:: LEX :: ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
 
06.03.2019 12:45
Автор: Гущин Євген Володимирович, Донецький національний технічний університет
[Секція 1. Теорія держави і права. Філософія права]

Для України співробітництво в межах ДПП можна вважати відносно новим механізмом. Проте, у світі така форма співпраці існує досить давно і бере своє коріння ще за часів Стародавнього Риму. Так у Римській імперії практикували передачу в управління приватним особам об’єктів античної інфраструктури, таких як поштові станції, порти, ринки, лазні. Така форма ДПП, як концесії, застосовувалися при побудові відомого римського водогону.

Упродовж останніх років, навіть у розвинутих країнах домінують інфраструктурні проекти. Тому не дивно, що сьогодні одним із шляхів вирішення соціально-економічних проблем як в Україні, так і в світі, є ДПП. 

У 2010 році було прийнято Закон України «Про державно-приватне партнерство», який визначає методи та принципи взаємодії держави та приватних партнерів на договірній основі. Відповідно статті 1 цього закону, ДПП – співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами – підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам ДПП, визначеним цим Законом [1].

Іншої точки зору дотримується Д.Ю. Наумов, який пропонує розглядати ДПП з позиції раціонального використання суспільних ресурсів, що лежать в основі підвищення якості факторів виробництва, які застосовуються з метою переходу до довгострокового і якісного економічного зростання [2, c. 37].

Однак, не зважаючи на високу кількість нормативно-правових актів, які регулюють ДПП, виникають правові проблеми при реалізації зазначених проектів. 

Таким чином, можна зробити висновок, що державно-приватне партнерство є угода між приватним та державним сектором у результаті якої приватний партнер здійснює інвестиції у інфраструктуру та послуги, що зазвичай надавались державою та бере на себе основні ризики пов’язані з функціонуванням та будівництвом, у результаті чого приватний партнер має можливість отримувати дохід від сфер, що раніше перебували тільки під керівництвом держави. У результаті чого кожна сторона має можливість переслідувати свої цілі та буду впевнена у захисті своїх прав та інтересів.

До ознак ДПП відносять ключові властивості самих проектів, а саме те що, сторонами ДПП є держава і приватний бізнес, конкурентний спосіб вибору партнера, закріплення рівноправних відносин відповідним договором та спільний інтерес учасників проекту.

Аналізуючи це питання слід зазначити, що саме завдяки державному партнерству, держава вирішує проблеми пов’язані з нестачею досвіду в деяких високотехнічних сферах виробництва та зумовлює зростання конкурентоспроможних ринків, розвиток яких є неможливий без вливання фінансових ресурсів.

Література:

1. Про державно - приватне партнерство: Закон України від 01.07.2010 № 2404 - VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 40. - Ст. 524 

2. Наумов Д.Ю. Державно-приватне партнерство як інструмент державного управління економікою України, розвитку ринку праці та трудового потенціалу промисловості / Д.Ю. Наумов // Економіка та держава. - 2011. - № 2. - С. 33-40.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
COORDINATION NORMS OF RIGHT IN THE MAIN REGULATORY ACTS OF THE REPUBLIC OF MONTENEGRO
26.02.2019 11:21
ПРАВА ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОКТРИНИ ПРАВА
25.02.2019 17:51
ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРАВОВІ СТРАТЕГІЇ, ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ У РОЗВИТКУ ПРАВОВИХ СИСТЕМ
22.02.2019 11:38
СИНЕРГЕТИЧНА ПАРАДИГМА В СУЧАСНОМУ ПРАВОВОМУ НАУКОВОМУ СПІВТОВАРИСТВІ
13.02.2019 16:34
ІСТИННА РОЛЬ ЖІНКИ У СУСПІЛЬСТВІ. ПЕРЕГЛЯД СТЕРЕОТИПІВ ПРО МАТРІАРХАТ
06.03.2019 12:34
СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ ТА КРИТЕРІЇ ДЕМОКРАТИЧНОСТІ
04.03.2019 17:17
МІСЦЕ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПОДІЛУ ВЛАДИ
04.03.2019 17:10




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше