проміжку вирішення цього питання.  Одна група вчених вважає, що питання про відстрочку слід вирішувати ще при винесенні вироку суду, оскільки відомості про наявність підстав для відкладення початку виконання вироку з’являються вже під час судового розгляду, а тому виникає питання з приводу доцільності очікування набрання вироком суду законної сили для ініціювання вказаного клопотання, його розгляду та прийняття рішення. Якщо під час судового засідання виникнуть такі обставини та вони не будуть враховані судом при ухваленні його рішення, це може викликати у присутніх в залі судового засідання неправильне уявлення про вирок та його вплив на засудженого, оскільки він може здатись дуже суворим, несправедливим, однак насправді таким не є. Прихильники такого підходу впевнені, що визначення саме такого моменту вирішення питання про застосування вказаного правового інституту: не потребуватиме нового судового розгляду, тим самим сприяючи процесуальній економії та матиме прогнозуючий характер, оскільки після ухвалення обвинувального вироку особа бажатиме або оскаржувати це рішення, або, за наявності підстав застосування відстрочки виконання вироку, звертатися з даним клопотанням до суду[1, с. 49].

Ще один підхід до визначення моменту прийняття рішення про відстрочку, за яким це питання пропонується вирішувати після початку його фактичного виконання. Так, В.М. Бібіло доходить висновку, що: «суд має право відстрочити виконання вироку не тільки тоді, коли виконання вироку ще не розпочалось, а й тоді, коли засуджений вже відбув частину призначеного судом покарання» [2, с. 75]. Однак, на мій погляд, якщо вважати, що таке рішення може бути прийняте і під час фактичного відбування покарання, то втрачається індивідуальність цього інституту, адже він буде співзвучним із інститутом звільнення від відбування покарання. Тим більше, виходячи навіть зі самої назви інститут «відстрочка виконання вироку», а не відстрочка відбування покарання. Тобто саме вирок суду не може бути приведений до виконання внаслідок відповідних підстав, тому і може ініціюватись питання щодо можливості застосування цього правового інституту. Тому позиція з приводу можливості розглядати питання про відкладення початку виконання вироку в той момент, коли засуджений вже відбув частину покарання, суперечить сутності відстрочки виконання вироку. 

Наступний підхід означає можливість вирішення питання про відстрочку виконання вироку після набрання судовим рішенням законної сили, однак ще до початку його фактичного виконання. Зокрема, І.Д. Перлов, наголошуючи на спірності визначення моменту прийняття цього рішення, вбачає таку можливість тільки за наявності двох обов’язкових обставин. Він стверджує, що для існування можливості розгляду клопотання про відстрочку виконання вироку необхідно, щоб сам вирок набув законної сили. З приводу моменту прийняття рішення вчений зазначає, що він виникає виключно тоді, коли з’являється законодавча необхідність приведення вироку до виконання [2, с. 58]. Повністю підтримує заявлену тезу Р.В. Литвинов, висловлюючи міркування стосовно моменту вирішення вказаного клопотання та прийняття рішення щодо нього. На його думку, жодних перешкод для можливості вирішувати питання про відстрочку виконання вироку на самому початку приведення його до виконання немає. Єдиною умовою, яку висуває вчений, є встановлення на те законних підстав [3, с. 54]. Видається, що така позиція є найбільш правильною та такою, що відповідає правовій природі набрання вироком законної сили. Тобто, суд, за наявності відповідного клопотання про відстрочку виконання вироку, одночасно зясувавши, що вирок набрав законної сили, повинен вирішити питання про можливість надати відстроку виконання вироку або ж відмовити у такій відстрочці і вчиняти дії щодо приведення його до виконання. 

Література

1. Белозеров Ю.Н. Исполнение приговора в советском уголовном процессе / Ю.Н. Белозеров, В.В. Николюк. – М.: Изд-во Акад. МВД СССР, 1984. – 67 с.

2. Бибило В.Н. Уголовное судопроизводство по исполнению приговора / В.Н. Бибило, Е.А. Матвиенко. – Минск: Изд-во БГУ, 1982. – 206 с.

3. Литвинов Р.В. Рассмотрение судом вопросов исполнения приговоров / Р.В. Литвинов. – Воронеж, 1964. – 119 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ У НІМЕЧЧИНІ
28.04.2018 13:22
ДО ПИТАННЯ ПРО УЧАСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ДОКУМЕНТУВАННЯ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
23.05.2018 15:56
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЕКСПЕРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ»
23.05.2018 15:06
ОСОБЛИВОСТІ РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНІВ У КІБЕРПРОСТОРІ
23.05.2018 15:03
РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ УБИВСТВ
23.05.2018 15:01
ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
23.05.2018 15:00
ДО ПИТАННЯ ПРО ЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУТІВ АМНІСТІЇ ТА ПОМИЛУВАННЯ В УКРАЇНІ
17.05.2018 11:46
ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА СМЕРТНІЙ КАРІ
17.05.2018 11:23
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАДІЇ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
15.05.2018 19:12




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше