:: LEX :: СФЕРА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДО ПРАВОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 23)

Термін подання матеріалів

11 червня 2020

До початку конференції залишилось днів 13


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СФЕРА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДО ПРАВОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ
 
15.11.2018 20:51
Автор: Таволжанський Олексій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

Сучасний період державотворення і розвитку суспільних відносин характеризується глобалізаційними процесами  і переходом до інформаційного суспільства. Вираз «той хто володіє інформацією, володіє світом» з філософської категорії все більше перетворюється на фактичну реальну дійсність, а інформаційні бази даних стають найціннішим товаром, об’єктом правовідносин, що обумовлює інтерес до тематики дослідження. Загальновідомо, що в умовах інформаційних він, що відбуваються в світі останні 10-20 років, однією з ключових особливостей є побудова власної системи інформаційної безпеки. 

Повсякденне впровадження й удосконалення інформаційно-телекомунікаційних засобів поширення інформації призвели до стрімкого розвитку інформаційних відносин в суспільстві. З поширенням комп’ютерів, техніки, що дозволяє отримувати телекомунікаційні послуги і впровадження до широкого загалу новітніх комунікаційних технологій суттєво розширились можливості і одночасно загострилися проблеми такої інформаційної безпеки. Переваги сучасного віртуального світу та розвиток кібертехнологій обумовили виникнення нових загроз національній та міжнародній безпеці. Поряд із погрозами природного походження зростає кількість та якість кіберінцендентів, вмотивованих інтересами окремих приватних осіб (хакерів), груп осіб (у тому числі терористичних) та держав агресорів. 

Віртуальна реальність торкається усіх основних сфер життя сучасної людини. Як наслідок, загострюється проблематика визначення повноважень держави щодо управління та регулювання телекомунікаційною діяльністю, а також прав, обов’язків та засад відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у забезпеченні інформаційної безпеки або навіть просто користуються телекомунікаційними послугами.

Стрімкий розвиток кібер технологій поступово трансформує світ. Відсутність будь-якої цензури основний принцип кіберпростору. Вільний кіберпростір розширює свободу і можливості людей, збагачує суспільство, створює новий глобальні динамічні відносини. Створення новітніх досліджень та інновацій, стимулює відповідальну та ефективну роботу влади і активне залучення громадськості державного управління та вирішення питань місцевого значення. Основоположні принципи демократичного суспільства, публічність та прозорість влади, можуть бути досягнуті лише через широке застосування інноваційного кіберсередовища.

Кіберсередовище має певні специфічні ознаки, що обумовлюють нове розуміння правоздатності сучасної людини. Запобігання кримінальнокараних посягань на права і свободи людини елемент загальнодержавної політики щодо запобігання злочинності. 

Врегулювання правовідносин в кіберсфері в сучасному законодавстві задекларовано в різних галузях права та актах, від конституційного до кримінального, від Конвенції про кіберзлочинність до підзаконних нормативно-правових актів прийнятих Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України. 

Як слушно зауважив Соснін О. В., на сьогодні українське законодавство і юридична практика в сфері регулювання інформаційно-комунікаційної діяльності не відповідає вимогам часу, хоча від ефективності його роботи багато в чому залежить контроль над класичними середовищами, в яких діє наша держава. Власне їх диктує науково-технічний прогресі йому притаманна якісно нова властивістьдвоїстість – як середовище воно виступає як об’єкт і суб’єкт одночасно [1, 85]. 

Все частіше в науковому середовищі висуваються думки, що в сучасній Україні вже фактично сформувався новий тип відносин – інформаційні відносини, які є засобом вирішення державних завдань у сфері формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору, і вони потребують негайного впорядкування на нормативному рівні. Не можна не погодитись з думкою Сопілко І.М., що такі відносини, в цілому, сприяють захисту конституційних прав громадян на інформацію, забезпечують механізм інформаційного обміну інформацією, інформаційну безпеку та інформаційні комунікації. Формування нового виду правовідносин − інформаційних − обумовлено наступними чинниками: 

— обмін інформацією за допомогою вторинної природи (комп’ютеризація і впровадження телекомунікацій), тобто даний акт відбувається під час взаємодії людини з людиною;

— ключову роль відіграє не інформація, а знання, які виступають наслідком аналітично обробленої інформації;

— вихід комунікації за кордони національних і культурологічних кордонів зумовлює потребу у формуванні відповідної нормативної бази, яка має бути узгодженою із суб’єктами глобального інформаційного простору і відповідати задоволенню їхніх законних інтересів;

— формування суспільства знань, поєднаного із відсутністю чіткої регламентації інформаційних правовідносин, спричинює утворення нової інформаційної влади, яка, володіючи інформаційним ресурсом, здійснюючи ефективне управління інформаційним потенціалом, встановлює контроль над інформаційним простором, при цьому чинить асиметричний вплив на реальну владу не лише окремої країни, а й на групи країн;

— формування інформаційної влади спричинило розвиток інформаційної культури та засад кібербезпеки, певним чином залишаючи осторонь цих процесів державну владу, саме тому нагальною потребою є впровадження чіткого механізму ПР інформаційної сфери, розроблення деонтологічних засад РІС, унеможливлення перетворення інформаційної влади на альтернативу державній, що може призвести до втрати контролю не тільки над інформаційними, а й над іншими ресурсами країни і, врешті-решт, призвести до нав’язування чужих алгоритмів управління, втрати інформаційного суверенітету, а також до війни;

— формування інформаційних правовідносин, інформаційної культури та виділення у складі національної безпеки нового виду − кібербезпеки − зумовлює потребу у розробленні концептуально нових державних засад інформаційної політики, з відповідним механізмом ПР усіх вище зазначених компонентів [2, 76-77]. 

Інформаційна безпека є складовим елементом запобігання кіберзлочинності, явищем системним, на стан якого впливають зовнішні і внутрішні чинники, зокрема політична обстановка у світі; внутрішньополітична обстановка в державі; стан і рівень розвитку національного законодавства. Впровадження загальносоціальних засобів запобігання кіберзлочинності нагальне питання досягнення інформаційної безпеки держави. 

Отже, в умовах кібервійн, захист національного інформаційного простору України від зовнішніх негативних пропагандистських інформаційно-психологічних впливів, загроз один з пріоритетних напрямків діяльності держави. Тому захист інформаційного суверенітету, створення потужної та ефективної системи інформаційної безпеки України, розроблення дієвих стратегій і тактик протидії кіберзагрозам повинні стати пріоритетними завданнями органів державної влади та недержавних інститутів. 

Література: 

1. Соснін О.В. / Про потребу терміново осягнути і врахувати в праві загрози нової інформаційно-комунікаційної реальності / Права, свободи і безпека людини в інформаційній сфері: матеріали наук.-практ. конф. / Упоряд. : В. М. Фурашев, С. Ю. Петряєв // Нац. техн. ун-т України «КПІ ім. Ігоря Сікорського». – 10 трав. 2018 р. – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2018. с. 84 — 87.

2. Інформаційні загрози та безпека сучасного українського суспільства URL: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/UV/article/viewFile/8181/9770 (дата звернення 
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПОВНОВАЖЕННЯ СЛІДЧОГО СУДДІ: ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ
16.11.2018 11:14
ПОНЯТТЯ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
16.11.2018 10:47
ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ОСІБ, ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
07.11.2018 09:44




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше