:: LEX :: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОГО СПАДКОВОГО ПРОЦЕСУ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 32)

Термін подання матеріалів

13 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 22


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОГО СПАДКОВОГО ПРОЦЕСУ
 
03.11.2018 18:31
Автор: Парфенюк Олена Олексіївна, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського
[Секція 3. Цивільне та сімейне право. Цивільне процесуальне право. Комерційне право. Житлове право. Зобов’язальне право. Міжнародне приватне право. Трудове право та право соціального забезпечення]

Причиною для необхідності формування загальнотеоретичної моделі міжнародного спадкового процесу, насамперед є наявність суттєвих неузгодженостей в процесуальних нормах, що носять діючий характер при вчиненні процедур з оформлення спадщини в різних країнах європейського континенту. 

Варто констатувати, що теоретична модель міжнародного спадкового процесу матиме не лише наукове значення, а відкриє змогу для встановлення послідовності й розкриття необхідного змісту процедур, котрих необхідно дотримуватись обов’язково. 

Цікавим для нас є законодавчий досвід Європейського  Союзу як регіонального наднаціонального утворення. Зокрема, Європейський Регламент ЄС 650/2012 від 4 липня 2012 р. «Про компетенції, застосовне право, визнання та виконання рішень, прийняття та виконання нотаріальних актів з питань спадкування, а також про створення європейського свідоцтва про спадкування» [1] є нормативним актом, що має пряму дію і безпосередньо застосовується на території тих країн, що входять до складу ЄС та існують поряд з нормами національного законодавства. 

Згідно до вимог п. 8 цей Регламент має в подальшому виконати об’єднуючу функцію стосовно норм юриспруденції, застосовного права, визначити  визнання і в певних випадках прийняття, можливості реалізації й примусового виконання рішень, судових постанов, нотаріальних актів, а також вжиття заходів щодо складання Європейського свідоцтва про спадкування.  [2, c. 42].

Висловлю свою думку, оскільки даний регламент не в повній мірі відноситься до джерела міжнародного права, то й ймовірно належить до так званого « м’якого права» , котрий сприймається як рекомендаційний документ. А це означає, що навіть процеси в широкому значенні, які охоплюватимуть правову інтеграцію, уніфікацію, а також гармонізацію національних законів  і законодавства в цілому країн – членів ЄС, не дадуть в кінцевому результаті введення однакових правил з питань спадкування із іноземним суб’єктом. 

Для переконливості зауважу, що Європейський Регламент вже застосовується у більшості країн – учасниць ЄС. Але є і такі країни, що уже відмовились від прийняття даного регламенту – Данія, Великобританія та Ірландія, які зберігають на їх територіях власні колізійні норми. Відомо, що у кожному випадку оформлення спадщини має процесуальний порядок і наявність стадій, послідовність яких зафіксована, як нормами національного, так ( або) і наднаціонального законодавства. 

Серед центральних питань теорії міжнародного спадкового процесу є стадії, які використовуються в застосуванні права в ході процесу оформлення спадщини. Як вважає науковець С.С. Алексєєв, «стадії є логічно взаємопов’язаними і послідовними етапами правозастосовної діяльності», оскільки це є відносно відособлені групи  правозастосовної діяльності [3, c. 28].

Безумовно, міжнародний спадковий процес починається із прийому заяви і завершується видачею заявнику рішення. В організаційній частині нотаріуси чи уповноважені особи займаються встановленням особи громадян, які звернулись, їх представників чи представників юридичної особи, держави. Крім того, компетентний орган здійснює перевірку щодо правоздатності та дієздатності особи, яка звернулась для вчинення ним відповідних дій. Обов’язок по доведенню факту наявності іноземного громадянства лежить на іноземцеві, що подав звернення на оформлення спадщини. Функції компетентного органу і його роль зростають, коли потрібно оцінити отримані матеріали та вчинити перевірку їхнього змісту, якщо виникли сумніви у їх достовірності [4].

Застосування норм іноземного права в нотаріальному процесі вважається одним із найскладніших етапів, який є у нотаріальному проваджені, бо нотаріусу важливо мати обізнаність у нормах чинних міжнародних договорів в Україні, а також відповідних норм іноземних держав. Тому, виникає доцільність на перспективу передбачити окремий розділ, де б регулювалось застосування норм іноземного права в нотаріальному проваджені, враховуючи особливості, які визначає Закон  України «Про міжнародне приватне право» [5]. 

Таким чином, міжнародний спадковий процес за своєю структурою можна визначати як сукупність комплексних правових процедур, що мають встановлену форму, необхідних для реалізації спадкових справ іноземними громадянами.

Література

1. Regulation (EU) No 650/2012 on jurisdiction, applicable law, recognition and enforcement of decisions and acceptance and enforcement of authentic instruments in matters of succession and on the creation of a European Certificate of Succession URL: http://eurlex.europa.eu/ LexUriServ/LexUriServ.do?uri =OJ:L:2012:201:0107:0134:EN:PDF  (дата звернення 25.10.2018)

2. Морун Н. Международное наследование во Франции и России: содержание и влияние Регламента ЕС 650/2012  Нотариус. № 6.   2013.   С. 38–46.

3. Алексеев С. С. Общая теория права: учебник / 2-е изд.  М.: Проспект, 2009.  576 с

4. Кармаза О. О. Особливості посвідчення нотаріусами правочинів про відчуження житла в міжнародному нотаріальному процесі URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/uazt_2012_6_26.pdf  (дата звернення 25.10.2018)

5. Про міжнародне приватне право : Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 (дата звернення 25.10.2018)

__________________________

Науковий керівник: Попов Роман Віталійович, кандидат юридичних наук, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського 
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ЕЛЕКТРОННИЙ СУД ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА
14.11.2018 17:56
ОХОРОНА АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
14.11.2018 17:19
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВА СПОЖИВАЧА НА НАЛЕЖНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ
14.11.2018 17:13
МАРКЕТИНГОВІ ПОСЛУГИ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
14.11.2018 16:57
ЗАБОРОНА КОНКУРЕНЦІЇ – ЗА І ПРОТИ
14.11.2018 16:43




© 2006-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше