:: LEX :: ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВЕ ОБМЕЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ТЕРИТОРІЇ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVIII – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XIX СТОЛІТТЯ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВЕ ОБМЕЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ТЕРИТОРІЇ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVIII – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XIX СТОЛІТТЯ
 
18.09.2018 19:15
Автор: Гузь Антон Миколайович, студент 5 курсу, Маріупольський державний університет
[Секція 7. Історія держави і права. Історія політичних і правових вчень]

Римо-католицька церква (далі РКЦ) посідала вагоме місце в житті Правобережної України, виявляючи активність у всіх сферах життєдіяльності регіону. За період функціонування на цих територіях владних структур Речі Посполитої, яка була державою переважно римо-католицького віросповідання, це дозволяло Церкві всебічно розвиватися та посилювати свій вплив в регіоні. Але після поділів Речі Посполитої та включенням Правобережної України до складу Російської імперії ситуація кардинально змінилася. Що, в першу чергу, вплинуло на правовий статус і законодавче закріплення цієї конфесії в державі.

Науковий стан дослідження теми засвідчує, що означена проблема ще потребує подальших наукових пошуків. До цієї теми у своїх працях зверталися такі дослідники як В. Павлюк [8], Ю. Хитровська [9], І. Шостак [10] та ін..

Джерельну базу публікації становить комплекс законодавчих актів, що міститься у 1-му та 2-му зібраннях «Полного собрания законов Российской империи» [1 – 7].

Напередодні другого поділу Речі Посполитою під контроль Російської імперії потрапили дві римо-католицькі єпархії: Луцька та Кам’янецька [8]. Це спонукало владу 8 грудня 1792 року видати указ «О распоряжениях в Польских Областях, занятых Российскими войсками» [4]. Давалися вказівки, щодо того як чинити з тими монастирями, монахи яких відмовлялися присягати на вірність новій владі. Розпочато контроль за їхньою діяльністю [4]. Указом від 11 грудня 1800 року [5], дозволялося російському чиновництву втручатися в економічний сектор РКЦ, а саме: духовенству заборонялося продавати, обмінювати чи дарувати свої маєтки та земельні угіддя; провінціали (керівники) кожного ордену мали щороку звітувати про будь-які зміни в приході. Заборонялося використовувати кошти на внутрішнє оздоблення споруд, а також влада стежила за видатками конфесії. Не оминула обмежувальна політика царату і літургію, оскільки здійснювалися спроби цензурування проповідей  [5].

Оскільки, на новоприєднаних землях РКЦ здавна створювала освітні заклади, тож й вони не могли залишитися поза увагою нової влади. Важливим етапом на шляху до централізації духовних навчальних закладів РКЦ було створення указом від 1 липня 1803 р при Віленському університеті Головної семінарії для навчання римо-католицького священства на вищі ієрархічні посади [7]. На фінансування семінарії виділялося 15 000 руб. сріблом з прибутків від монастирських маєтків та капіталів, а також за рахунок 11 багатих бенефіцій, що надавали 65 тис. рублів сріблом щороку [7]. Надалі, царат усе більше намагається контролювати РКЦ. Особливо помітним це стає у 1830-1831 рр., коли духовенство всіляко сприяє розвиткові польського національно-визвольного руху проти Російської імперії [9]. Це й обумовило оприлюднення указу від 15 липня 1830 року «О мерах пресечения самовольных отлучек Римско-Католических монахов из России в Царство Польское» [3]. Згідно з документом священнослужителям заборонялося без спеціального на те дозволу залишати свій монастир та особливо їхати за межі країни. Подібними діями самодержавство намагалося обмежити спілкування духовенства з польськими діячами національного руху та унеможливити проникнення до держави антиімперських поглядів [3]. Після поразки польського повстання російський владний апарат посилив нагляд за освітніми закладами РКЦ. Спочатку була припинена робота Віленського університету як центру польської національної думки, при якому діяла Головна семінарія. Імператорський указ «О закрытие Виленского университета, и о передаче в Министерство Внутренних Дел Медицинского и Богословского факультетов» від 1 травня 1832 р. не ліквідовував Віленський університет, але, медичний і богословський факультети, передбачав перетворити в окремі навчальні заклади [2]. Викладати там могли лише ті особи, які не були пов’язані з Царством Польським. 

У подальшому держава з метою скорочення кількості римо-католицьких монастирів указом від 19 липня 1832 року «Об упразении некоторых римо-католических монастырей» [6] проголошувала закриття некомплектних [10] римо-католицьких монастирів, костелів, що перебувають у поселеннях з населенням, переважно, православного чи уніатського віросповідання. Землі ж та угіддя, що перебували у розпорядженні цього монастиря передавалися до державної скарбниці. [6].

Таким чином, політика Російської імперії щодо Римо-католицької церкви на території Правобережної України в означений період була спрямована на поступове правове обмеження її як соціального інституту та повне підпорядкування центральній владі.

Література:

1. О возстановлении Духовного и церковного Правительств Римо-Католического закона в России [Высочайше утвержденный доклад Сената] 1800. Ноября 13 // Полное собрание законов Российской империи  (далі - ПСЗРИ) . Собрание Первое. – СПб.: Тип. ІІ отделения собственной его императорского величества канцелярии, 1830. − Т. XXVІ. – С. 823−829.

2.  О закрытии Виленского Университета, и о передаче в Министерство Внутренних Дел Медицинского и Богословского факультетов Высочайшая резолюція на положение Комитета Министров. [Именный указ, данный Министру Внутренних Дел]. 1832. Май 1 // ПСЗРИ. Собрание Первое. – СПб.: Тип. ІІ отд-ния собственной его император. величества канцелярии, 1830. − Т. ХХVІІ. – С. 782-783.

3.  О мерах к присечению самовольных отлучек Римско-Католических монахов из Росии в Царство Польское. Высочайше утвержденное положение Комитета Министров. [указ]. 1830. Июля 15 // ПСЗРИ. Собрание Второе. – СПб.: Тип. ІІ отд-ния собственной его император. величества канцелярии, 1831. − Т. V, ч. ІІ – С. 717−722

4. О распоряжениях в Польских Областях, занятых Российскими войсками, 8 Декабря 1792 г, Именный данный Генералу Кречетникову. URL: https://dlib.rsl.ru/viewer/01004184121#?page=102 (дата звернення: 06.05.2018).

5. Об управлении Римско-католического духовенства в Росии. [Высочайше утвержденные пункты]. 1800. Декабря 11 // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. – СПб.: Тип. ІІ отд-ния собственной его император. величества канцелярии, 1830. − Т. XXVІ. – С. 433−436.

6.  Об упразднении некоторых Римско-Католических монастырей. [Именный указ, объявльонный гражданским губернатором министром внутренних дел]. 1832. Июля 19 // ПСЗРИ. Собрание Второе. – СПб.: Тип. ІІ отделения собственной его императорского величества канцелярии, 1833. − Т. VІІ. – С. 507−510.

7.  Об учреждении при Виленском університети Главной Симинарии для духовенства Римско-Католического исповедания [Высочайше утвержденный доклад Сената] 1833. Июль 1 // ПСЗРИ. Собрание Первое. – СПб.: Тип. ІІ отд-ния собственной его император. величества канцелярии, 1834. − Т. VІІІ. – С. 386-395.

8.  Павлюк В. В. Римо-католицька церква в суспільному житті Правобережної України кінця ХVІІІ – першої третини ХІХ ст.. URL: file:///C:/Users/%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0/Downloads/NznuoairD2009_2011_4_17%20(5).pdf (дата звернення: 06.05.2018).

9. Хитровська Ю. В. Організаційно-правове становище римо-католицької церкви на Правобережній Україні наприкінці ХУІІІ – на початку ХХ ст.. URL: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Si/2010_30/Hutrovska.pdf

10. Шостак І. В. Законодавче закріплення статусу Римо-католицької церкви в Російській імперії у першій половині ХІХ століття. URL: http://www.vuzlib.com.ua/articles/book/17670Zakonodavche_zakr%D1%96plennja_sta/1.html (дата звернення: 06.05.2018).

__________________

Науковий керівник: Волониць Віра Степанівна, кандидат історичних наук, доцент, Маріупольський державний університет

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
АКАДЕМІЧНА СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ І ПОЛЬЩІ
25.09.2018 10:13




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше