:: LEX :: ПОНЯТТЯ УЧАСНИКА КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 27)

Термін подання матеріалів

17 листопада 2020

До початку конференції залишилось днів 20


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПОНЯТТЯ УЧАСНИКА КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН
 
19.04.2008 17:04
Автор: Пасічник Катерина Михайлівна, аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юрист Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «РіКо»
[Господарське право. Господарський процес]
Сучасний стан господарсько-правових та цивільно-правових відносин характеризується тим, що дедалі більшої популярності набуває участь, як юридичних, так і фізичних осіб в управлінні господарськими організаціями. Економічна вигідність такої діяльності вбачається не лише у праві її суб`єктів на отримання частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідіції останньої, а й відсутності у ній ознак підприємницької [1], що значно розширює коло осіб, які можуть брати участь в управлінні такою організацію, та, відповідно, збільшує попит на отримання у власність корпоративних прав.
Метою цієї частини дослідження є, насамперед, визначення поняття учасника корпоративних правовідносин, яке не визначено чинним законодавством, що нерідко створює ряд непорозумінь у юридичній доктрині.
При детальному аналізі поняття «учасник» у Великих тлумачних словниках С.І. Ожегова, В.І. Даля, Ф.Ф. Ушакова, нами було встановлено наступне. Словник Ожегова визначає учасника як того, хто бере або брав участь у будь-чому» [2]. Приблизно ідентичне визначення знаходимо у тлумачному словнику Ушакова: «Учасник – чол., - людина, що брала або бере участь у чому – небудь, у будь-якій роботі, справі» [2]. При цьому друге із наведених вище визначень не відображає повною мірою загальну суть поняття учасник, тому що Ушаков наділяє ним лише людину (фізичну особу). Цей аспект має важливе значення в контексті визначення поняття учасника корпоративних правовідносин, оскільки, у відповідності до ч. 1ст. 167 Господарського кодексу України (далі — ГК України) власником корпоративних прав може бути особа, а поняття корпоративних правовідносин, склад учасників яких встановлюється у цьому дослідженні, визначається через поняття корпоративних прав (ч.3 ст. 167 ГК України). Отже, цілком очевидним є те, що власник корпоративних прав першочергово є учасником корпоративних правовідносин, а відтак учасником може бути, як юридчина, так і фізична особа.
У тому, що обидва автори вживають у тексті тлумачення винятково минулий [3] і теперешній час («бере або брав участь»), тим самим заперечуючи наявність статусу учасника у особи, яка має намір взяти участь у будь-чому в майбутньому, присутня ознака, яка також є достатньо принциповою для учасника корпоративних правовідносин. Оскільки корпоративний спір є тимчасовою конфліктною ситуацією, яка може виникнути у корпоративних правовідносинах, можна припустити що особа, яка є лише потенційним його учасником (має юридичну можливість, але іще не реалізувала її), не може бути учасником корпоративних правовідносин, на відміну від особи, права якої порушено у звязку з тим, що у минулому така особа мала статус власника корпоративних прав. Така позиція підтверджується п.4 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК України), у відповідності до якого, до складу сторін корпоративного спору не відносяться особи, які мають право на набуття корпоративних прав (курс. - авт.), шляхом вступу до господарського товариства або придбання акцій.
Корпоративними спорами, з позиції Н.С. Кузнєцової, є такі спори, предметом яких є вимоги учасників корпоративних відносин, тобто відносин, пов’язаних із здійсненням управління корпоративним утворенням або веденням його справ, про захист їх корпоративних прав способами, передбаченими законом»[4]. Із наведеного визначення корпоративного спору слідує, що стороною його може бути лише учасник корпоративних відносин, однак це не свідчить про те, що поняття сторони корпоративного спору та учасника корпоративних правовідносин тотожні. Так, згідно п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України та п.1.1. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 (далі — Рекомендації) встановлено вичерпний перелік сторін корпоративного спору. Зокрема, ними можуть бути: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі, такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов`язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.
При цьому, згідно абзацу 2, п.1.7. Рекомендацій, у справах щодо внесення змін до реєстрів власників іменних цінних паперів та щодо укладення, зміни, розірвання та визнання недійсними договорів на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, стороною корпоративного спору може бути також і Реєстратор прав власників іменних цінних паперів (далі — Реєстратор) [5].
Крім того, варто погодитись із позицією Н.С. Кузнєцової, яка пропонує відносити до складу учасників корпоративних правовідносин й інших осіб, чиї корпоративні права порушуються, оспорюються або не визнаються [4].
Більше того, вважаємо недопустимим залишати поза увагою статус держави, при цьому не лише як власника корпоративних прав (ст. 168 ГК України), а й суб`єкта, уповноважені органи та установи якого беруть участь у корпоративних правовідносинах на підставі повноважень, наданих їм законом, як-то Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку тощо (ст. 171 ГК України).
Повертаючись до проблеми змістового співвідношення понять «учасника корпоративних правовідносин із поняттям «сторона корпоративного спору», доходимо висновку, що поняття учасника корпоративних правовідносин є значно ширшим за змістом, оскільки воно включає в себе, як сторону корпоративного спору, так і інших осіб, які беруть участь у інших, ніж позовних, аспектах таких відносин.
Для того, щоб з`ясувати понятійні відмінності, за наявності останніх, між термінами «учасник» корпоративних правовідносин та «суб’єкт» корпоративних правовідносин, наведено значення поняття «суб’єкт», яке міститься у Тлумачному словнику С.І. Ожегова: «Суб’єкт -, -а., чол., людина як носій будь-яких якостей» [2]. Словник В.І. Даля тлумачить поняття суб’єкт як «предмет, всяку особу, річ» [2]. В свою чергу, Ф.Ф. Ушаков зазначає, що «суб’єкт – від лат. Subjectum – підмет – той (чи те), хто (чи що) пізнає, мислить і діє, на відміну від об’єкта, як того, на що направлено такі дії» [2].
Такі тлумачення дають нам змогу переконатись, що поняття суб’єкт є ширшим за поняття учасник та поглинає його, однак, коли мова йде за суб`єкта та учасника одних і тих самих відносин (наприклад, корпоративних), вважаємо за доцільне не розмежовувати такі поняття, оскільки в обох випадках йдеться про факт участі осіб, їх місце та функції в одних і тих самих відносинах.
Виходячи з наведеного, пропонуємо диференціаціювати участь у корпоративних правовідносинах на основну та додаткову, прийнявши за критерій поділу наявність у того чи іншого учасника майнового інтересу у результаті корпоративних правовідносин, а також підставу виникнення таких відносин, як-то власне волевиявлення чи нормативно правовий акт, який надає повноваження суб`єкту на участь у таких відносинах.
Проведений аналіз дозволяє дійти наступних висновків: 1) учасниками корпоративних правовідносин можуть бути, як юридичні та фізичні особи, так і держава, в особі уповноважених органів та установ (в тому числі, і як власник корпоративних прав); 2) наведені суб`єкти брали або беруть участь у відносинах, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав; 3) підставою участі наведених суб`єктів є їх власне волевиявлення (шляхом набуття у власність корпоративних прав або участі у них як у господарській організації) або владний акт, який зобов`язує їх брати участь у таких відносинах (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку); 4) участь наведених суб`єктів може бути як основною (наявний майновий інтерес), так і додатковою (майновий інтерес відсутній); 5) поняття учасник корпоративних правовідносин та суб`єкт корпоративних правовідносин є тотожним, а їх розмежування у контексті участі у корпоративних правовідносинах не є доцільним, натомість різними за змістовим обсягом є поняття «учасника корпоративних правовідносин» та «сторони корпоративного спору», оскільки останнє є вужчим за змістом.
Таким чином, основний склад учасників корпоративних правовідносин формують держава як власник корпоративних прав (в особі уповноважених органів, установ), а також усі ті юридичні та фізичні особи, які брали або беруть, на підставі власного волевиявлення, участь у відносинах, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, та мають майновий інтерес у результаті таких відносин.
Відповідно, учасниками корпоративних правовідносин додаткового складу, є держава, (в особі уповноважених органів, установ), а також усі ті юридичні та фізичні особи, які не виступають як власники корпоративних прав та господарські організації, у майні яких визначається частка інших осіб, однак брали або беруть участь у відносинах, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, в силу владних актів та повноваюжень, якими вони наділені у відповідності до закону, і при цьому не мають майнового інтересу у результатах таких відносин.

Список використаних джерел:
1. У відповідності до ч. 2 ст. 167 Господарського кодексу України, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.
2. Поисковая система по Большим толковым словарям русского языка Ожегова, Ушакова, Даля// http:// boloto.info/search.php
3. У відповідності до п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України, стороною корпоративного спору може бути учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі і такий, що вибув, тому застосування минулого часу є цілком допустимим.
4. Кузнєцова Н.С. Поняття, ознаки і класифікація корпоративних спорів/http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=133
5. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1000 від 17.10.2006http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0049-07
6. Господарський кодекс України від 16.01.03 // Відомості Верховної Ради. - № 18, 19-20, 21-22. - 2003. - ст. 144.
7. Господарський процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 лют. 2008р.: (Відповідає офіц. текстові). - К.: Вид. Паливода А.В., 2008. - 64 с. - (Кодекси України)

e-mail: jurist@riko.com.ua
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
СУТНІСТЬ І ПОНЯТТЯ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ
30.04.2008 08:26
ДО ПИТАННЯ ПРО ВЗАЄМОДІЮ ПРАВОВИХ НОРМ З МЕТОЮ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
25.03.2008 22:01




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше