:: LEX :: ВНЕСОК К. ЛЕВИЦЬКОГО В РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ У ІІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ 1923–1939 РР.
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ВНЕСОК К. ЛЕВИЦЬКОГО В РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ У ІІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ 1923–1939 РР.
 
25.10.2018 13:18
Автор: Кіндюк Борис Володимирович, доктор права, професор, головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України
[Секція 1. Теорія держави і права. Філософія права]

Актуальність теми дослідження пов’язана з тим, що побудова демократичної, незалежної, правової України потребує забезпечення принципу рівності людей перед законом, прав людини на неупереджений і відкритий розгляд справи незалежним і справедливим судом. Відповідно до цих положень Конституція України (ст. 59) закріплює головну соціальну функцію адвокатури щодо забезпечення кожній особі права на захист від обвинувачення і надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Створення ефективної системи захисту прав і свобод громадян потребує вдосконалення інституту адвокатури, який сьогодні не відповідає сучасним реаліям. У вирішенні цього завдання значну допомогу може надати використання історичного досвіду, накопиченого на різних етапах розвитку української державності. Особливої уваги потребує внесок у розвиток адвокатури знаного юриста, доктора права, першого прем’єр-міністра уряду ЗУНР К. Левицького (1859–1941 рр.), який у складних умовах ІІ Речі Посполитої захищав права українського населення, право на використання рідної мови за допомогою участі в судових процесах, де намагався вирішити цей комплекс проблем. Тому наукова й організаційно-правова діяльність К. Левицького в Польщі протягом 1923–1939 рр. потребує детального розгляду, систематизації та виділення доктринальних підходів вченого. Аналіз публікацій показує, що дослідження розвитку адвокатури на українських землях у складі ІІ Речі Посполитої проводили І.Й. Бойко, М. Глушкевич, В.С. Кульчицький, В. Лициняк, І.Б. Усенко. Цьому питанню присвятили свої монографії М.Р. Аракелян, А.Ю. Бойчук, Т.В. Варфоломієва, І.Ю. Гловацький. Учені фрагментарно розглянули роль К. Левицького у створенні Союзу українських адвокатів Польщі, тому, незважаючи на наявність їхніх праць, організаційно-правова і наукова діяльність К. Левицького не отримала достатньої уваги з боку дослідників та потребує більш детального розгляду. Метою роботи є дослідження практичної та організаційно-правової діяльності К. Левицького, спрямованої на становлення адвокатури у ІІ Речі Посполитої. Викладення матеріалів дослідження слід розпочати з того, що інститут адвокатури в Польщі почав діяти на підставі розпорядження міністра справедливості від 16 червня 1922 р., у якому встановлювався порядок діяльності адвокатів та вимоги з боку держави до представників цієї професії. Наступним нормативно-правовим актом стало розпорядження президента Речі Посполитої «Право про устрій адвокатури» від 7 листопада 1932 р., яке регламентувало та встановлювало єдині правила діяльності цього інституту на території Польщі. До цієї країни К. Левицький потрапив у 1923 р. після складних перемовин з представниками польського уряду, які висунули умови із заборони його політичної діяльності. У результаті домовленостей були закриті кримінальні справи, що їх порушила польська прокуратура в період, коли К. Левицький обіймав посаду прем’єр-міністра ЗУНР. Розгляд праць вченого, присвячених питанням адвокатури, дозволяє виділити три напрями: а) створення організаційних структур українських адвокатів; б) захист прав українського населення; в) підготовка молодих адвокатів. І. Перший напрям включав у себе створення Союзу українських адвокатів (далі: СУА) з причини того, що в Польщі діяли різні адвокатські організації, такі як: «Союз польських адвокатів», «Народні об’єднання адвокатів», «Коло адвокатів Речі Посполитої» (КАРП), «Коло адвокатів євреїв», кожна з яких мала свою структуру й організацію. Тому українські адвокати мали також згуртуватися та створити власну організацію. З іншого боку, необхідність створення СУА була пов’язана з противоправною поведінкою польських поліцейських стосовно українців, яка переросла в систему. Як вказує І. Гловацький, на всі скарги потерпілих про їх побиття поліцейськими суд або прокурор завжди мали одну відповідь: «Факти не знайшли свого підтвердження, провадження у справі закрито» [1, c. 88]. В окремих випадках прокуратура ще й порушувала кримінальну справу проти скаржника. Наприклад, за даними І. Гловацького, щодо ув’язнених Мельника, Зеленого та інших, яких жорстоко побила поліція і тюремна охорона, була порушена нова кримінальна справа. Ці факти знайшли відображення у зверненні до міністра внутрішніх справ, депутата польського Сейму українця Пащюка, в якому вказувалося, що українці «не можуть навіть протестувати проти поліцейського насильства, оскільки накликало ще більшу репресію» [1, c. 89]. Це питання знайшло своє відображення в праці К. Левицького «Наша станова організація та її завдання» (1923–1933 рр.). У ній містилися пропозиції щодо створення умов сумісної праці українських адвокатів, яка може здійснюватися за такими напрямами: 1) творчий чинник, до якого входить ознайомлення з новаціями польського права; 2) створення адвокатських осередків, які мусять підтримувати один одного; 3) товариські та станові взаємини, які передбачають взаємну поміч у веденні справ, поглиблення знань польського законодавства; 4) боротьба з порушеннями адвокатської етики; 5) надпартійність діяльності адвокатури, тобто адвокати мусять захищати громадян без огляду на те, до яких політичних партій вони належать; 6) створення зв’язків з неукраїнськими адвокатськими організаціями та об’єднаннями; 7) продовження видання правничого журналу «Життя і Право». Розвиток правової системи Польщі привів до суттєвого збільшення прав адвокатів, які почали, крім кримінальних і цивільних справ, захищати учасників робітничих і рільничих страйків та осіб, які боролися за загальне право голосування. Одночасно з цим К. Левицький звертає увагу на те, що адвокат не може захищати злочинні наміри, а мусить діяти лише в рамках законодавства. Виходячи з цього, вчений пропонує внести зміни до польського закону «Про устрій адвокатури» стосовно захисту прав адвокатів та заборону втручання в їхню діяльність. ІІ. Захист прав українського населення. У праці К. Левицького «На марґінесі політичних процесів» наводились відомості, що в довоєнній Польщі на сторінках газет неодноразово вказувалось про створення українцями власної незалежної держави як політичної химери, а Західноукраїнську Народну Республіку поляки не згадували та взагалі не вважали її належною до категорії держави. Польська офіційна позиція базувалась на положенні стосовно того, що бажання українців створити власну державу було пов’язано з впливом австро-німецьких політичних сил, що мали за мету ліквідацію польської держави. Таке ставлення стало причиною протестів з боку українців, з’являлися озброєні осередки опору, що викликало бойові дії з польськими військами. На думку К. Левицького, у таких справах адвокат має скласти тактичний план захисту, в якому необхідно відкинути все найгірше, звертати увагу на милосердя та переконувати суддів ставати на бік права і справедливості. Важливим моментом, на його думку, є необхідність виступів звинуваченого, в яких він має трактувати свої дії як помилки чи прорахунки та доводити відсутність злочинного наміру. При веденні таких справ адвокат мусить уважно стежити за доказами з боку обвинувачення, переглядати всі документи, знаряддя та намагатися змінити атмосферу проведення процесу. Важливим напрямом досліджень ученого стало вжиття організаційних заходів з укріплення та підвищення фахового рівня українських адвокатів, до числа яких належав Перший з’їзд деканів адвокатських рад, який відбувся 25 червня 1933 р. у Варшаві. Основним питанням цього з’їзду був розгляд нового польського закону «Про устрій адвокатури», відповідно до арт. 14 якого міністр юстиції отримував права вилучати документи адвокатів з метою ознайомлення з точкою зору керівника адвокатської ради. На з’їзді викликав дискусію арт. 29 цього закону, в якому містились приписи щодо недопустимості поєднання праці в промисловості й торгівлі одночасно із здійсненням адвокатської діяльності. Адвокати у своїх виступах зазначили, що польська влада встановила високі ставки судових оплат, що не дає змоги широкому загалу населення звертатися до адвокатів з метою захисту своїх прав. Цьому напряму присвячувалась праця К. Левицького «Про завдання сучасного адвоката», в якій порушуються питання нової політики українських адвокатів в умовах польської правової системи. Отже, вчений досліджує історію української адвокатури та надає характеристики відомим на той історичний період правникам. У Львові вчений аналізує діяльність доктора права Івана Добрянського, який був доцентом кафедри кримінального та процесуального права Львівського університету, у Тернополі – Володимира Лучаківського, патріота української справи, котрий обіймав посаду бургомістра. До числа інших відомих адвокатів учений уважає належними Чачковського з Чорткова, Бачинського зі Стрія, адвоката Володимира Ганкевича з Бучачі, Теофіла Дембицького з Коломиї, який був одним із фундаторів наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові та брав активну участь у його роботі. На думку вченого, українські адвокати зробили важливий крок до свого об’єднання шляхом створення у 1923 р. СУА, який надає підтримку адвокатам і кандидатам на вступ до цієї організації та дозволяє за допомогою високого рівня фахової освіти боронити права українського народу. ІІІ. Підготовці молодих адвокатів К. Левицький приділив значну увагу, що знайшло відображення в праці «Нові завдання перед молодим поколінням українських правників». У ній учений проводить порівняння статусу молодих фахівців в Австро-Угорській імперії і Польщі та вказує, що польські намісники Галичини не допускали українців до адвокатської діяльності, побоюючись втратити свою владу в умовах польської держави. К. Левицький відмічає, що професія адвоката має високий престиж, одночасно з цим дає змогу отримати правові знання та достойну винагороду. Таким чином, на думку К. Левицького, молоді адвокати мусять добре володіти знаннями у сфері юриспруденції, що надасть їм можливість знайти для себе адвокатську практику та захищати українську національну ідею. Вчений звертає увагу на необхідність ознайомлення молодих адвокатів з діяльністю найбільш відомих українських фахівців, таких як Юрій Старосольський, який блискуче виступав на судових процесах, та звернути увагу на методики побудови захисту в умовах ворожого ставлення польської влади до всього українського. 

Список літератури 

1. Гловацький І. Ю. Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921–1939 рр.). Львів: Тріада плюс, 2003. 348 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ ПОЛЬСЬКОГО ЗАКОНУ «ПРО ЗАХИСТ ПРИРОДИ» 2004 Р.
24.10.2018 21:41
ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ У ПРАЦЯХ ТОМАСА ГОББСА
15.11.2018 18:01
MORAL REVIVAL OF SOCIETY – A NEW JURIDICAL PHILOSOPHY OF UKRAINIAN DEMOCRACY
15.11.2018 17:37
ОСОБЛИВОСТІ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА, ЯК НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
14.11.2018 17:04
ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СУЧАСНОСТІ
14.11.2018 16:49




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше