При скоєнні злочинів проти особи, а також при транспортних пригодах на одязі потерпілих та інших учасників пригоди залишаються сліди. Специфічну їх групу складають сліди пошкоджень.
Пошкодження на одязі можуть утворюватися як в результаті пострілу з вогнепальної зброї так і під впливом механічних причин іншого роду. По обставинам на місці пригоди, по характеру тілесних ушкоджень, в деяких випадках можливо встановити чи являється пошкодження вогнепальним чи невогнепальним. Однак для диференціювання пошкоджень необхідне проведення судової експертизи [1, с.3].
В літературі судової балістичної експертизи достатньо повно висвітлена методика і техніка дослідження вогнепальних пошкоджень на одязі. Про використання невогнепальних пошкоджень при розслідуванні злочинів в літературі є лиш окремі описи практики. Між іншим невогнепальні пошкодження, як і інші сліди на речових доказах, містять в собі важливу інформацію про спосіб скоєння злочину, про умови нанесення тілесних ушкоджень, про характер знаряддя заподіяння та інших деталях [2, с.42].
Об’єкти якими можливо заподіяти невогнепальні пошкодження на одязі класифікуються на декілька груп:
1. Знаряддя ріжучої дії – усі види тупокінцевих ножів, бритви, клинки без вістря та ін. Їх вплив на одяг можливий лише в площині тканини та не може бути глибоко проникаючим. Ріжучі знаряддя залишають сліди – розрізи.
2. Знаряддя рублячої дії – сокири, шашки, лопати та ін. – діють зі значною енергією в напрямку руху робочої частини, залишаючи на одязі сліди – розрізи.
3. Знаряддя колючої дії – цвях, шило, кортик, та ін. – загостреним являється тільки кінець. Вони діють на одяг в напрямку руху кінця, залишаючи сліди – розриви.
4. Знаряддя колюче-ріжучої дії – кишенькові, фінські, мисливські ножі та ін. – поєднують в собі ознаки колючих та ріжучих знарядь. Через що їх дія характеризується багатосторонньою направленістю: в сторону руху вістря і в площині заточених лез. На одязі ці знаряддя залишають сліди – розрізи [1, с.25].
Зрозуміло, що пошкодження на одязі можуть бути заподіяні предметами які не мають сукупності ознак знаряддя ріжучої, рублячої, колючої або колюче-ріжучої дії. Проте будь-який об’єкт, що впливає на тканину характеризується ступінню загостренності, кількістю робочих площин та лез, формою та ін. Тому яким би предметом не були завдані пошкодження, вони відображають в собі типові признаки розриву чи розрізу тканини [3, с.42].
Основні завдання дослідження невогнепальних пошкоджень на одязі складаються у встановленні механізму утворення пошкоджень, умов взаємодії об’єктів та ідентифікації (групової чи індивідуальної) об'єкта яким завдано пошкодження.
Цілком зрозуміло, що ці завдання можуть бути вирішені класичними методами судової експертизи: візуальним оглядом, експериментом та порівняльним дослідженням.
В ряді випадків при проведенні експертизи пошкоджень на одязі, ефективні результати дає комплексне дослідження за участі судових експертів біологічних та хімічних видів досліджень. Це дозволяє для вирішення задач експертизи використати як інформацію, отриману експертом-трасологом при дослідженні характеристик пошкодження, так і данні дослідження мікрочастинок, що могли залишитись на слідоутворюючому об’єкті чи на тканині по краях отвору.
Цікавим прикладом може бути вирішення питання «Чи залишені пошкодження на одязі наданим на дослідження ножем?», коли експерт прийшов до висновку про те, що пошкодження являються розрізами, але внаслідок специфіки слідоутворення неможливо було вирішити, яким ножем вони залишені. При мікроскопічному дослідженні клинка наданого ножа на ньому були виявлені волокна, що утримувались частинками корозії металу. Вони в свою чергу являються об’єктами експертизи матеріалів, речовин і виробів. При порівнянні волокон, виявлених на клинку ножа та волокон тканин одягу, наданих на дослідження, було встановлено їх тотожність. В свою чергу це дало можливість виключити випадковість такого співпадання та позитивно вирішити основну задачу експертизи.
Таким чином, комплексне дослідження слідів пошкоджень та слідів мікрочастин на слідоутворюючому та слідосприймаючому об’єктах дозволяє вичерпно вирішити основне завдання трасологічної експертизи – чи цим об’єктом залишено слід.
Джерела:
1. Кучеров И. Д. Трассология неогнестрельнх отверстин й на одежде – издательство «Высшая школа» Минск 1965.
2. Русаков, М. Н. Следы преступления / М. Н. Русаков. – Омск, 1988.
3. Шевченко, Б. И. Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике / Б. И. Шевченко. – М., 1975.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
