:: LEX :: СТРУКТУРА ЗЛОЧИННОСТІ В МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 25)

Термін подання матеріалів

17 вересня 2020

До початку конференції залишилось днів 37


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

СТРУКТУРА ЗЛОЧИННОСТІ В МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
 
09.01.2019 21:30
Автор: Голуб Валерія Миколаївна, студентка, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
[Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Криміналістика. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Медичне право. Судові та правоохоронні органи. Адвокатура]

Варто зазначити, що злочинність у місцях позбавлення волі в сучасних умовах виступає одним зі складових елементів злочинності загальної, а тому цілком зрозуміло, що проблеми її детермінації тісно пов’язані з проблемами детермінації злочинності взагалі. Особливо актуальним постало дослідження злочинності в місцях позбавлення волі сьогодні, адже сьогодні пенітенціарна система України проходить етап змін та перевтілень.

Проблематика злочинності в місцях позбавлення волі привертала увагу науковців ще з часів становлення кримінології як науки. Так, зокрема, внесок у пізнання чинників, що зумовлюють виникнення, існування й відтворення злочинності, здійснили такі видатні науковці як Ч. Беккаріа, Д.А. Дриль, Ч. Ломброзо, М.А. Неклюдов, Г. Тард, Е. Феррі, М.П. Чубинській, та ін. Серед сучасних науковців надзвичайно вагомий внесок в розвиток пенітенціарної злочинності зробили такі вчені як Ю.М. Антонян, М.Ю. Валуйська, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, В.Е. Емінов, А.Ф. Зелінський, , В.М. Кудрявцев та ін. [1, с. 137]. 

У зв’язку з вищезазначеним необхідно проаналізувати злочини, що вчиняються в місцях позбавлення волі.

Варто зазначити, що злочинність у місцях позбавлення волі іноді називається «карною» злочинністю (тобто такою, яка має місце під час відбування покарання), іноді «пенітенціарною» злочинністю, до якої відносять сукупність злочинів, що вчиняються в місцях позбавлення волі. Але так чи інакше цей різновид злочинності характеризується такими ознаками: специфічним місцем вчинення злочину (виправні установи, слідчі ізолятори тимчасового утримання); своєрідним суб’єктом злочину (тільки особи, які позбавлені волі); його спрямованістю проти інших засуджених або проти осіб адміністративного персоналу установи. Крім цього, слід пам’ятати, що розглядувана злочинність є складовою частиною рецидивної злочинності.

Слід відмітити, що кримінально-правова структура злочинності місць позбавлення волі характеризується відносною стабільністю, їх можна розподілити на три групи. Основна маса злочинів припадає на таку першу групу: втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і злісна непокора вимогам адміністрації виправних установ, які загалом складають більшість всіх учинених у місцях позбавлення волі злочинів.

Форми і способи втечі можуть бути різні залежно від виду установ виконання покарань: від самовільного залишення особою, яка відбуває покарання, місця позбавлення волі до підкопів і втеч з використанням насильства над охороною, зброї, технічних засобів. Утечі бувають одиночні, групові і масові під час масових заворушень у колоніях. Але часто підготовка до втечі та й сама втеча мають або спрощений, або ситуативний характер і вчиняються чи то за допомогою примітивних засобів подолання огорожі (мотузка з кішкою та ін.), чи то шляхом використання недоліків засобів охорони. Тому динаміка показників втечі багато в чому залежить від стану і організації охорони тієї чи іншої установи [2, с. 259].

Непокора адміністрації установ виконання покарань виникає тоді, коли на думку в’язнів, вона порушує їх права або незаконними діями позбавляє деяких благ. Причому ця думка може бути як обґрунтованою, так і надуманою, коли лідери засуджених здійснюють спробу взяти фактичне керівництво в колонії в свої руки. У цих випадках необґрунтоване потурання вимогам «авторитетів» може повністю дезорганізувати роботу установи виконання покарань [3, с. 143].

Другу (за кількісними показниками) групу становлять злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних або інших заборонених речовин, предметів, зброї. Рівень даних злочинів підвищується. Але й тут треба брати до уваги значну латентність цих злочинів. Незначне їх підвищення або зниження говорить про випадковість показників, а не про дійсний стан цього різновиду злочинів. Разом з тим підвищення обігу в «зоні» наркотичних речовин може свідчити про посилення впливу кримінальної субкультури.

Третю, хоча й меншу за кількісними показниками групу становлять насильницькі злочини: умисні вбивства, замах на вбивство, умисні тяжкі тілесні ушкодження, хуліганство, насильство. Слід відзначити несталу динаміку цих злочинів. Коливається також рівень умисних тяжких тілесних ушкоджень, хуліганства, погроз та інших видів насильства [2, с. 260].

Таким чином, проаналізувавши злочини в місцях позбавлення волі, ми дійшли висновку, що в колоніях найчастіше вчиняються втечі з місць позбавлення волі та непокора адміністрації, а тому необхідно посилити охорону, щоб зменшити кількість втеч та проводити виховну роботу з засудженими.

Література:

1. Валуйська М. Ю. Особливості детермінації злочинності в місцях позбавлення волі / М. Ю. Валуйська // Проблеми законності. - 2010. - Вип. 112. - С. 137-144.

2. Валуйська М. Ю. Деякі аспекти усунення соціальних та морально-психологічних причин, що призводять до криміналізації особистості окремих індивідів: юридические статьи / М.Ю. Валуйська // Проблеми законності. - 2005. - №72. - С. 140-145

3. Кримінологія: Загальна та Особлива частини. Підручник/ В.В. Голіна, Б.М. Головкін, М.Ю. Валуйська, О.В. Лисодєд та ін.; за ред. В.В. Голіни і Б.М. Головкіна. – Х.: Право, 2014 - 513 с.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
КРИМІНАЛЬНІ ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
30.01.2019 09:55
ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ХУЛІГАНСТВО
29.01.2019 09:26
МЕТОД КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ, ЯК МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
22.01.2019 13:14
АКТУАЛЬНІСТЬ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
20.12.2018 17:18
КРИМІНОЛОГІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ОСОБИСТІСТЬ» В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
20.12.2018 17:12
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ БАНДИТИЗМУ
17.01.2019 09:40
ПИТАННЯ ПРО ЗВОРОТНЮ ДІЮ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ В ЧАСТИНІ ЗМІН ДО РОЗДІЛУ IV КК УКРАЇНИ
05.02.2019 15:40
ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИ ТЕРОРИСТА
04.02.2019 18:26




© 2006-2020 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше