:: LEX :: ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
UA  RU  EN
 
  Головна
  Як взяти участь в науковій конференції?
  Календар конференцій
  Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архів

Актуальні дослідження правової та історичної науки (випуск 60)

Термін подання матеріалів

16 квітня 2024

До початку конференції залишилось днів 19


  Наукові конференції
 

  Корисні правові інтернет ресурси
 

 Корисні лінки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Лічильники


 Лінки


 Наша кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
 
29.03.2019 13:25
Автор: Шестопал Вікторія Сергіївна, магістр навчально-наукового інституту міжнародних відносин, Київський міжнародний університет
[Секція 2. Конституційне право. Конституційне процесуальне право. Адміністративне право. Адміністративне процесуальне право. Митне та податкове право. Міжнародне право. Муніципальне право]

Юридичні особи належать до основних суб’єктів приватного права. У сучасному світі підприємницька та інша діяльність юридичних осіб не обмежується лише територією держави, де їх було створено, а може поширюватися і на територію інших держав, набуваючи транскордонного характеру. Це зумовлює постановку питань колізійного та матеріально-правового характеру, які мають вирішуватися в рамках міжнародного приватного права. Юридичні особи є головними операторами міжнародних економічних відносин, тому питання про межі їх правосуб’єктності завжди цікавило міжнародне приватне право.

Оскільки у юридичної особи може бути лише одне місце реєстрації (для його зміни необхідною є ліквідація такої особи в одній державі і реєстрація її в іншій), цей критерій, покладений в підґрунтя так званої теорії інкорпорації, складає враження простого, а тому – й вкрай привабливого. Втім, оскільки засновники юридичної особи можуть довільно обрати державу місця реєстрації і навіть не здійснювати в ній ніякої діяльності, вимога зв’язку юридичної особи з правопорядком держави реєстрації виконується не завжди [5, c. 271]. Більш того, цей критерій може надати заінтересованим особам можливість для обходу закону.

Що стосується місця здійснення основної діяльності, то у цьому випадку зв’язок між юридичною особою та відповідним правопорядком стає, як правило, реальним, тобто зазначена вище вимога виконується майже повністю. Може саме тому роль цього критерію поступово збільшується і він все частіше використовується в уніфікаціях. Так, його використано як основу визначення закону, якому підпорядковується юридична особа, у Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., Конвенціях про міжнародний фінансовий лізинг та про міжнародний факторинг (1988) і деяких інших [4, c. 237].

Окрім цих, доволі поширених критеріїв, в доктрині та законодавстві використовуються ще деякі інші. Так, інколи для визначення національності юридичної особи використовується така ознака, як місце знаходження органу управління юридичної особи. Фактично, у цьому випадку мова йде про два різновиди зв’язку юридичної особи з правопорядком держави: місце фактичного знаходження юридичної особи (теорія «статутної» осілості); місце знаходження керівних органів юридичної особи (теорія «фактичної» осілості).

В обох цих випадках зв’язок юридичної особи з певним правопорядком посилюється, тому багато авторів схильні надавати перевагу (особливо у другому із зазначених різновидів) цьому критерію порівняно з критерієм місця створення юридичної особи.

Однак застосування зазначених вище критеріїв інколи призводить до суттєвих колізій. Справа в тому, що різні законодавці використовують різні з цих критеріїв. Внаслідок цього виникає явище, яке Н. Ю. Єрпильова позначила як відокремлення особистого статусу від національності юридичної особи [1, c. 193].

У випадку з юридичною особою нерідкими є ситуації, коли національність засновників юридичної особи і національність самої цієї особи не збігаються. Аби мати змогу керувати юридичною особою в інтересах засновників, останні забезпечують заміщення необхідної кількості керівних посад особами своєї національності, на діяльність яких вони, наприклад шляхом виплати заробітної плати, можуть реально впливати. Подібні міркування було покладено в основу теорії контролю, завданням якої є встановлення того правопорядку, з яким дана юридична особа реально пов’язана.

Як зауважує В. І. Кисіль, даний критерій здебільшого застосовувався в часи світових війн, коли важливо було розрізняти «своїх» і «ворожих» юридичних осіб. Звісно, до ворожих зачислялися юридичні особи, контрольовані громадянами ворожих держав [4, c. 248].

У міжнародному приватному праві непоодинокими є випадки, коли одна юридична особа, наприклад – транснаціональна корпорація, утворює так звані дочірні підприємства, які функціонують в межах різних правопорядків, отримуючи в них статус юридичних осіб. Будучи юридично самостійними, такі юридичні особи фактично керуються материнською компанією. В таких випадках інколи звертаються до використання критерію, що отримав назву «національна належність капіталу» юридичної особи [3, c. 172]. Однак даний критерій, з одного боку, повністю вписується в теорію контролю, а з іншого у випадку акціонерних товариств, які вийшли на світовий ринок, встановлення національної належності їх капіталу стає самостійною і вкрай складною проблемою.

Зазвичай, прийнято вважати, що правосуб’єктність юридичної особи визначається за правопорядком держави, з яким ця особа пов’язана фактом свого виникнення. Підґрунтям подібного підходу є така думка: якщо тільки держава дозволяє створення юридичної особи, то й правова система відповідної держави повинна регулювати правосуб’єктність такої особи [2, с. 421].

Звідси висновок: визначити національність юридичної особи можливо тільки на підставі права тієї держави, де ця особа заснована – положення, яке в доктрині міжнародного приватного права вважається безспірним. Тобто, реальний зв’язок юридичної особи з відповідним правопорядком стає головним критерієм визначення національності юридичних осіб.

Література:

1. Ерпылева Н. Ю. Международное частное право: учебник. Москва: Nota Bene, 1999. 368 с.

2. Канашевский В. А. Международное частное право: учебник. Москва: Междунар. отношения, 2006. 698 с.

3. Кибенко Е. Р. Международное частное право: учебно-практическое пособие. Харьков: Эспада, 2003. 512 с.

4. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. Київ: Україна, 2000. 430 с.

5. Міжнародне приватне право: навч. посіб. / за ред. С. Г. Кузьменка. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 316 с.

6. Міжнародне приватне право: підручник / В. А. Бігун, Є. М. Білоусов, І. М. Жуков; за ред. В. П. Жушмана та доц. І. А. Шуміло. Харків: Право, 2015. 320 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ІНСТИТУТ УСИНОВЛЕННЯ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
29.03.2019 13:22
ОБМЕЖЕННЯ У СЛУЖБОВОМУ ПРАВІ: ПОШУК ПАРНОЇ КАТЕГОРІЇ
26.03.2019 15:57
СТИМУЛЮВАННЯ У СЛУЖБОВОМУ ПРАВІ: СТАДІЙНИЙ АСПЕКТ
26.03.2019 15:52
ВІЙСЬКОВИЙ ЗБІР: ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
04.04.2019 21:18
ЛОБІЗМ ЯК ЕЛЕМЕНТ КОРЕКТНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МІЖ БІЗНЕСОМ ТА ВЛАДОЮ
03.04.2019 13:02
ПРАВОВИЙ СТАТУС ГЛАВИ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ РОЗВІДУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ТА УКРАЇНИ
03.04.2019 12:54
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОРАНЕНИХ І ХВОРИХ У ЗБРОЙНОМУ КОНФЛІКТІ
02.04.2019 17:24
АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ
02.04.2019 16:58
СУДОВА РЕФОРМА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
01.04.2019 19:39




© 2006-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.lex-line.com.ua обов’язкове!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше