:: LEX :: ПРОГРЕС У ПРАВІ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМА
   
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Акція! 100 грн на мобільний
  Наші збірники

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 16)

Термін подання матеріалів

15 жовтня 2019

До початку конференції залишилось днів 0


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРОГРЕС У ПРАВІ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМА
 
11.01.2019 18:43
Автор: Сторожук Дмитро Анатолійович, аспірант кафедри теорії та історії держави і права Хмельницького університету управління та права
[Секція 1. Теорія держави і права. Філософія права]

Проблематика прогресу у праві є однією з найбільш важливих і в той же час найбільш складних проблем філософії права. З’явившись ще в далекому минулому, вона особливо різко актуалізувалася коли динаміка суспільного життя, соціального розвитку стала збільшуватися. Варто зазначити, що всі концепції суспільного розвитку дотичні до проблеми соціального прогресу, відображають потреби та інтереси певних суспільно-політичних сил, їхнє бачення шляхів розвитку суспільства.

В юридичній доктрині суспільний прогрес визначають як «висхідний розвиток людства від нижчих ступенів своєї соціально-економічної, політичної і духовної організації до вищих; якісне оновлення форм суспільного життя і відносин між людьми; поступальну зміну загально цивілізаційних і формаційних етапів розвитку соціуму» [1, с. 76]. Як зазначає К. В. Ніколіна, в соціумі формуються як позитивні, так і негативні явища, які в цілому відображають рівень розвитку суспільства в конкретно-історичних умовах та формують вектор його вдосконалення. Право як соціальне явище також знаходиться в прямій залежності від соціального прогресу і повинно відображати його етапи. Відбувається зміна права, а відображення позитивних змін в процесі правового розвитку і є правовим прогресом [3, c. 215].

Розвиток сучасного суспільства стикається з питанням про те, яким має бути право, яке в подальшому регулюватиме суспільні відносини, спрямовує та координує їх виникнення, існування та закінчення. Правовий прогрес спирається значною мірою на визнання права як сукупності соціальних цінностей. Відкидання або ігнорування частини з цих цінностей призводить не лише до правового регресу, але й послаблює якісну сутність права.

Цінності розглядають як головний елемент соціальної регуляції, який визначає стратегічний напрям розвитку права. Загальновизнаними на сучасному етапі правового розвитку вважають такі цінності як права людини, свобода, рівність, справедливість, гуманізм. Ступінь правового прогресу можна безпосередньо визначити за допомогою оцінки стану дотримання вказаних цінностей у праві. Простежуючи історію людства можна вказати, що утвердження цінностей у праві та удосконалення правової системи є ключовим напрямком цивілізаційного розвитку.

На сьогодні в умовах гуманізації всіх сфер суспільного життя, коли людина визнають найвищою соціальною цінністю, роль права полягає у гарантуванні і захисті прав і свобод людини, вільного розвитку особистості. Право в сучасних інтерпретаціях постає як форма буття та забезпечення прав і свобод людини. Саме тому, одним з універсальних критеріїв правового прогресу є рівень забезпечення прав людини в межах конкретного історичного періоду в правовому просторі відповідного суспільства.

Способом розуміння сутності прав людини в рамках правового прогресу є теорія природного права, зміст якої в сучасній науці права істотно змінився. Так, джерелом природного права сьогодні визнається не природа людини, як це було раніше, а саме суспільство, яке перебуває на певному етапі історичного розвитку. Головна особливість змісту людських прав – його постійна зміна відповідно до зміни суспільного життя.

Онтологічною передумовою прав людини є свобода і рівність. Причому мова йде про те, що ці юридичні стани особистості і становлять мету правового розвитку на будь-якому історичному етапі. Під рівністю розуміють певну ідею, яка виступає результатом свідомого абстрагування від тих відмінностей, які притаманні порівнюваним явищам. Таким чином, принцип формальної рівності – це постійно властивий праву принцип з історично мінливим змістом.

Як зазначає В. Нерсесянц, ідея права розкривається через втілення в еволюції прогресу змісту, обсягу, масштабу та міри формальної (правової) рівності в тому випадку, коли цей принцип розглядають як загальний принцип права. Для різних етапів історичного розвитку права характерний власний зміст формальної (правової) рівності. Відтак, можна стверджувати, що зміст пра¬ва еволюціонує [2, c. 28].

М. Цвік, розуміючи право як явище, що забезпечує соціальний прогрес, розглядає його як міру свободи і рівності, що відображає пануючі уявлення про справедливість і потреби суспільного розвитку, основи яких формуються у процесі повторення суспільних відносин, що визнаються, гарантуються та охороняються державою [4, c. 10–11]. Специфіка запропонованого праворозуміння, на думку Ю. Оборотова, полягає насамперед в уявленні про право як цінніснонормативну систему, що підкреслює не тільки нормативний, а й ціннісний характер усього механізму дії права. З цих позицій право спрямоване на закріплення, охорону і захист правових цінностей. У цінніснонормативному праворозумінні простежується історична зумовленість права, його моральна обґрунтованість і відповідність традиційним релігійним основам. Центральними ідеями тут є конфліктне призначення права та необхідність збереження існуючої соціальної цілісності [5, c. 54].

Таким чином, у філософії права правовий прогрес пов’язують із правовими цінностями. Якщо ж відбувається абсолютна відмова від правового регулювання, від цінностей справедливості, свободи, рівності, то будь-які суспільні відносини втрачають правовий характер і переходять на рівень свавілля і насильства. Відтак, основною метою прогресивного руху у праві в сучасних умовах повинна виступати максимальна реалізація прав людини, а принципи свободи, рівності та справедливості розглядатися як незаперечні цінності, що становлять орієнтир подальших трансформаційних процесів у праві.

Література:

1. Миголатьев А.А. Общественный прогресс и регресс: философский аспект / А.А. Миголатьев // Социально-гуманитарные знания. – 2004. – № 3. – С. 76–90.

2. Нерсесянц B.C. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства / B.C. Нерсесянц. – М.: Норма, 2002. – 288 с.

3. Николина К.В. Правовий прогрес як форма правового життя / К.В. Николина // Науково-практичний юридичний журнал «Альманах права». – 2016. – № 7 – C. 215–218.

4. Цвік М. Про сучасне праворозуміння / М. Цвік // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4. - С. 10–11.

5. Оборотов Ю. Праворозуміння як аксіоматичне начало (постулат) права / Ю. Оборотов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 49–55.



допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ПРАВОРОЗУМІННЯ ЯК ОНТОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРАВОВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
11.01.2019 18:36
МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
08.02.2019 09:58




© 2006-2019 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше
 
 Голосування 
Чи вбачаєте Ви доцільність у запровадженні державної політики здоровʼязбереження як напряму галузі охорони здоровʼя:

Так, напрям здоровʼязбереження може бути ефективним у пошуках засобів, способів і методів оздоровленняорганізму здорової людини, у профілактиці і попередженні захворювань, реабілітації і догляді за хворими
Ні, мене влаштовує, існуюча модель охорони здоровʼя треба орієнтуватися на лікування хвороби і потреби хворого


Результати голосувань Докладніше